Рішення
від 21.11.2016 по справі 925/611/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2016 Справа № 925/611/16

За позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1 Стиль", с. Рудківці, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі", м. Дніпро, Дніпропетровська область

про стягнення 108 374,63 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 18.11.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ОСОБА_1 Стиль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 108 374,63 грн. за додатковим договором № 20-11/12 від 20.11.2012 до договору № 26/02-12 від 26.06.2012. Також, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем додаткового договору № 20-11/12 від 20.11.2012 до договору № 26/02-12 від 26.06.2012, в частині своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.07.2016 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" задоволено. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.07.2016 скасовано. Справу № 925/611/16 направлено до господарського суду Черкаської області для встановлення її підсудності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.10.2016 матеріали справи № 925/611/16 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2016.

01.11.2016 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК, розгляд справи було відкладено на 21.11.2016.

21.11.2016 відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що роботи по додатковому договору № 20-11/12 від 20.11.2012 року відповідачем не виконувалися, а оригіналу акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року не існує, оскільки відповідач його не підписував. Також, як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на відсутність реєстрації податкової накладної №101 від27.12.2012 в ЄРПН.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на користь приватного підприємства Приватного підприємства "ОСОБА_1 Стиль" 162 823,30 грн. основного боргу за виконані роботи, 11 241,49 грн. 3% річних, 3 482,91 грн. на відшкодування судового збору та 6 000,00 грн. на відшкодування адвокатський витрат (а.с. 20-24).

Зазначеним судовим рішенням господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14 встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 26.06.2012 №26/06-12 в частині оплати виконаних позивачем робіт на суму 162 823,30 грн.

Рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14, було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 (а.с.25-33).

Отже, 15.09.2015 рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14 набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

28.09.2015 господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ на примусове виконання рішення від 22.05.2015 у справі №925/1291/14 (а.с.34).

16.10.2015 державним виконавцем Придніпровського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №48978649 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 28.09.2015 у справі №925/1291/14 (а.с.35-36).

22.12.2015 Придніпровський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перерахував Приватному підприємству "ОСОБА_1 Стиль" стягнуту за наказом господарського суду Черкаської області від 28.09.2015 у справі №925/1291/14 з товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" суму у розмірі 184 227 грн. 70 коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с. 40).

Отже, стягнута вищевказаним рішенням суду заборгованість була сплачена відповідачем 22.12.2015 у повному обсязі.

В зв'язку порушенням відповідачем строків оплати виконаних робіт за договором від 26.06.2012 №26/06-12 у сумі 162 823,30 грн., що було встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14, позивач нарахував і просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 108374 грн. 63 коп., які передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з червня 2013 року по вересень 2015 року, що і стало причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наявність рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14, не звільняло відповідача як боржника від відповідальності за несвоєчасне невиконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт від 26.06.2012 № 26/06-12, а також не позбавляє права позивача як кредитора на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаним договором.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 108 374 грн. 63 коп., за період прострочення з червня 2013 року по вересень 2015.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013 року вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на заборгованість у період з червня 2013 по вересень 2015, тоді як період нарахування інфляційних втрат повинен включати місяць, що передує місяцю повної оплати боргу. Отже, необхідно розраховувати інфляційні втрати за період з червня 2013 по листопад 2015 .

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі, який заявлено позивачем - 108 374,63 грн.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки факти на які посилається відповідач та оспорює їх (в частині недоведення позивачем факту поставки товару та прийняття його відповідачем), вже були встановлені в рішенні господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі №925/1291/14, яке було залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

До матеріалів справи надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1095 від 19.01.2015 (дублікат) на ім'я ОСОБА_3 (а.с.45).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги від 23.05.2016.

Відповідно до п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Черкаської області по справі, за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1 Стиль" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" про стягнення коштів (інфляційних втрат).

На підтвердження витрат у сумі 8000 грн. на оплату послуг адвоката ОСОБА_3 позивач надав довіреність від 23.05.2016, перелік послуг наданих адвокатом ОСОБА_3 позивачу за договором (а.с.58,149) та платіжне доручення від 24.05.2016 №2150 на перерахування позивачем адвокату ОСОБА_3 8000 грн. плати за послуги згідно з договором від 23.05.2016 (а.с.43).

Таким чином, 8000 грн. позивач сплатив на користь адвоката ОСОБА_3 за ведення судової справи №925/611/16 у господарському суді Черкаської області, а не за ведення судової справи №925/611/16 у господарському суді Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проаналізувавши вищевказані докази суд зазначає таке.

Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг позивачу - є акт виконаних робіт (послуг). Надані позивачем переліки послуг (а.с.58,149) не можуть бути доказом надання адвокатських послуг по справі №925/611/16, оскільки не містять підпису та печатки позивача, що не може свідчити про прийняття позивачем таких послуг.

Доказів того, що позивач та адвокат домовились врахувати суму, яка надійшла на підставі платіжного доручення від 24.05.2016 №2150 в рахунок наданих послуг за ведення судової справи в господарському суді Дніпропетровської області позивач до суду не надав.

Таким чином, матеріали справи не містять акту наданих послуг щодо надання правової допомоги адвокатом по веденню справи №925/611/16 в господарському суді Дніпропетровської області та доказу оплати саме цих послуг з боку позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на оплату послуг адвоката по розгляду справи №925/611/16 сума у розмірі 8000 грн. не входить до складу судових витрат позивача в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" (49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 55, код 36262384) на користь Приватного підприємства "ОСОБА_1 Стиль" (81726, Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, код 33849875) 108 374,63 грн. інфляційних втрат, 1628,07 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016

Суддя ОСОБА_4

Дата ухвалення рішення21.11.2016
Оприлюднено02.12.2016
Номер документу63022632
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 108 374,63 грн

Судовий реєстр по справі —925/611/16

Ухвала від 10.04.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 03.04.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Постанова від 28.02.2017

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Кузнецов Вадим Олександрович

Ухвала від 09.02.2017

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Кузнецов Вадим Олександрович

Ухвала від 13.01.2017

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Кузнецов Вадим Олександрович

Ухвала від 19.12.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Кузнецов Вадим Олександрович

Рішення від 21.11.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Золотарьова Яна Сергіївна

Ухвала від 01.11.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Золотарьова Яна Сергіївна

Ухвала від 13.10.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Золотарьова Яна Сергіївна

Ухвала від 04.10.2016

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Дорошенко М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні