Рішення

від 22.11.2016 по справі 915/1161/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 915/1161/16

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Строй-СервісВ» ,

54030, АДРЕСА_1

до відповідача: Дочірнього підприємства В«ТоржокВ» ,

54002, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, 108

про: стягнення заборгованості в сумі 172694,82 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності.

Суть спору:

Позивач 02.11.2016р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 69717,47 грн. заборгованості, 65541,22 грн. пені, 40436,13 грн. - інфляційних, всього 172694,82 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 36 від 01.08.2014р.; акту приймання виконаних робіт від 03.09.2014р.; доказів попередньої оплати в розмірі 90000,00 грн. (банківська виписка); норм ст.ст. 526, 549, 550, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що не здійснюючи оплату за виконані позивачем роботи, відповідач порушує не тільки умови укладеного між сторонами договору, але й норми чинного законодавства України.

Відповідач у відзиві вважає, що позовна заява безпідставна, у зв'язку з чим підлягає лише частковому задоволенню, оскільки в порушення норм ст. 232 ГК України позивач нарахував пеню на прострочену суму платежу (69717,47 грн.) з 05.09.2014 року по 09.10.2016 року, тобто більше шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, відповідач посилаючись на положення ст.ст. 258, 267 ЦК України зазначає про те, що позивач звернувся із пропуском строку позовної давності з вимогою про стягнення пені. У зв'язку із чим відповідач прсить суд застосувати строк позовної давності до вимог ппро стягнення пені та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 62541,22 грн.

22.11.2016р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

01 серпня 2014 року між сторонами був укладений договір № 036 згідно з предметом якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як підрядник, приймає на себе зобов'язання, в межах договірної ціни, виконати власними або залученими силами та коштами всі передбачені роботи у відповідності із затвердженим замовником додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Підрядник здає результати робіт за договором до експлуатації замовнику по акту виконаних робіт. Роботи по цьому договору виконуються за адресою: Україна, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, 108/5, Торгівельний центр, 3-й поверх.

Зміст та об'єм робіт встановлені у додатку № 1 згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна робіт складає 175750,99 грн. (пункти 2.1, 2.2).

За умовами пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору замовник сплачує підряднику аванс на придбання обладнання в розмірі 90000,00 грн. не пізніше 05.08.2014р. Розрахунок по договору здійснюється замовником в два етапи: - після початку виконання робіт від 20.08.2014р. в сумі 39600,00 грн.; - остаточний розрахунок по договору проводиться замовником після виконання робіт після підписання акту приймання виконаних робіт від 05.09.2014р.

Згідно п. 3.1 договору підрядник починає виконання робіт на протязі 7 календарних днів з дати передплати (з дати списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника) - 11.08.2014 року та виконує роботи на протязі 14 календарних днів з дати початку робіт - до 25.08.2014 року за умови оплати авансового платежу згідно п. 2.3.1 договору. В разі прострочення строків авансування дата закінчення робіт переноситься на строк прострочення.

Відповідно до умов п. 5.3 договору здавання результатів робіт підрядником та його приймання замовником оформлюється актом здавання-приймання, підписаним обома сторонами. Складання акта для підписання є обов'язком підрядника.

Пунктом 9.1 договору сторони обумовили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, згідно приписам ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 839, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За правилами ч. 1 ст. 853 та ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 036 від 01.08.2014 року, між сторонами був узгоджений та 03.09.2014 року підписаний акт № 20 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року (форми № КБ-2в) на загальну суму 159717,47 грн.

Тією ж датою сторони оформили та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма № КБ-3) на загальну вартість виконаних будівельних робіт в сумі 159717,47 грн.

З наданої позивачем, та не спростованої відповідачем банківської виписки вбачається часткова оплата яка була проведена 15.08.2014 року відповідачем позивачу, згідно умов розділу 2 договору на загальну суму 90000,00 грн. «на придбання обладнання відповідно до договору № 036 від 01.08.2014р.».

Докази здійснення відповідачем подальших розрахунків, за умовами п. 2.3.2 договору, а саме - 39600,00 грн. до 20.08.2014 року та останній розрахунок до 05.09.2014р. у матеріалах справи відсутні.

Отже, сума основного боргу по спірним відносинам у відповідача перед позивачем за договором № 036 від 01.08.2014р., згідно акту № 20 приймання виконаних будівельних робіт дійсно складає в розмірі (159717,47 грн. - 90000,00 грн.) = 69717,47 грн.

За правилами статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд погоджується з позивачем стосовно наявності перед ним у відповідача по договору № 036 від 01 серпня 2014 року боргу на суму 69717,47 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п. 7.2 договору № 036 сторони дійшли згоди, що за порушення строку кінцевого розрахунку по договору по вині замовника, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми договору за кожний день прострочення.

Відповідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Беручі до уваги наявну прострочену заборгованість відповідача перед позивачем, останній по даній справі має право на стягнення з боржника неустойки.

Водночас за правилами ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалось вище, відповідач у поданному до суду відзиві на позовну заяву зазначав, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування спеціального строку позовної давності є слушним та підлягає задоволенню.

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача пеню в період з 05.08.2014 року по 09.10.2016 року, за умовами ж договору кінцевий строк оплати був обумовлений не пізніше 05.08.2014 року , отже річний строк позовної давності для звернення кредитора до боржника у судовому порядку на стягнення пені по спірним відносинам закінчився 05.08.2015 року , позов до суду надійшов 02.11.2016 року, тобто з порушенням річного строку позовної давності встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України.

Встановивши факт прострочення відповідачем виконання по даній справі зобов'язань по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт суд погоджується з правом позивача на застосування до спірних відносин правил ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, за неналежну оплату виконаних позивачем підрядних робіт, в розмірі 40436,13 грн. нараховані з вересня 2014р. по серпень 2016р.

За перевіреним судом розрахунком інфляційних їх розмір виявився більшим ніж заявлено позивачем, тому задоволенню підлягають інфляційні в сумі 40436,13 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства В«ТоржокВ» (54002, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, код ЄДРПОУ 32143382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Строй-СервісВ» (54030, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32188973) - 69717,47 грн. основного боргу, 40436,13 грн. - інфляційних та 1658,82 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 28.11.2016 р.

Суддя О.Г. Смородінова