Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/17642/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/17642/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі№910/17642/16 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" проповернення земельної ділянки за участю представників сторін: від прокуратури:Попенко О.С., посв. №042031 від 15.03.2016; від позивача:Рог О.В., дов. №225-КМР-1617 від 15.05.2017; від відповідача:не з'явився; від третьої особи:Григор'єва Н.В., дов. б/н від 28.12.2016 В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17642/16 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,17 га, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі м. Києва (обліковий код земельної ділянки 75:187:044), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №910/17642/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмолено у задоволені позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 13.06.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" просило оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 20.06.2017 прокурор та представник позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник третьої особи заперечував проти її задоволення. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по пр-ту Перемоги, 133 у Святошинському районі міста Києва, код ділянки 75:187:044, за результатами якого складений акт обстеження земельної ділянки №16-1492-08 від 06.09.2016. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,17 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу та газово-заправного пункту та на підставі технічного звіту обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості".

Апеляційним господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" є власником будівлі АЗС №29 (літ.А) загальною площею 20,0 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 133 (що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №28272858 від 07.12.2010).

29.12.2010 Київською міською радою видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" дозвіл №Д-5292 на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, проспект Перемоги, 133, вид землекористування - оренда на 10 років, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу, орієнтовний розмір 0,288 га.

05.11.2013 затверджено проект землеустрою №ПЗВ-0056 (до справи Д-5292) щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 133 у Святошинському районі м.Києва (а.с.65).

Згідно витягу №НВ-8000054382013 від 31.10.2013 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 133, кадастровий номер 8000000000:75:187:0044, площею 0,1738 га, обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Нерухомості" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто Центр" (орендар) укладений договір оренди №3-14, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме та рухоме майно (будівля АЗС №29, пр-т Перемоги, 133-А, ПРК, резервуари, АБП, вбиральня, електролічильник, мірник 50л. №5671), яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 133-А, терміном до 31.12.2016.

Вищезазначене майно передано у користування відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2014.

Відповідно до ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 1.3 договору одночасно з правом користування нерухомим та рухомим майном, визначеним додатком №1, що є невід'ємною частиною даного договору, орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно, необхідною для забезпечення належної експлуатації майна та досягнення мети оренди. Також апеляційна інстанція виходила з того, що акт обстеження земельної ділянки повинен містити пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства, проте, в акт №16-1492-08 від 06.09.2016 не містить відповідних пояснень, відтак, не може бути доказом самовільного зайняття земельної ділянки; відповідач користується земельною ділянкою на договірних підставах.

За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурором не доведено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки відповідач користується земельною ділянкою, що обліковується за третьою особою, яка в свою чергу надала відповідачу в оренду належне їй на праві власності майно, в тому числі і будівлю АЗС, розташовану на спірній земельній ділянці, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.

Крім того, апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено, що позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Мотто Центр" привести спірну земельну ділянку у придатний для використання стан, фактично передбачають знесення будівлі АЗС, яка належить на праві власності ТОВ "Гільдія Нерухомості".

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №910/17642/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №910/17642/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А. Кравчук Суддя Л.І. Рогач