Постанова

від 16.06.2016 по справі 804/1986/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 р. Справа № 804/1986/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семко" до Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко» до Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Семко» № 158 від 29.02.2016 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 30.03.2016 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 30.03.2016 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_3 від 30.03.2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що прийнятий наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Семко» № 158 від 29.02.2016 року не ґрунтується на нормах ст. 78 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню, проте, Криворізькою центральною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семко» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Арарат Трейд» (код ЄДРПОУ 38916893) за листопад 2014 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753) за травень 2015 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753), ТОВ «Трейдпром-Імпекс» (код ЄДРПОУ 38805481) за червень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228) за липень 2015 року, за результатами якої складено акт № 271/04-81-22-01/38334403 від 16.03.2016 року. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Криворізька центральна об’єднана державна податкова інспекція ДФС у Дніпропетровській області при винесені наказу та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Криворізькою центральною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області направлено на адресу позивача лист від 02.02.2016 року № 1563/10/04-88-2201 про надання документів та письмові пояснення, за результатами розгляду якої ТОВ «Семко» повідомило податковий орган, що у розпорядженні Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області наявна податкова інформація щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Семко» у листопаді 2014 року, отримана безпосередньо від ТОВ «Семко» під час проведення планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, які оформленні актом перевірки від 09.06.2015 року № 489/22-02/38334403.

29.02.2016 року податковим органом направлено наказ №158 про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко» (код ЄДРПОУ 38334403) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Арарат Трейд» (код ЄДРПОУ 38916893) за листопад 2014 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753) за травень 2015 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753), ТОВ «Трейдпром-Імпекс» (код ЄДРПОУ 38805481) за червень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228) за липень 2015 року, яка отримана представником позивача 02.03.2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Також, судом встановлено, що Криворізькою центральною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семко» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Арарат Трейд» (код ЄДРПОУ 38916893) за листопад 2014 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753) за травень 2015 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753), ТОВ «Трейдпром-Імпекс» (код ЄДРПОУ 38805481) за червень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228) за липень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст. 44, ст. 185, п. 188.1, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документально не підтвердження реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Семко» з ТОВ «Арарат Трейд» (код ЄДРПОУ 38916893) за листопад 2014 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753) за травень 2015 року, ТОВ «Т.-М.Київ» (код ЄДРПОУ 39153753), ТОВ «Трейдпром-Імпекс» (код ЄДРПОУ 38805481) за червень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228) за липень 2015 року за наслідками чого ТОВ «Семко»:

завищено податковий кредит по операціям з контрагентами-постачальниками, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 235520,38 грн., у т.ч. по періодам:

листопад 2014 року -48114,00 грн. ТОВ «Арарат Трейд»;

травень 2015 року - 47758,91 грн. ТОВ «Т.-М.Київ»;

червень 2015 року - 44989,20 грн. ТОВ «Трейдпром-імпекс» - 7510,00 грн., ТОВ «Т.-М.Київ» - 37479,20 грн.;

липень 2015 року - 94658,27 грн. ТОВ «Ронерс»;

завищено податковий кредит на суму 76150,55 грн. (травень 2015 р. - 34095,36 грн., червень 2015 року - 42055,19 грн.) по операціям з контрагентами-постачальниками, а саме:

ТОВ «Т.-М.Київ» - 34095,36 грн.;

ТОВ «Т.-М.Київ» - 32897,19 грн.;

ТОВ «Трейдпром-імпекс» - 9158,00 грн.;

встановлено завищення податкових зобов’язань на суму 76150,55 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_3 №271/04-81-22-01/38334403 від 16.03.2016 року на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 року, а саме:

№0000261400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 48114,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12028,50 грн.

№0000251400, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту у розмірі 76150,00 грн.

№0000321400, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187406,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено, що позивач здійснював ряд господарських операцій, а на підтвердження яких надано:

1) договір поставки № 2015-17П від 01.04.2015 р., укладений з ТОВ «Т.М.-Київ», на виконання якого сторонами оформлено видаткові накладні та податкові накладні №20705 від 07.05.2015р., №20705 від 07.05.2015р., №10805 від 08.05.2015р., №10805 від 08.05.2015р., №20805 від 08.05.2015р., №20805 від 08.05.2015р., №41805 від 18.05.2015р., №41805 від 18.05.2015р., №11905 від 19.05.2015р., №11905 від 19.05.2015р., №20206 від 02.06.2015р., №20206 від 02.06.2015р., №30306 від 03.06.2015р., №30306 від 03.06.2015р., №20306 від 03.06.2015р., №20306 від 03.06.2015р., №10506 від 05.06.2015р., №10506 від 05.06.2015р., №91206 від 12.06.2015р., №91206 від 12.06.2015р., банківську виписку від 19.05.2015р.

2) договір поставки № 2015-12П від 01.02.2015 р., укладений з ТОВ В«Трейдпром-ІмпексВ» , на виконання якого сторонами оформлено видаткові та податкові накладні №22406 від 24.06.2015р., №22406 від 24.06.2015р., №102506 від 25.06.2015р., №102506 від 25.06.2015р., банківську виписку від 22.06.2015р.

3) договір про надання послуг № 2015-08У від 01.07.2015 р., укладений з ТОВ «Ронерс», на виконання якого сторонами оформлено акт здачі-прийняття робіт № 81307, акт приймання-передачі продукції №1 від 10.07.2015р., акт переробки товару №1-00081307 від 13.07.2015р., акт переробки товару №2-00081307 від 13.07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару №00082307 від 23.07.2015р., податкову накладну №81307 від 13.07.2015р., акт здачі-прийняття робіт № 81407, акт приймання-передачі продукції №2 від 13.07.2015р., акт переробки товару №1-00081407 від 14.07.2015р., акт переробки товару №2-00081407 від 14.07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару №00132007 від 20.07.2015р., податкову накладну №81407 від 14.07.2015р., акт здачі-прийняття робіт №132007, акт приймання-передачі продукції №3 від 17.07.2015р., акт переробки товару №1-00132007 від 20.07.2015р., акт переробки товару №2-00132007 від 20.07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару №00081407 від 14.07.2015р., податкову накладну №132007 від 20.07.2015р., акт здачі-прийняття робіт № 52107, акт приймання-передачі продукції №4 від 20.07.2015р., акт переробки товару №1-00052107 від 21.07.2015р., акт переробки товару №2-00052107 від 21,07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару № 00081307 від 13.07.2015р., податкову накладну №52107 від 21.07.2015р., акт здачі-прийняття робіт № 82307, акт приймання-передачі продукції №5 від 21,07.2015р., акт переробки товару №1-00082307 від 23.07.2015р., акт переробки товару №2-00082307 від 23.07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару №00052107 від 21.07.2015р., податкову накладну №82307 від 23.07.2015р., акт здачі-прийняття робіт № 72407, акт приймання-передачі продукції №6 від 22.07.2015р., акт переробки товару №1-00072407 від 24.07.2015р., акт переробки товару №2-00072407 від 24.07.2015р., акт приймання-передачі переробленого товару №00072407 від 24.07.2015р., податкову накладну №72407 від 24.07.2015р.

В подальшому, ТОВ «Семко» придбані (товари, роботи, послуги) реалізовано своїм контрагентам.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 20.1.2, 20.1.3, 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право:

для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали;

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Крім того, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Семко» № 158 від 29.02.2016 року.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов’язання з податку на додану вартість.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності операцій.

Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Крім того, пунктом 78.1 ст.78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Так, Криворізькою центральною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Семко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, та порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Арарат Трейд» контролюючим органом не встановлено

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.03.2016 року за №0000261400 Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.03.2016 року за №0000251400 Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.03.2016 року за №0000321400 Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути па користь позивача судові витрати в розмірі 5997,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 червня 2016 року

Суддя ОСОБА_1