Ухвала

від 22.11.2016 по справі 910/6515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.11.2016Справа № 910/6515/13 За позовом Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд"

про розірвання договору, витребування майна, стягнення пені 59 983,41 грн. та 3% річних 15 279,56 грн., -

За розглядом заяви Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.07.2013р. до виконання, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника): Павлік В.О. (представник за довіреністю вих. № 167 від 25.04.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" про розірвання Договору купівлі-продажу товарів №157-2011/УКР від 21.09.2011р., витребування майна - дорожньо-будівельної техніки, коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1, стягнення пені 59 983,41 грн. та 3% річних 15 279,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.) від 13.06.2013р. (повне рішення складено 18.06.2013р.) у справі №910/6515/13 позовні вимоги Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" задоволено у повному обсязі.

03.07.2013р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України на виконання вказаного судового рішення видано накази.

01.11.2016р. до суду від Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.07.2013р. до виконання (щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" дорожньо-будівельної техніки, коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1, вартістю 509 982,90 грн. шляхом передачі за актом приймання-передачі).

Заява позивача обґрунтована тим, що вказаний вище виконавчий документ у даній справі було пред'явлено до виконання та у зв'язку з тим, що дорожньо-будівельну техніку, коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1 не було розшукано в процесі здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 38843497 від 26.06.2014р., проте лише в березні 2016р. позивачу стало відомо, що вказана дорожньо-будівельна техніка знаходиться у третьої особи, а саме ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» та є реальна можливість для виконання судового рішення.

Згідно протоколу потворного автоматизованого розподілу від 01.11.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Курдельчук І.Д. у відпустці, заяву Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. справу №910/6515/13 до провадження суддею Морозовим С.М. та призначено заяву Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.07.2013р. до виконання у справі №910/6515/13 на 22.11.2016р.

В судове засідання 22.11.2016р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та з огляду на положення ст. 119 ГПК України його неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заява Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.07.2013р. до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу в даній справі) датою закінчення строку пред'явлення наказу до виконання є 02.07.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач у передбачений законом строк пред'явив наказ суду від 03.07.2013р. до виконання та органом виконання судових рішень було відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Красноштан І.Л. ВП № 38843497 від 26.06.2014р. виконавчий документ (наказ суду від 03.07.2013р. у справі №910/6515/13) у зв'язку з тим, що коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1 не розшукано, повернуто стягувачеві.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до діяла станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення.

Пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду може бути відновлений судом, який постановив судове рішення, за наявності умов, передбачених ст. 119 ГПК (п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Судом встановлено, що позивач у строк для пред'явлення наказу до виконання звернувся з наказом до органу державної виконавчої служби, проте зазначений наказ було повернуто стягувачеві відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2014р., що є підставою, відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, строк з 03.07.2013р. по 26.06.2014р. у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до виконання, не зараховується до строку відведеного для його пред'явлення до виконання.

Таким чином, враховуючи переривання строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, строк, визначений п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" для пред'явлення наказу суду у даній справі закінчився 26.06.2015р.

Питання про відновлення строку може бути поставлене лише після закінчення процесуального строку.

Отже, судом встановлено, що заявник правомірно звернувся до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання після закінчення такого строку.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що йому лише в березні 2016р. позивачу стало відомо, що вказана дорожньо-будівельна техніка знаходиться у третьої особи, а саме ТОВ «Березівкаагрошляхбуд».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» рахунок на оплату по замовленню № 685 від 28.03.2016р. на суму 17 048,24 грн., який було оплачено вказаною особою (копії рахунку на оплату та платіжного документу містяться в матеріалах справи).

На підставі видаткової накладної № 264 від 29.03.2016р. обумовлені запчастини до котка дорожнього HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1 було передано представника ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» за довіреністю № 68 від 29.03.2016р. ОСОБА_3

З урахуванням викладених обставин, позивачу стало відомо, що належний йому коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1 знаходиться в ТОВ «Березівкаагрошляхбуд».

За таких обставин, позивач задля реального виконання судового рішення у даній справі звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу від 03.07.2013р. до виконання.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України та ст. 4-5 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини , буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та з метою виконання судового рішення у даній справі, суд приходить до висновку що причини пропуску позивачем строку для пред'явлення виконавчого документу є поважними, а тому вважає за доцільне відновити вказаний строк, у зв'язку з чим задовольняє заяву Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна".

Керуючись ст. ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.07.2013р. у справі №910/6515/13 до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд 25/1, літ "А", код ЄДРПОУ 35895939) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, код ЄДРПОУ 25638086) дорожньо-будівельної техніки, коток дорожній HD 90 фірми НАММ серійний номер: НОМЕР_1, вартістю 509 982,90 грн. шляхом передачі за актом приймання-передачі від 03.07.2013р. у справі №910/6515/13 до 22.11.2017р.

3. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.