Постанова

від 23.11.2016 по справі 805/3868/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р. Справа №805/3868/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14год.32хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., при секретарі Кудрі В.Г., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № 0009291201/а.с.4-6/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1 в частині визначення штрафу у розмірі 29509,20грн. неправомірне оскільки підприємством не було допущено порушення граничних строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з огляду на, що податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29509,20грн. підлягає скасуванню.

Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29509,20грн. /а.с.6/.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, , надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника /а.с.39/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином/а.с.49/, надав суду письмові заперечення та додаткові заперечення у яких зазначив, що за наслідками камеральної перевірки податковим органом було встановлено порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку із чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що спірне рішення прийнято відповідно до Податкового кодексу України. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /а.с.34-37/.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 32788445), місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд.13, перебуває на обліку як платник податків у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.7-11/. ТОВ В«Нексус ІнжінірінгВ» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100313164 серії НБ№245911 /а.с.12/.

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

На підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України Жовтневим відділенням Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» , код ЄДРПОУ 32788445, з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 17.04.2015 року по 01.07.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.09.2016 року №176/05-81-12-01/32788445 /а.с.22-25/.

На підставі акту камеральної перевірки від 14.09.2016 року №176/05-81-12-01/32788445 встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

- по декларації за березень 2015 року у загальній сумі 279977 з затримкою до 30 календарних днів;

- по декларації за травень 2015 року у загальній сумі 295092грн. з затримкою до 30 календарних днів /а.с.24/.

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки від 14.09.2016 року №176/05-81-12-01/32788445, позивачем, 22 вересня 2016 року за вих.№22 подано заперечення на даний акт камеральної перевірки /а.с.26-27/.

З урахуванням висновків акту камеральної перевірки, Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 03 жовтня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» визначено зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 57506,90грн./а.с.28/.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29509,20грн. позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29509,20грн., виходячи з наступного.

Правовідносини,що виникли при розгляді даного спору регулюються нормами Податкового кодексу України.

Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п. 203.1. ст.203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» 11 червня 2015 року до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року №9120544378, якою задекларовано до сплати суму податку у розмірі 393392грн. /а.с.13-19/.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2015 року в сумі 393392грн. погашено в повному обсязі, що підтверджується відповідним платіжними дорученнями від 30.06.2015 року №137 на суму 98300грн.(проведено банком 30.06.2016р) та від 30.06.2016 року №138(проведено банком 01.07.2015р) на суму 295092грн. Про що свідчать відповідні відмітки банківської установи/а.с.20,21/.

Відповідно до п.п.49.18.1 п.19.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України передбачено-якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Так, як встановлено судом, з урахуванням наведеного, граничний строк подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року є - 20 червня 2015 року, проте 20 червня 2015 року за календарем є вихідним днем (субота).

Враховуючи приписи п. 49.20 ст.49 Податкового кодексу України, внаслідок припадання останнього строку подання податкової декларації на вихідний день, то останнім днем подання податкової декларації вважається останній (банківський)день, що настає за вихідним, тобто, в даному випадку 22 червня 2015 року.

Дана норма п. 203.2 ст. 203 Кодексу кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Податкове правопорушення у вигляді несплати грошових зобов'язань у строк встановлений податковим законодавством є правопорушенням у формі бездіяльності. Що до сплати податкових зобов'язань по ПДВ, то таке правопорушення у вигляді бездіяльності з урахуванням вимог п.203.2 ст.203 ПКУ починається з 11 дня, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Зазначене правопорушення породжує наявність у платника податків податкового боргу та відповідно обов'язок контролюючого органу застосування встановлених законом заходів щодо його погашення.

Але ж суд не може погодитись з думкою позивача, щодо того, що 10-ти денний строк сплати суми узгодженого зобов'язання, зазначений в податковій декларації, починає відраховуватись з 23 червня 2015 року та закінчується 02 липня 2015 року.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

З наданих суду платіжних доручень №137 від 30.06.2015 року та №138 від 30.06.2015 року вбачається, що податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2015 року сплачено ТОВ В«Нексус ІнжінірінгВ» в повному обсязі та в межах строків, визначених Податковим кодексом України.

Так, платіжним дорученням №137 від 30.06.2015 року на суму 98300грн. податкове зобов'язання за декларацією з ПДВ за травень 2015 року сплачено в межах встановлених строків, а дорученням 138 від 30.06.2015 року на суму 393392грн. фактично сплачено 01.07.2016 року податкове зобов'язання за декларацією з ПДВ за травень 2015 року, тобто межах строків, визначених Податковим кодексом України з урахуванням правової позиції Верховного суду України.

Тобто, в акті камеральної перевірки від 14.09.2016 року №176/05-81-12-01/32788445 безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, п.2032.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за травень 2015 року у загальній сумі 98300грн. з затримкою до 30 календарних днів.

Згідно ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, свою правову позицію з цього ж питання висловив Верховний суд України в постанові від 09 червня 2015 року по справі №21-18а15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників; на сьогодні - Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В даній постанов Верховний суд України зазначив, що пункт 49.20 статті 49 ПК чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 ПК немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня

1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Керуючись вищезазначеним, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Оскільки останній день строку подання Товариством податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припав на вихідний день

(20 червня 2015 року - субота), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 22 червня 2015 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання відповідним платником

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» витрати зі сплати судового збору у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 жовтня 2016 року № НОМЕР_1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29509,20грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нексус ІнжінірінгВ» витрати зі сплати судового збору у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 листопада 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 листопада 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.