Ухвала

від 21.11.2016 по справі 465/4983/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/4983/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/3645/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представник апелянта - ПАТ «ВіЕс Банк» - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Франківський районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року у заяві про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив позивач ПАТ «ВіЕс Банк».

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права . Зокрема зазначає, що з моменту відкриття провадження по справі відповідачі постійно вчиняють дії для затягування процесу. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 подавала не обґрунтовану апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження, чим спричинила затягування розгляду справи про стягнення боргу з серпня 2013 року по травень 2014 року. Також, відповідачі неодноразово подавали безпідставні клопотання про відкладення розгляду справи. Крім цього, свідченням того, що відповідачі намагаються відчужити належне їм майно та уникнути виконання зобов'язань перед ПАТ «ВіЕс Банк» є той факт, що відповідачем ОСОБА_5 подано позовні заяви про визнання недійсним іпотечного договору то договору поруки. Також, відповідачі навмисно не здійснюють виконання зобов'язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування з квітня 2013 року та є недобросовісними боржниками, оскільки у будь-який спосіб ухиляються від виконання обов'язків, покладених на них кредитним договором, в тому числі не відповідають на телефоні дзвінки працівників Банку, вимикають мобільні телефони, не реагують у встановлений чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку, а відтак просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити нову, якою заяву ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, однак були належним чином повідомленні про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 130-131).

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи на підтримання апеляційної скарги представника ПАТ «ВіЕс Банк» - ОСОБА_2 та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачених ст. 152 ЦПК України не є вичерпний тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ВіЕс Банк», який є правонаступником ПАТ «Фольксбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в розмірі 446 539, 13 доларів США.

Представником ПАТ «ВіЕс банк» було подано клопотання про забезпечення позову, в якому він зазначає, що відповідачі не погашають заборгованість за кредитним договором №KF47820 від 17 березня 2008 року та вчиняють дії спрямовані на уникнення зобов'язань за договором кредиту, іпотечним договором та договором поруки та просить накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3, а саме: житловий будинок, загальною площею 585,7 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Нестора Літописця, 15; земельна ділянка за адресою: м Львів, вул. Нестора Літописця, 15 за кадастровим №4610137500 11 004 0026, площею 0,1000 га.; квартира, за адресою: м Львів, АДРЕСА_1, загальною площею 49,6 кв.м.; 1/7 частина квартири, що знаходиться за адресою: м Львів, АДРЕСА_2, загальною площею 122 кв.м; саморобний причіп, 2001 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль BMW Е53/Х5, 2005 року випуску, чорного кольору, кузов №WBAFB51010LU56181, реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль FAW СА1031, 2005 року випуску, синього кольору, шасі №Y7CCA103150039948, реєстраційний номер ВС 5458 AI; автомобіль ГАЗ 31022, 1973 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер 06476ТС, а також накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_5, а саме: 1/7 частина квартири, що знаходиться за адресою: м Львів, АДРЕСА_2, загальною площею 122 м.кв.; автомобіль MERCEDES-BENZ 609 D-KA, 1995 року випуску, білого кольору, кузов №WDB6680631N017499, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіль DAF FT 85 430CF, 2002 року випуску, білого кольору, шасі №XLRTE85XCOE600111, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіль ПП MIROFRET, 2001 року випуску, білого кольору, шасі №VS9SA3NS61A013465, реєстраційний номер ВС 5073 XX; автомобіль DAF ТЕ 95 XF, 2003 року випуску, білого кольору, шасі №XLRTE47XS0E609181, реєстраційний номер НОМЕР_5; автомобіль TROUILLET ST3380A, 1999 року випуску, сірого кольору, шасі №VGUST338J34050498, реєстраційний номер ВС 1004 XT.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, суд виходив із вимог ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заявлений в клопотанні спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами.

Відтак, колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала судді відповідає вимогам ст.ст. 151 - 153 ЦПК України та роз'ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

На основі викладеного колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з дотриманням вимог норм процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» - відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_8