Рішення

від 17.11.2016 по справі 905/3011/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2016 Справа № 905/3011/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича фірма «Практика» доДержавного підприємства «Торецьквугілля» про cтягнення 320537,41грн . за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю; від відповідачане з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича фірма «Практика» про стягнення з Державного підприємства «Торецьквугілля» основного боргу у розмірі 174000,00грн., пені у розмірі 11741,79грн., 3 % річних у розмірі 12099,62грн., інфляційних втрат у розмірі 122696,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №4-ДТ/57 від 03.04.2014 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №4-ДТ/57 від 03.04.2014, розрахунку суми позову, специфікації на суму 282000,00грн., видаткової накладної №3 від 19.05.2014, податкової накладної від 19.05.2014, банківських виписок за 11.06.2014 та 30.07.2014, претензії №3/3 від 22.04.2016.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання 17.11.2016 не забезпечив, разом з тим, через канцелярію суду, подав відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі його представника. Клопотання судом задоволено. В своєму відзиві відповідач визнає позовні вимоги у повному обсягу. Проте, заявляє клопотання на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України про зменшення суми пені на 50%.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши правову позицію позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича фірма «Практика» (Продавець, позивач) та Державним підприємством «Торецьквугілля» (Покупець, відповідач) підписаний договір №4- ТД/57 про закупівлю товарів (далі - Договір).

За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується протягом строку дії договору в порядку на умовах, визначених цим договором поставити Покупцеві товари, а Покупець в порядку на умовах, визначених цим договором - прийняти і оплатити такий товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначається у специфікації.

Згідно з п.3.1. договору становить 282000,00грн., у тому числі ПДВ 47000,00грн. Ціна цього договору та ціна за одиницю товару може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформлюється окремою специфікацією на узгоджену партію товару, яка додається до договору та вважається його невід'ємною частино (п.3.2. договору).

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання - передачі товарів. В місці поставки узгодженої партії товару Продавець надає Покупцеві акт приймання - передачі товарів, накладні, рахунок на оплату, документи, що засвідчують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності тощо), товарно - транспортну накладну (п.4.2. договору).

Згідно з п.5.1. договору поставка здійснюється автомобільним транспортом Продавця. Узгодженою партією товару за даним договором є кількість і асортимент товарів, визначених в заявках Покупця та вказаних у відповідних накладних на товар (п.5.1.1. договору). Строк поставки товарів - протягом 3-ї календарних днів з моменту отримання Продавцем заявки на узгоджену партію товару (п.5.2.1. договору).

Відповідно до п.5.3. договору поставка здійснюється на умовах DDP правил ІНКОТРМС - 2010.

Відповідно до п.10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.12.2014, а у відношенні фінансових зобов'язань - до їх повного і належного виконання.

Належним чином засвідчена копія договору №4- ТД/57 від 03.04.2014 підписана сторонами, скріплена печатками підприємств та наявна в матеріалах справи.

Між сторонами підписана специфікація до договору на суму 282000,00грн., в якій зазначено найменування, кількість та ціна поставленого товару.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем відповідно до видаткової накладної №3 від 19.05.2014 поставлений товар на суму 282000,00грн. Відповідач вказаний товар отримав без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить підпис його повноважного представника за довіреністю.

Також, оскільки позивач є платником єдиного податку, то останній надав на підтвердження здійснення поставки товару, вказаного у специфікації до договору, відповідачу податкову накладну від 19.05.2014, в якій відобразив поставку на суму 235000,00грн. та ПДВ у розмірі 47000,00грн., на загальну суму 282000,00грн.

Отже, відповідно до п.4.1. договору розрахунок за товар повинен бути здійснений 02.07.2014.

Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме відповідно до банківських виписок станом за 17.06.2014 на суму 58000,00грн. та за 30.07.2014 на суму 50000,00грн. Неоплаченим залишився товар на суму 174000,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про сплату вказаної заборгованості, відповідач відповів на останню, повідомивши, що визнає суму основного боргу у розмірі 174000,00грн., проте у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства не може її оплатити .

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність наявності основного боргу у розмірі 174000,00грн. у відповідача перед позивачем.

У зв'язку з простроченням строку оплати товару позивач нараховує відповідачу пеню за період з 03.07.2014 по 02.01.2015 у розмірі 11741,79грн.

Відповідно до п.7.2. договору за порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж за шість місяців.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірений розрахунок пені позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем не вірно визначені облікові ставки НБУ. Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України з 15.04.2014 по 16.07.2014 облікова ставка становить 9,5%, з 17.07.2014 по 12.11.2014 ставить 12,5%, з 13.11.2014 по 05.02.2015 становить 14,0%.

За розрахунком суду: на суму 224000,00грн. за період з 03.07.2014 по 16.07.2014 (14 днів прострочення, облікова ставка НБУ становить 9,5%) розмір пені становить 816,22грн.; за період з 17.07.2014 по 29.07.2014 (часткова оплата 30.07.2014 на суму 50000,00грн.) (12 днів прострочення, облікова ставка НБУ становить 12,5%) розмір пені становить 920,55грн.; на суму 174000,00грн. за період з 30.07.2014 по 12.11.2014 (107 днів прострочення, облікова ставка НБУ становить 12,5%) розмір пені становить 6376,03грн.; за період з 13.11.2014 по 02.01.2015 (50 днів прострочення, облікова ставка НБУ становить 14,0%) розмір пені становить 336,99грн. Загальний розмір пені складає 11449,79грн.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за липень 2014 року по на суму 224000,00грн. у розмірі 896,00грн., за період з серпня 2014 року по вересень 2016 року у розмірі 121800,00грн., всього на загальну суму 122696,00грн. та 3% річних на суму 224000,00грн. за період з 03.07.2014 по 30.07.2014 у розмірі 515,51грн., на суму 174000,00грн. за період з 31.07.2014 по 17.10.2016 у розмірі 11584,11грн., у загальному розмірі 12099,62грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат та визнано його арифметично невірним оскільки періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Проте розрахунок суду виявився арифметично більшим. Суд, без наявності відповідного клопотання позивача, не виходить за межі позовних вимог, а саме за межі стягнення інфляційних втрат у розмірі 122696,00грн.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначені періоди нарахування заборгованості з урахуванням часткової оплати 30.07.2014 на суму 50000,00грн. Також, позивачем не враховано, що 2016 рік містить 366 днів.

За розрахунком суду на суму 224000,00грн. за період з 03.07.2014 по 29.07.2014 відсотки складають 497,10грн., на суму 174000,00грн. за період з 30.07.2014 по 31.12.2015 відсотки складають 7436,71грн., з 01.01.2016 по 17.10.2016 відсотки складають. Таким чином загальна суму 3% річних складає 9317,25грн.

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги у повному обсягу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дослідивши зміст заяви відповідача про визнання позову та встановивши дійсні правовідносини між сторонами, судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заявляє на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України клопотання про зменшення суми пені 50%.

Клопотанням мотивовано тим, що внаслідок бойових дій на території проведення АТО, де знаходиться підприємство відповідача, зупинено виробництво. Єдиний виробник вибухових матеріалів ДП «Науково - виробниче об'єднання В«Павлоградський хімічний завод» може частково забезпечити потребу підприємства у вибухівці, але органами державної влади та правоохоронними органами заборонено її вивезення на територію Донецької області. Відповідач не отримує бюджетні кошти на покриття затрат по собівартості вугільної продукції, у зв'язку з тим, що в Державному бюджеті України не передбачено бюджетного фінансування вугледобувних підприємств за статтею «Державна підтримка на часткове покриття затрат по собівартості товарної вугільної продукції». Крім того, кредиторська заборгованість відповідача становить на 01.10.2016 - 2084861 тис.грн. Відповідач є збитковим підприємством. Державна підтримка на покриття витрат з собівартості за 2016 рік - 113689 тис. грн. Труднощі з видобутком вугілля та його реалізацією призвели до погіршення фінансового стану підприємства, відсутності коштів на рахунках, відпусток без збереження заробітної плати працівників, простою, заборгованостей з виплати обов'язкових платежів та виплат, не дають змоги виконувати свої зобов'язання по сплаті заборгованості за товар у повному обсягу.

Відповідачем надано до матеріалів справи основні техніко - економічні показники за вересень 2016 року, розшифровка.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи клопотання про зменшення пені, судом враховано, що відповідачем частково погашена сума заборгованості, позивачем заявлені до стягнення також 3% річних та інфляційні втрати, спірний договір, укладений в квітні 2014 року, виконання його відбувалось в травні 2014 року, тобто коли на території Донецької області проводилась антитерористична операції. Суд взяв до уваги баланс фінансових інтересів позивача та відповідача.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги вжиття відповідачем заходів перед позивачем для погашення боргу, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків понад сум, на які позивач нараховує пеню, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 30%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 8014,85 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

У зв'язку із задоволенням позову частково, судовий збір відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Як роз'яснено п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючисьст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.50 років Жовтня, буд.19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Практика» (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Целіноградська, буд.29, код ЄДРПОУ 13504736) основний борг у розмірі 174000(сто сімдесят чотири тисячі)грн. 00 коп., пеню у розмірі 8014(вісім тисяч чотирнадцять)грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 9317(дев'ять тисяч триста сімнадцять)грн. 25коп., інфляційні втрати у розмірі 122696(сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість)грн. 00коп. та судовий збір у розмірі 4761(чотири тисячі сімсот шістдесят одна)грн. 94коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення: 22.11.2016.

Суддя Д.М. Огороднік