Ухвала

від 29.11.2016 по справі 333/4662/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

29листопада 2016року м.Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої ОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,за участю прокурора ОСОБА_5 ,розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080040001899 щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальнихправопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289КК,

установив:

У касаційній скарзізахисник ОСОБА_7 просить змінити ухвалені щодо ОСОБА_6 судові рішення і пом`якшити призначене йому покарання, застосувавши положення ст.69КК. Суть доводів зводиться до того, що місцевий суд усупереч ст.65КК не врахував повною мірою всіх даних про особу засудженого та наявних у справі пом`якшуючих обставин, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, а також позиціїпотерпілих, які не наполягали на суворому покаранні. На думку скаржника, наведені обставини слугують підставами для застосування ст.69КК. Проте суд неправомірно цього не зробив і призначив засудженому явно несправедливий через суворість захід примусу. За твердженням захисника, апеляційний суд на допущені порушення не зважив, їх не усунув й ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст.419КПК.

Крім того, у скарзі захисника ОСОБА_7 міститься прохання про здійснення касаційного провадження за його відсутності. Від засудженого ОСОБА_6 надійшла аналогічна за змістом заява.

За вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30вересня 2015року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч.2 ст.185КК на строк 2роки 6місяців; за ч.2 ст.186КК на строк 4роки; за ч.2 ст.187КК на строк 7років із конфіскацією майна; за ч.1 ст.263КК на строк 2роки; за ч.2 ст.289КК на строк 5років із конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7років із конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.71КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06жовтня 2011року і за сукупністю вироків визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7років 2місяці з конфіскацією майна. На підставі ч.4 ст.70КК шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08липня 2015року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7років 6місяців з конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження впорядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні ряду злочинів у м.Запоріжжі за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, наприкінці грудня 2014року в лісосмузі на вул.Олімпійській ОСОБА_6 незаконно придбав (знайшов) бойові припаси 16патронів калібру 9х18мм та 21патрон калібру 5,45х39мм, які без передбаченого законом дозволу зберігав на АДРЕСА_2 , звідки їх вилучили працівники міліції 28травня 2015року під час проведення обшуку.

Також ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, неодноразово у 2015році вчинив напади з метою заволодіння чужим майном, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров?я потерпілих:

28квітня близько 21.00год. у ліфті під?їзду №5 на вул.Портовій на ОСОБА_8 , заволодівши її майном та грошима на загальну суму 3970грн;

29квітня о 14.30год. у ліфті будинку на АДРЕСА_3 на ОСОБА_9 , заволодівши її майном та грошима на загальну суму 6200грн;

08травня о 17.50год. у ліфті будинку на АДРЕСА_4 на ОСОБА_10 , заволодівши її майном та грошима на загальну суму 7650грн;

12травня близько 19.40 год. у ліфті будинку на АДРЕСА_5 на неповнолітню ОСОБА_11 , 1997року народження, заволодівши її майном та грошима на загальну суму 1550грн;

19травня близько 13.45 год. у ліфті будинку на АДРЕСА_6 на ОСОБА_12 , заволодівши її майном та грошима на загальну суму 4565 грн.

Крім того, 24травня 2015року близько 11.00год. у ліфті будинку навул.Дзержинського, 87, ОСОБА_6 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров?я потерпілої, вприснувши ОСОБА_13 в очі сльозоточиву речовину, вчинив напад на неї і заволодів належним їй майном на загальну суму 2000грн.

Також наприкінці лютого 2015року ввечері ОСОБА_6 , проник у гараж № НОМЕР_1 на вул.Пестеля і незаконно заволодів належним ОСОБА_14 автомобілем ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_2 , завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 20000грн.

Окрім зазначеного, ОСОБА_6 15березня 2015року близько 14.30год. у під?їзді будинку на вул.Чарівній, 131, відкрито заволодів майном та грошима ОСОБА_15 на загальну суму 5058,83грн.

Також ОСОБА_6 вчинив крадіжки:

22квітня 2015року близько 07.00год. у маршрутному таксі №42 між зупинками «Іванова» та «Заводська» таємно викрав належне ОСОБА_16 майно, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 2076грн;

15травня 2015року близько 07.30год. у маршрутному таксі №9 між зупинками «Іванова» та «Нізова» таємно викрав належне ОСОБА_17 майно, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 188грн;

25травня 2015року близько 12.30год. у маршрутному таксі №79 між зупинками «Стефанова» та «2-й Шевченківський» таємно викрав належне ОСОБА_18 майно, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 2404,55грн.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 22грудня 2015року змінив вирок суду першої інстанції, виключив із його мотивувальної та резолютивної частин посилання на ст.71КК і ухвалив вважати ОСОБА_6 засудженим на підставі ч.4 ст.70КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7років 6місяців із конфіскацією всього належного засудженому майна.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Касаційний розгляд здійснюється з урахуванням правил ст.433КПК.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 увчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, кваліфікація діянь за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про порушення загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є неприйнятними.

Відповідно до статей 50, 65КК особі, яка вчинила злочин, має бутипризначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У цьому кримінальному провадженні, як убачається з його матеріалів, саме наведеними нормами матеріального права керувався суд при призначенні ОСОБА_6 покарання.

Так, ухвалюючи вирок і призначаючи засудженому покарання, поряд із ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень суд урахував особу ОСОБА_6 , його позитивну характеристику за місцем реєстрації, не перебування на спеціальних обліках та наявність у нього неповнолітнього сина. Також суд установив і взяв до уваги пом`якшуючі покарання обставини, а саме: визнання ОСОБА_6 винуватості, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину.

Водночас суд, виконуючи законодавчі приписи, врахував інші дані про особу винного, котрий суспільно корисною діяльністю не займався, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, проте належних висновків не зробив, не став на шлях виправлення, а навпаки вчинив нові суспільно небезпечні діяння. Рецидив злочинів суд визнав обтяжуючою покарання обставиною. Крім того, суд зважив на конкретні обставини справи, обсяг, характер (зміст) протиправних дій ОСОБА_6 , і на те, що він завданої злочинами шкоди не відшкодував.

З огляду на все це, а також на думку потерпілих суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання не в максимальних межах санкцій статей, за які його засуджено. Правильність застосування правил ч.4 ст.70КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно з ч.1 ст.69КК призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Однак у цьому провадженні таких обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, з урахуванням обсягу протиправних дій ОСОБА_6 та наведених даних про його особу, не встановлено. Відтак, у суду не було правових підстав для призначення засудженому заходу примусу із застосуванням ст.69КК, а твердження захисника про протилежне є необґрунтованим.

Таким чином, місцевий суд дотримався приписів статей50, 65КК. Призначене ОСОБА_6 покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст.69КК та пом`якшення покарання, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, у тому числі й щодо необхідності застосування ст.69КК, та у цій частині умотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам ст.419КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних вироку та ухвали при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п.6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

постановив:

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30вересня 2015року (з урахуванням змін, внесених апеляційним судом) та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22грудня 2015року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_19 ОСОБА_2 ОСОБА_3