Ухвала

від 29.11.2016 по справі 823/566/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/566/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Глядина Б.М.,

апелянта - Цехмейструка М.Д..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Гетьмана Вадима Петровича до головного спеціаліста Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Яворського В.В. про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Гетьмана Вадима Петровича, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного спеціаліста Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Яворського В.В., в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що був складений у відповідності до акта № 0000122 від 12.05.2016.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю.

Водночас, спеціаліст, який проводив зважування автомобіля, в порушення приписів законодавства, не пред'явив документи про проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надав жодної інформації про використовувані автомобільні ваги. В документах, які були складені 12.05.2016, внаслідок зважування транспортного засобу, що належить позивачу не зазначено жодної інформації про засіб, яким здійснено зважування. Відповідач на вимогу суду інформацію про використані автомобільні ваги, а також щодо їх повірки не надав, в зв'язку з чим суд критично розцінив факт перевищення загальної маси транспортного засобу від допустимої, який відображений в акті № 0000122 від 12.05.2016 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.

Крім того, суд встановив, що в графі «перевищення параметрів від нормативу» вказано, що таке перевищення становить 61,4%. Таким чином, у відповідності до положень Порядку, подальший рух транспортного засобу МАЗ 6501А8 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2, який належить товариству та здійснював перевезення пшениці, повинен був бути забороненим до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, чого зроблено не було, що є на думку суду порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю та підставою для скасування оскаржуваного розрахунку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 12.05.2016 головним спеціалістом Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Яворським В.В. на 451 км. траси Київ-Одеса був зупинений транспортний засіб марки МАЗ 6501А8 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2, що належить ТОВ ім. Гетьмана В. П.

Проведеним габаритно-ваговим контролем виявлено факт перевезення автомобілем, який належить позивачу, вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу - фактична 64 540 кг (дозволена 40 тонн), внаслідок перевищення осьового навантаження, фактичне: 7,1-28,68-7,98-20,80 (дозволене: 11-16-11-16).

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.05.2016 та акт № 0000122 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких 12.05.2016 проведено розрахунок плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 6 148,8 євро.

Вважаючи зазначений розрахунок протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344).

Статтею 6 Закону № 2344 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 17.07.2014 № 299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт).

За приписами пункту 7 наведеного Положення Укртрансінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», п.3 якого визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 вказаного порядку визначено, що Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, аналіз наведених приписів спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що головний спеціаліст Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Яворський В.В. є лише посадовою особою територіального органу Укртрансінспекції та не може виступати відповідачем у справі, оскільки пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті чітко визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначеннями наведеними в статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивач вправі самостійно обирати спосіб захисту порушених на його думку прав та інтересів, в тому числі, пред'явивши позов до посадової особи, яка в даному випадку виступає самостійним суб'єктом владних повноважень, що здійснює управлінські функції по відношенню до позивача.

Частиною другою статті Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (надалі - Закон № 3353) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджено «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» (надалі - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку визначений механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

За приписами пункту 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. В той час, як великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до пункту 3 Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Як визначено у пункті 12 вказаного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Порядку).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом під час розгляду справи в апеляційній інстанції, на вимогу водія спеціаліст, який проводив зважування автомобіля, не пред'явив документи про проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надав жодної інформації про використовувані автомобільні ваги.

Матеріали справи свідчать, що в документах, які були складені 12.05.2016, внаслідок зважування транспортного засобу, що належить позивачу не зазначено жодної інформації про засіб, яким здійснено зважування.

Слід відмітити, що відповідач інформацію про використані автомобільні ваги, а також щодо їх повірки не надав, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не доведено факт перевищення загальної маси транспортного засобу від допустимої, який відображений в акті № 0000122 від 12.05.2016 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів. В свою чергу наведене спростовано позивачем.

Крім цього, як правильно зауважено судом першої інстанції, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення (пункти16-18 Порядку).

У відповідності до пункту 21 Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Пунктом 22 Порядку визначено, що в разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено судом при розрахунку плати за проїзд в графі «перевищення параметрів від нормативу» вказано, що таке перевищення становить 61,4%. Таким чином, у відповідності до вищевказаних положень Порядку, подальший рух транспортного засобу МАЗ 6501А8 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2, який належить товариству та здійснював перевезення пшениці, повинен був бути забороненим до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, чого зроблено не було, що, як слушно зауважено судом першої інстанції, є порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю та підставою для скасування оскаржуваного розрахунку.

Наведені вище фактичні обставини справи та висновки суду під час апеляційного розгляду справи апелянтом спростовані не були.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.11.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.