Ухвала

від 28.11.2016 по справі 698/9/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2341/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 23 Баранов О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В. суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В. секретарГаджієва Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кочубій» на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кочубій» про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 24.02.2005 року між ним та ТОВ «Кочубій» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5 га для сільськогосподарських потреб строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований у Катеринопільському відділенні ЧРФ ДП «ЦДЗК» 01.03.2005 року.

Після закінчення строку дії вказаного договору оренди відповідач відмовляється повернути позивачу земельну ділянку з мотивів укладення 09.02.2007 року додаткового договору оренди, згідно якого строк оренди продовжено до 20 років.

Позивач вказує, що не укладав та не мав наміру укладати додатковий договір оренди землі, та лише у грудні 2015 року йому стало відомо, що вказаний договір від його імені за відсутності будь-яких повноважень підписав його знайомий ОСОБА_7

Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати недійсним додатковий договір від 09.02.2007 року до договору оренди землі від 01.03.2005 року.

Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним додатковий договір від 09.02.2007 року, зареєстрований 22.03.2007 року у книзі державної реєстрації договорів оренди за № 10-07-787-00011 до договору оренди землі від 01.03.2005 року, зареєстрованого 01.03.2005 року у книзі державної реєстрації договорів оренди за № 10-05-787-00094.

Скасовано державну реєстрацію додаткового договору від 09.02.2007 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Кочубій» про перегляд заочного рішення суду від 21.07.2016 року.

20 вересня 2016 року ТОВ «Кочубій» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Катеринопільського районного суду від 21 липня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 належить земельна ділянка площею 3,5 га в адміністративних межах Мокрокалигірської сільської ради (а.с. 12).

24 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Кочубій» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років (а.с. 7-8). Договір зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди Катеринопільського РВ ЧРФ ДП «ЦДЗК» за № 10-05-787-00094 від 01.03.2005 року.

19 листопада 2015 року ОСОБА_6 звернувся до ТОВ «Кочубій» із вимогою повернути належну йому земельну ділянку у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 24.02.2005 року (а.с. 13).

Листом від 01.12.2015 року відповідач повідомив позивача про те, що у 2007 році між сторонами було укладено додатковий договір до договору оренди, яким було змінено строк дії договору з 10 на 20 років (а.с. 13 зворот).

Згідно Додаткового договору до Договору оренди землі № 10-05-787-00094 від 01.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Кочубій», до Договору оренди внесено зміни щодо строку дії договору та розміру орендної плати. Строк дії договору визначено 20 років (а.с. 10). Договір зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди Катеринопільського відділення ЧРФ ДП «ЦДЗК» за № 10-07-787-00011 від 22.03.2007 року.

Згідно пояснень позивача ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 додатковий договір від 09.02.2007 року до договору оренди землі від 01.03.2005 року від імені ОСОБА_6 підписав ОСОБА_8 без відповідних на те повноважень. Позивач не мав намір продовжувати договір оренди від 24.02.2005 року та не знав про укладення спірного додаткового договору.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що підпис ОСОБА_6 на договорі оренди землі від 24.02.2005 року та на додатковому договорі від 09.02.2007 року є різними, що можливо встановити без спеціальних знань та призначення експертизи.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимоги для вчинення правочину визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, частиною 5 визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки додатковий договір від 09.02.2007 року не містить підпису позивача ОСОБА_6 та судом встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладення вказаного договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним даного договору.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки про наявність спірного додаткового договору позивач дізнався лише у грудні 2015 року, а позовну заяву подано у січні 2016 року. Доказів, які спростовують вказані факти, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване рішення, на підставі належних та допустимих доказів, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кочубій» - відхилити.

Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кочубій» про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :