Рішення

від 10.04.2007 по справі 19/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2007 р.                                                                              Справа  № 19/72

За позовом  Приватне підприємство "Легмашсервіс"     

до відповідача  Відкрите акціонерне товариство "Рівнехолод"

про стягнення в сумі 10 654 грн. 20 коп.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнехолод"

до відповідача Приватне підприємство "Легмашсервіс"

про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 9303 грн. 00 коп.

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача  : представник  Колеснікова Г.О., Моцак О.М.       

Від відповідача : представник Фінкевич В.Г.      

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 10654 грн. 20 коп. –суми заборгованості за поставлений товар (машину мішкозашивочну марки К4 БУВ) згідно договору № 15 від 21.06.2006 року. Вимоги обгрунтовує тим, що згідно умов договору відповідач сплатив аванс в сумі 9303 грн. 00 коп., однак не перерахував решту суми - 10654 грн. 20 коп. після фактичного отримання продукції. В судовому засіданні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги подав зустрічний позов про стягнення з позивача суми попередньої оплати в розмірі 9303 грн. 00 коп. Вимогу обгрунтовує тим, що позивачем за первісним позовом було поставлено товар неналежної якості, що підтверджується зафіксованими фактами виходу з ладу поставленого обладнання протягом періоду експлуатації та Актом експертизи Рівненської торгово-промислової палати, яким засвідчено, що обладнання перебуває в неробочому стані.

Позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, мотивуючи тим, що поставлене обладнання відповідає встановленим нормам якості, а його вихід з ладу обумовлений некваліфікованими діями працівників ВАТ "Рівнехолод" під час експлуатації обладнання. Просить зустрічний позов залишити без задоволення.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський -

ВСТАНОВИВ:

“21” червня 2006 року між приватним підприємством “Легмашсервіс” (продавець) та відкритим акціонерним товариством “Рівнехолод” (покупець) укладено договір № 15 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість наступної продукції:

-          машина мішкозашивочна марки К4 БУВ в кількості 1 шт. по ціні 18606 грн.;

-          голки –50 шт. на суму 120 грн.;

-          нитки тарні 16 бабін на суму 931 грн. 20 коп.;

-          транспортні послуги по доставці –300 грн.

Загальна сума договору складає 19957 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 3 Договору покупець зобов'язується зробити попередню оплату на протязі 10 днів на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % загальної вартості товару, решту суми сплачує на момент одержання продукції. Продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 10 днів з моменту надходження оплати на його поточний рахунок.

22 червня 2006 року ВАТ “Рінехолод” перерахувало на рахунок ПП “Легмашсервіс” 9303 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 2370.

Відповідно до вантажної декларації № ПЛ1092 товар згідно договору отримано покупцем 30.06.2006 року.

Залишок вартості товару в розмірі 10654 грн. 20 коп. після отримання продукції відповідачем не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 ч. 1,2,3 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач (відповідач за первісним позовом) зазначає, що обладнання надійшло в розібраному стані. Під час монтажу було встановлено, що зовнішній вигляд пульту управління та корпусу подавального транспортера має непривабливий вигляд, станина має дефекти (при встановленні на підлогу машина не мала стійкості) в результаті чого необхідно було повністю переробити станину. Про дані недоліки відповідача було повідомлено листом № 799 від 11.07.2006 року, тобто на протязі 10 днів з дати фактичного одержання, як це передбачено договором, та листом № 906 від 02.08.2006 року.

Надалі при спробі запуску машини було встановлено, що зашив проходить тільки до середини мішка. Технічними спеціалістами позивача було встановлено, що цей недолік виникає внаслідок того, що швидкість зашивання мішка швейною головкою не співпадає із швидкістю подавального транспортера, про що 15.08.2006 року було повідомлено керівника відповідача особисто телефонограмою та запропоновано направити відповідного спеціаліста.

06 вересня 2006 року на ВАТ “Рівнехолод” прибув інженер заводу “Продмаш” м. Одеса, Денежко А.В., яким було проведено заміну цепної передачі подавального транспортера, про що складено відповідний акт від 07.09.2006 року.

09 вересня 2006 року під час експлуатації мішкозашивочної машини із швейної головки випала деталь кріплення. Про цей факт відповідача було повідомлено листом № 1043 від 11.09.2006 року.

27 вересня 2006 року на підприємство прибув представник ПП “Легмашсервіс” Кислий А.О., яким було проведено заміну швейної головки та налагоджувальні роботи, про що складено відповідний акт від 27.09.2006 року.

12 жовтня 2006 року після п'яти годин роботи швейна головка вийшла з ладу, про що складено відповідний акт від 12.10.2006 року.

З метою встановлення факту неналежної якості товару ВАТ “Рівнехолод” звернулось до Рівненської Торгово-промислової палати про проведення експертизи. Актом експертизи № 1-827 від 24.11.2006 року засвідчено, що мішкозашивочна машина марки К4 БУВ знаходиться в неробочому стані.

Зважаючи на викладене, 28.11.2006 року позивачем пред'явлено відповідачу претензію за № 1321 та запропоновано повернути сплачений аванс в сумі 9303 грн. 00 коп., а ВАТ “Рівнехолод” в свою чергу зобов'язується повернути обладнання на протязі 3-х робочих днів з дати отримання коштів.

За умовами ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору № 15 від 21.06.2006 р. якість і комплектність товару, що поставляється повинна відповідати встановленим стандартам та технічним умовам. Всі претензії по наявним дефектам і кількості товару пред'являються на протязі 10 днів з дати їх одержання. Прийомка товару проводиться у відповідності з діючими правилами і інструкціями про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення П-6, П-7.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, обладнання надійшло на його адресу в розібраному стані та при встановленні виявлено дефекти станини (яку необхідно було повністю переробити).

При цьому лист-повідомлення від 11.07.2006 р. № 799 про виявлені недоліки товару, а саме:

-          при монтажі виникло питання переробки станини;

-          відсутні технологічні отвори для кріплення бабінотримача, зміщений ведучий вал;

-          опора для установки швейної головки має великий вільний хід,

надійшов на адресу ПП “Легмашсервіс” тільки 04.12.2006 року разом із заявленою претензією № 1321 та пропозицією повернути отриманий авансовий платіж, про що свідчить акт комісії ПП “Легмашсервіс” складений при одержанні листа від ВАТ “Рівнехолод” (штемпель пошти м. Рівне –30.11.2006 р.). Доказу направлення даного листа у 10-ти денний строк з моменту одержання товару (30.06.2006 р.), передбачений договором, позивач  суду не надав. Не було надано позивачем також і акти приймання мішкозашивочної машини марки К4- БУВ та пробного запуску цієї машини, на які йдеться посилання у акті експертизи Рівненської торгово-промислової палати № І-827. Як пояснив представник позивача, дані акти залишились в матеріалах експертизи торгово-промислової палати і на підприємстві вони відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки товару у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене, позивач у встановлений договором строк не повідомив відповідача про поставку неякісного товару.

Будь-яких дій, передбачених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання по якості (затверджена постановою Держарбітражу 25.04.1966 р. № П-7) та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, які засвідчували б неякісність поставленого товару, позивачем не здійснено та відповідних доказів суду не подано. За таких обставин доводи позивача про невідповідність якості товару на момент поставки судом до уваги не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, про виявлені недоліки позивач зазначив у листі від 02.08.2006 р. № 906, заперечення на який викладено відповідачем у відповіді № 72 від 03.08.2006 р.

В послідуючому, з метою налагодження мішкозашивочної машини, на ВАТ “Рівнехолод” було направлено інженера заводу “Продмаш” м. Одеса (завод-виготовлювач) Денежко А.В., яким проведено налагоджувальні роботи та складено акт від 07.09.2006 року про проведення ремонтних робіт.

Листом від 12.12.2006 року № 167, адресованому директору ПП “Легмашсервіс”, Денежко А.В. повідомив, що за результатами поїздки на ВАТ “Рівнехолод” виявлено відсутність на підприємстві технічних спеціалістів, спеціально підготовленого персоналу та елементарних навиків роботи на поставленому обладнанні. За згодою сторін була проведена переналадка швидкості руху транспортної стрічки з ціллю зменшення швидкості зашивання мішків та збільшення часу для підготовки обслуговуючого персоналу.

За результатами проведеної ПП “Легмашсервіс” аналітичної роботи щодо виходу з ладу швейної головки мішкозашивочної машини К4 БУВ (лист ВАТ “Рівнехолод” від 11.09.2006 р. № 1043), встановлено, що причиною виходу з ладу обладнання є некомпетентність працівників ВАТ “Рівнехолод”. Вказані обставини викладені в листі ВАТ “Легмаш” № 92А/60 від 28.09.06 р. адресованому директору ПП “Легмашсервіс”.

На вимогу суду щодо надання доказів проведення підготовки та атестації працівників ВАТ “Рівнехолод” для роботи на поставленому обладнанні позивачем надано наступні документи:

Наказ № 143/К від 05.07.2006 р. про призначення відповідального працівника по експлуатації мішкозашивочної машини К4-БУВ;

Лист № 1574 від 05.07.2006 р. за яким ВАТ “Рівнехолод” просить провести навчання та стажування працівника на ЗАТ “Рівнеборошно”;

Лист № 645 від 07.07.2006 р. за яким ЗАТ “Рівнеборошно” надає згоду на проходження стажування по експлуатації мішкозашивочної машини К4-БУВ.

Однак дані листи засвідчують лише намір на проходження навчання та стажування працівника. Належних доказів проведення навчання та стажування (матеріали атестації, тощо) суду не подано.

Судом не може бути прийнятий до уваги Акт експертизи № І-827 від 24.11.2006 р. Рівненської торгово-промислової палати, оскільки останній не встановлює причини виникнення дефектів в процесі експлуатації (в тому числі з чиєї вини), а лише засвідчує факт, що мішкозашивочна машина марки К4-БУВ знаходиться в неробочому стані.

Враховуючи вищевикладене, та виходячи з матеріалів справи і пояснень представників сторін, суд прийшов до висновку, що причинами виходу з ладу поставленого обладнання є порушення покупцем (позивачем за зустрічним позовом) правил його експлуатації, передбачених у технічному паспорті та інструкції по використанню мішкозашивочної машини К4-БУВ. Протилежного позивач суду належними та допустимими доказами не довів.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Вимога позивача за первісним позовом щодо відшкодування витрат в розмірі 400 грн. 00 коп. на послуги фахівця у галузі права (договір про надання юридичних послуг від 16.01.2007 р.), оскільки ст.ст. 44, 49 ГПК України передбачено відшкодування витрат на послуги адвоката, а не фахівця у галузі права.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49,  811, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнехолод"  (вул. Кн. Володимира 112,Рівне,33009,   код ЄДРПОУ 01553787, розрахунковий рахунок № 26009010378980,  банк: Філія КБ "Фінанси та кредит",   МФО банку 333603) на користь Приватного підприємства "Легмашсервіс" (вул. Шевченка 44,Полтава,Полтавська область,36024,  код ЄДРПОУ 31879190) основний борг в сумі 10654грн. 20коп.,       витрати по сплаті державного мита в сумі 106грн. 54коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн 00коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

 Суддя                                              Тимошенко О.М.

Повний текст рішення суддею підписано "08" травня 2007 р.