Постанова

від 23.11.2016 по справі 812/747/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/747/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря - Ждановій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (далі за текстом - Позивач, ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій») до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом - Відповідач, ДПІ у м. Лисичанську), який уточнив та остаточно просив:

визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у м. Лисичанську рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосованого штрафу у розмірі 361896,42 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 штрафу у розмірі 99022,19 грн. та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн.

В обґрунтування позову посилається на таке.

Рішенням Відповідача від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до Позивача штраф у загальній сумі 585745,18 грн. та нараховано пеню у розмірі 122739,75 грн, на яке Позивачем було оскаржене.

Згідно рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 236/10/12-32-23-01-09 від 11.05.2016 та рішення Державної фіскальної служби України № 13264/6/99-99-11-02-02-25 від 14.06.2016 про результати розгляду повторної скарги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 № 000188 1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а відповідні скарги без задоволення.

З Рішенням від 25.03.2016 Позивач не згоден з наступних підстав. Відповідно до положень Розділу VІІІ Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі за текстом - Закон № 1669) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон № 2464), на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» знаходиться за адресою: 93112, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, буд.1

Внаслідок чого Позивач звільнений від штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464, а Рішення від 25.03.2016 підлягає скасуванню.

Представник Позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.

Адміністрування єдиного внеску ДПІ у м. Лисичанську на законодавчому рівні здійснюється з 01.10.2013 року, в автоматичному режимі було відкрито інтегровану картку платника (ІКП) по коду платежу 71010000, в якій станом на 01.10.2013 року відобразилося перехідне позитивне сальдо розрахунків по єдиному внеску у розмірі 96319,14 грн. З 01.10.2013 сплата ЄСВ здійснюється на рахунки ДПІ у м. Лисичанську, довідково розраховані суми фінансових санкцій відображаються у інформаційній системі ІС «Податковий блок», згідно якої були нараховані штрафні санкції на суму 585745,18 грн. та пені на суму 122739,75 грн. за період з 01.10.2013 по 29.02.2016.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 -VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 та відповідно скасовано п. 94 розділу VIIІ Закону № 2464 щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 ст. 6 Закону № 2464, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Згідно вищезазначеного ДПІ у м. Лисичанську вважає доводи, які були викладені в адміністративному позові, необґрунтованими, так як не відповідають нормам діючого законодавства, та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Після уточнення позовних вимог сектором адміністрування єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Лисичанську встановлено, що за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року сума штрафу складає 331063,10 грн., за період з 01.01.2015 року по 29.02.2016 року сума штрафу складає 99022,19 грн., за період з 14.04.2014 року по 29.02.2016 року сума пені складає 96645,26 грн.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області 25.03.2016 № 0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» штраф у сумі 486722,99 грн. (10% з 01.10.2013 до 31.12.2014), штраф у сумі 99022,19 грн. (20% з 01.01.2015 до 29.02.2016) та нараховано пеню у розмірі 122739,75 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 708484,93 грн (а.с.8), яке отримано 04.04.2016 (а.с.8), та яке Позивачем було оскаржене (а.с.9-10,13-14).

На підставі розрахунку сум штрафних санкцій по єдиному внеску (а.с.91-104,121-130) встановлено, що за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року сума штрафу складає 331063,10 грн., за період з 01.01.2015 року по 29.02.2016 року сума штрафу складає 99022,19 грн., за період з 14.04.2014 року по 29.02.2016 року сума пені складає 96645,26 грн.

Згідно рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 236/10/12-32-23-01-09 від 11.05.2016 та рішення Державної фіскальної служби України № 13264/6/99-99-11-02-02-25 від 14.06.2016 про результати розгляду повторної скарги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 № 000188 1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а відповідні скарги без задоволення (а.с.11-12, 15-16).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»: 93112, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, буд.1 (а.с.116-119).

Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Пункт 9-4 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні «Офіційний вісник Президента України» від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Таким чином, з аналізу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Лисичанськ Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Лисичанськ Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо застосування чи незастосування заходів зі стягнення штрафу та пені Відповідач повинен був керуватися положеннями п. 9-4 Розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та нормами Закону № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ч. 11 ст. 9 та ч. 10, 11 ст. 25 Закону 2464, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для стягнення штрафу та пені.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно звільнення від сплати штрафних та фінансових санкцій на час проведення антитерористичної операції певної категорії осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464 та Інструкцією, тому прийняте Рішення від 25.03.2016 підлягає скасуванню.

Застосування при даних спірних правовідносинах ст. 10 Закону № 1669 в частині необхідності обов'язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань відповідно до положень Закону № 2464 є неможливим з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов'язку платника єдиного внеску щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 має посилання на Закон № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено в судовому засіданні, місто Лисичанськ Луганської області включено у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень Закону № 1669.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску надання до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464.

Також відсутня необхідність подання заяви у довільній формі до органу доходів і зборів як обов'язкової підстави для звільнення від штрафних та фінансових санкцій, виходячи з положень наступних правових норм.

Згідно положень абзацу 2 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 вказана заява подається до відповідного органу як підстава для звільнення, передбаченого абзацом 1 цього пункту.

В свою чергу, абзацом 1 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 прямо передбачене звільнення платників єдиного внеску лише від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, яка не містить положень щодо застосування штрафних та фінансових санкцій.

Застосування ж штрафних та фінансових санкцій передбачені не частиною 2 статті 6 Закону № 2464, а частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону, про що безпосередньо зазначено в самому оскаржуваному Рішенні. Як наслідок, платник єдиного внеску не повинен писати ніякої заяви при визначенні йому штрафних та фінансових санкцій для звільнення від їх сплати.

Таким чином, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669.

Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в Рішенні від 25.03.2016 №0001881302 за період з 14.04.2014.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а саме: визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2016 №0001881302 в частині застосування штрафу у розмірі 331063,10 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, штрафу у розмірі 99022,19 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 10627,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» штрафу у розмірі 331063,10 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, штрафу у розмірі 99022,19 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39890557, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) на користь Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (код ЄДРПОУ 36642376, місцезнаходження: 93112, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, буд.1) сплачений судовий збір у розмірі 10627,27 грн. (десять тисячі шістсот двадцять сім гривень 27 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 28 листопада 2016 року.

Суддя С.В. Борзаниця