Постанова

від 23.11.2016 по справі 910/11386/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/11386/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016

у справі № 910/11386/16 (суддя - Турчин С.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 517 049, 29 грн

за участю представників сторін :

від позивача: Дьомін В.В., директор, наказ №16 від 01.01.2015

від відповідача: Лях К.М., довіреність №Ц-2/3-04/182-16 від 29.04.2016; Даховський М.А., довіреність №Ц/3-07/301-16 від 15.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач у справі) про стягнення 517 049, 29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як правонаступником покупця - ДП «Донецька залізниця», зобов'язань за договором поставки №Д/НХ-15277/НЮ від 18.08.2015 щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію, а тому просить суд стягнути 492 300,00 грн суму основного боргу та нараховану на суму боргу пеню в розмірі 24 749,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», оскільки процедура реорганізації підприємства та передача всіх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, що свідчить про те, що ПАТ «Українська залізниця» станом на момент вирішення спору не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань з боку ДП «Донецька залізниця».

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб», подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/11386/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 19.10.2016.

19.10.2016 відповідач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість висновків Господарського суду міста Києва та стверджує, що оскільки до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про припинення юридичної особи - Державного підприємства «Донецька залізниця», то відповідно Державне підприємство «Донецька залізниця» і повинно виконувати взяті на себе зобов'язання.

Київським апеляційним господарським судом відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 19.10.2016 оголошено перерву до 23.11.2016.

У судовому засіданні 23.11.2016 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/11386/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

18.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» (постачальник за договором, позивач у справі) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець за договором) укладено договір поставки №Д/НХ-15277/НЮ (а.с. 13-20), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає покупцю товар в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток № 1) з додатком «комплектуючі до муфт кабельних», яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2 договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Положеннями п. 5.1, 5.2 договору встановлено, що ціна постачальника за продукцію вказана у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 608 334,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як узгоджено сторонами у п. 6.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Згідно з п. 15.1 договору, термін дії договору - з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2015.

На виконання умов договору між сторонами погоджено та підписано Додаток №1 до Договору - Специфікацію № 1 (а.с. 16-20), відповідно до якої погоджено найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» на виконання взятих на себе зобов'язань у період з 31.08.2015 по 13.10.2015 поставило Державному підприємству «Донецька залізниця» шляхом автомобільного перевезення товар на загальну суму 492 300,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 10 від 31.08.2015 на суму 30390,00 грн (а.с. 23), № 6 від 15.09.2015 на суму 122880,00 грн (а.с. 27), № 8 від 22.09.2015 на суму 122880,00 грн (а.с. 31), № 14 від 30.09.2015 на суму 31320,00 грн (а.с. 35), № 4 від 07.10.2015 на суму 62010,00 грн (а.с. 39), № 6 від 13.10.2015 на суму 122820,00 грн (а.с. 43). Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та Державного підприємства «Донецька залізниця». При цьому з наявних в матеріалах справи довіреностей вбачається, що особи, які від імені покупця отримували товар, були уповноважені на таке отримання згідно виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей від позивача. Факт перевезення товару та його отримання вантажоодержувачем - ДП «Донецька залізниця», підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, форми №1-ТН, Додаток №7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України.

За фактом поставки відповідачу були виставлені рахунки на оплату вартості отриманого товару.

Враховуючи дату поставки товару та встановлений у пункті 6.2 договору термін оплати товару (а саме за фактом поставки протягом 30-ти банківських днів), беручи до уваги правила обчислення строків, визначених ст. 253, 254 ЦК України, з урахуванням вихідних та святкових днів, зокрема встановлене законодавством державне свято - 14 жовтня, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що кінцевою датою оплати товару за видатковою накладною № 10 від 31.08.2015 є 12.10.2015; за видатковою накладною №6 від 15.09.2015 є 28.10.2015; за видатковою накладною №8 від 22.09.2015 є 04.11.2015; за видатковою накладною №14 від 30.09.2015 є 12.11.2015; за видатковою накладною №4 від 07.10.2015 є 19.11.2015 та за видатковою накладною №6 від 13.10.2015 є 25.11.2015.

Однак отриманий товар у загальній сумі 492 300,00 грн у визначений договором строк не був оплачений Державним підприємством «Донецька залізниця».

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяте на себе грошове зобов'язання та допустив прострочку оплати вартості товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, за яким в силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як досліджено апеляційним судом, видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та відповідно до Закону є первинними документами, які згідно ст. 9 складаються безпосередньо під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відтак оформлені належним чином видаткові накладні фіксують факт здійснення господарської операції, а саме поставку товару на загальну суму 492 300,00 грн, що є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар.

Розмір заборгованості ДП «Донецька залізниця» перед позивачем - ТОВ «Укртрансснаб», у сумі 492 300,00 грн підтверджується також підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків, підписи уповноважених осіб яких засвідчені печатками юридичних осіб (а.с. 21).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання залізницею своїх зобов'язань за договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 492 300,00 грн є правомірною, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як передбачено п. 9.2. договору постачальник, у разі порушення покупцем строків оплати товару, має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі певний розмір неустойки (в даному випадку пені, розмір якої сторонами зменшено та визначено на рівні облікової ставки НБУ), що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення покупцем зобов'язання з оплати поставленого товару, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу.

Разом з цим, перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» розрахунок пені, колегія суддів вважає, що позивачем були допущені арифметичні помилки, а саме невірно визначено початок нарахування пені. Здійснивши власний розрахунок пені з розрахунку облікової ставки від суми заборгованості за видатковою накладною № 10 від 31.08.2015 за період з 13.10.2015 по 03.03.2016; за видатковою накладною №6 від 15.09.2015 за період з 29.10.2015 по 03.03.2016; за видатковою накладною №8 від 22.09.2015 за період з 05.11.2015 по 03.03.2016; за видатковою накладною №14 від 30.09.2015 за період з 13.11.2015 по 03.03.2016; за видатковою накладною №4 від 07.10.2015 за період з 20.11.2015 по 03.03.2016 та за видатковою накладною №6 від 13.10.2015 за період з 26.11.2015 по 03.03.2016, колегія суддів дійшла висновку, що вірним розміром пені, яка підлягала стягненню з відповідача є 34 280,94 грн.

Однак, враховуючи, що суд не має права самостійно виходити за межі позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» пені підлягають задоволенню саме в заявленій позивачем сумі - 24 749,29 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ «Українська залізниця» посилається на те, що Державне підприємство «Донецька залізниця» станом на момент розгляду спору у суді не є припиненим у визначеному законодавством порядку, оскільки процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена, що відповідно свідчить, що особою, яка повинна виконувати зобов'язання за договором є саме Державне підприємство «Донецька залізниця», а не ПАТ «Українська залізниця». З наведеними доводами погодився і Господарський суд міста Києва. Однак, Київський апеляційний господарський суд вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця», до якого увійшло ДП «Донецька залізниця» (код згідно ЄДРПОУ - 01074957).

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ст. 2 Статуту).

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», презюмуються достовірними, ПАТ «Українська залізниця» визначене правонаступником у тому числі і ДП «Донецька залізниця».

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також факт реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП «Донецька залізниця».

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та послідовності дій зі створення ПАТ «Українська залізниця», визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ «Українська залізниця» (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ «Українська залізниця»), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Як вже зазначалось, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, 21.10.2015 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство «Донецька залізниця», що узгоджується і зі змістом ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», які не були змінені чи скасовані.

Відповідач, посилаючись на п.4.5. постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014, згідно якого проведенню реорганізації (шляхом злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (в тому числі ДП «Донецька залізниця»), зазначає, що майно підприємств, яке розміщено на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків та зведених актів інвентаризації, а лише відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014. Оскільки передавальні акти між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» відсутні, відтак останнє, на думку відповідача, не є правонаступником ДП «Донецька залізниця» і не відповідає за його зобов'язаннями.

Дійсно, вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України визначають особливий порядок проведення інвентаризації та складання передавальних актів з підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, але це стосується порядку прийняття майна підприємств залізничного транспорту на баланс новоствореного товариства при реорганізації, що не впливає на зобов'язання залізниці з оплати вартості отриманого товару, оскільки таке зобов'язання залізниця взяла на себе з моменту отримання товару. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що включення підприємства до переліку підприємств, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції може бути підставою для звільнення від відповідальності внаслідок непереборної сили (ст. 617 ЦК України, 218 ГК України), тобто надзвичайних та невідворотних обставин, внаслідок яких належне виконання зобов'язання виявилося неможливим, у порядку визначеному у Законі України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5).

З огляду на вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» 517 049,29 грн з ПАТ «Українська залізниця», яка відповідно до зазначеного повинна нести відповідальність за зобов'язаннями ДП «Донецька залізниця», як її правонаступник, що відповідно є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі №910/11386/16 та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову та за подання апеляційної скарги покладається на відповідача у справі (Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі №910/11386/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі №910/11386/16 скасувати та прийняти нове рішення.

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 49, кв. 45, код ЄДРПОУ 32721050) 492 300 (чотириста дев'яносто дві тисячі триста) грн. 00 коп суму основного боргу, 24 749 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн 29 коп пені, 7 755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн 74 коп судового збору.»

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 49, кв. 45, код ЄДРПОУ 32721050) 8 531 (вісім тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 31 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/11386/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко