Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/17642/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/17642/16

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр", м. Київ

про : повернення земельної ділянки

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від процесуального позивача Винник О.О. (представник за посвідченням)

від позивача Рог О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради, 26 вересня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 43-7035вих від 26.09.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр", про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без оформлення передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів займає та використовує земельну ділянку площею приблизно 0,17 га, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі міста Києва (обліковий код ділянки 75:187:044) для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу та газозаправного пункту. Рішення стосовно відведення вказаної земельної ділянки за поданням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київська міська рада не приймала, документи, що посвідчують право оренди (власності) земельною ділянкою у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не зареєстровані. Факт використання відповідачем земельної ділянки площею приблизно 0,17 га, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі міста Києва без правовстановлюючих документів підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 06.09.2016 № 16-1492-08 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 рокупорушено провадження у справі № 910/17642/16 та призначено розгляд справи на 25.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року розгляд справи відкладено на 22.11.2016 року.

В судовому засіданні 22.11.2016 року представник процесуального позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі звернення Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва від 23.08.2016 року № 43-6231 вих-16 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Більовським І.В. було проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі міста Києва, код ділянки 75:187:044, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки від 06.09.2016 № 16-1492-08.

З акту від 06.09.2016 № 16-1492-08 вбачається, що під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою було встановлено, що земельна ділянка (обліковий код: 75:187:044) на просп. Перемоги, 133 у Святошинському районі м Києва на підставі технічного звіту обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості". Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,17 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Мотто Центр» для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу та газово - заправного пункту. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування (власність) Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

Предметом позову у справі є вимога про повернення земельної ділянки позивачу, привівши її у придатний для використання стан.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи те, що відповідач користується земельною ділянкою на просп. Перемоги, 133 у Святошинському районі м Києва без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду з позовом про повернення земельної ділянки позивачу, привівши її у придатний для використання стан.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

За умовами ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, встановлено, що для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності подається рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

В ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені документи, що можуть би отримані заявником за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав складаються рішення державного реєстратора та інформація з Державного реєстру прав, які надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.

Пунктом 2 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, встановлено, що інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.

Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 вищевказаного Порядку).

Отже, документом, який свідчить про наявність права власності на нерухоме майно, зокрема й земельну ділянку, є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. ч. 8, 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Таким чином, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.7. Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, який є додатком до рішення Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 року усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства (п. 1.5. Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві).

Пунктом 2 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є додатком до рішення Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 року встановлено, що основним завданням Департаменту, зокрема, є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відповідності з положеннями п. 10 рішення Київської міської ради "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" № 317/1182 від 02.04.2015 року, у разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Відповідно до п. 3 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує, зокрема, такі завдання:

- здійснює самоврядний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земель усіх форм власності відповідно до їхнього цільового призначення та умов надання, відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою;

- виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог.

Як вже було встановлено судом, в межах повноважень, визначених вищевказаним рішенням Київської міської ради Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі міста Києва, код ділянки 75:187:044, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки від 06.09.2016 № 16-1492-08.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка (обліковий код: 75:187:044) на просп. Перемоги, 133 у Святошинському районі м Києва на підставі технічного звіту обліковується за ТОВ "Гільдія Нерухомості". Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,17 га використовується ТОВ «Мотто Центр» для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу та газово - заправного пункту. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування (власність) Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

Будь-яких доказів з боку відповідача щодо невідповідності нормативно-правовим актам дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час проведення обстеження суду не надано.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Належних та допустимих доказів, які б посвідчували право власності або право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: просп. Перемоги, 133 у Святошинському районі м Києва, код ділянки 75:187:044, відповідач суду не надав, в той час, як відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, і відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту порушеного права названою статтею передбачено відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав власника або землекористувача, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судове засідання, про час і місце розгляду яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача та прокурора суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 повернути земельну ділянку, площею 0,17 га, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі м. Києва, код ділянки 75:187:044, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Мотто Центр» для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу та газово - заправного пункту, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позовних вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3 , 33 , 34 , 43 , 49 , ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотто Центр» (код ЄДРПОУ 39427027, адреса: 04116, м. Київ, вул. В. Василевської, 7, оф. 617) повернути Київській міській раді (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) земельну ділянку площею 0,17 га, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі м. Києва (обліковий код земельної ділянки 75:187:044), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотто Центр» (код ЄДРПОУ 39427027, адреса: 04116, м. Київ, вул. В. Василевської, 7, оф. 617) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, класифікації видатків бюджету - 2800) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/17642/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України . Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91 , 93 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 28.11.2016 року.

Суддя О.С. Комарова