Постанова

від 28.02.2017 по справі 925/611/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Справа № 925/611/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Вечірка І.О., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,

за участю сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 04.01.2017 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 р. у справі

за позовом приватного підприємства "ОСОБА_2 Стиль", с.Рудківці, Львівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі", м.Дніпро

про стягнення 108 374,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 р. у даній справі (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на користь приватного підприємства "ОСОБА_2 Стиль" 108 374,63 грн. інфляційних втрат, 1 628,07 грн. судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що наявність рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 р. у справі № 925/1291/14, не звільняло відповідача як боржника від відповідальності за несвоєчасне невиконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт від 26.06.2012 р. № 26/06-12, а також не позбавляє права позивача як кредитора на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаним договором.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Мареллі" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати та повернути матеріали справи до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідача 1 628,07 грн. витрат на сплату судового збору, що на 2,45 грн. більше від заявлених позовних вимог та перевищує суму судового збору від стягнутих інфляційних втрат.

Про існування факту надання послуг позивачем і існування податкової накладної № 101 від 27.12.2012 р. відповідачу стало відомо лише під час розгляду справи № 925/1291/14 у господарському суді Черкаської області. Надані суду довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. не надавалися відповідачу і не підписувалися ним, а надані позивачем перелічені документи містять ознаки підроблення і монтажу.

Таким чином, на думку скаржника, нарахування інфляційних втрат з червня 2013 р. до вересня 2015 р. є безпідставним.

Скаржник зазначає, що складання підроблених довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. та акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 162 823,30 грн. з ПДВ і їх використання шляхом подання протягом 2014 - 2015 років до господарського суду Черкаської області у справі № 925/1291/14, привело до неправомірної вигоди (стягнення коштів з відповідача на користь позивача) та має ознаки кримінального правопорушення за ст.358 КК України.

У зв'язку з викладеним, у господарського суду Дніпропетровської області були підстави направити повідомлення в порядку ст.90 ГПК України прокурору Львівської області.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та направлення повідомлення в порядку ГПК України прокурору Львівської області для перевірки факту підроблення документів та притягнення винних осіб до відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство "ОСОБА_2 Стиль" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи.

Позивач не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, у поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутністю.

Колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи таке.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 р. у справі №925/1291/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 р., стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на користь приватного підприємства "ОСОБА_2 Стиль" 162 823,30 грн. основного боргу за виконані роботи, 11 241,49 грн. 3% річних, 3 482,91 грн. на відшкодування судового збору та 6 000,00 грн. на відшкодування адвокатський витрат.

Зазначеним рішенням встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 26.06.2012 р. №26/06-12 в частині оплати виконаних позивачем робіт на суму 162 823,30 грн.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

16.10.2015 р. державним виконавцем Придніпровського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №48978649 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 28.09.2015 р. у справі №925/1291/14.

Рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 р. у справі №925/1291/14 виконано відповідачем лише 22.12.2015 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

У зв'язку порушенням відповідачем строків оплати виконаних робіт за договором від 26.06.2012 р. №26/06-12 у сумі 162 823,30 грн. позивач нарахував та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2013 р. по вересень 2015 р. в розмірі 108374,63 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р., оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на заборгованість у період з червня 2013 р. по вересень 2015 р., тоді як період нарахування інфляційних втрат повинен включати місяць, що передує місяцю повної оплати боргу. Отже, необхідно розраховувати інфляційні втрати за період з червня 2013 р. по листопад 2015 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку, що перерахована судом апеляційної інстанції сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.

Водночас, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, а саме - 108 374,63 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн., колегія суддів враховує таке.

Частиною першою статті 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз'яснено у п.п. 6.3 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в підтвердження понесених витрат на послуги адвоката надав суду першої інстанції копії документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1095 від 19.01.2015 р. (дублікат) на ім'я ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 23.05.2016 р., довіреність від 23.05.2016 р., перелік послуг наданих адвокатом ОСОБА_3 позивачу за договором та платіжне доручення від 24.05.2016 р. №2150 на перерахування позивачем адвокату ОСОБА_3 8000 грн. плати за послуги згідно з договором від 23.05.2016 р.

Згідно п.1.1. договору про надання правової допомоги від 23.05.2016 р. замовник - приватне підприємство "ОСОБА_2 Стиль" доручає, а виконавець - адвокат ОСОБА_3 приймає на себе зобов'язання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Черкаської області по справі, за позовом приватного підприємства "ОСОБА_2 Стиль" до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" про стягнення коштів (інфляційних втрат).

Отже, предметом договору про надання правової допомоги є надання адвокатом послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Черкаської області, а не у господарському суді Дніпропетровської області.

Доказів внесення відповідних змін до договору про надання правової допомоги від 23.05.2016 р., а також того, що позивач та адвокат домовилися врахувати суму, яка надійшла на підставі платіжного доручення від 24.05.2016 р. №2150 в рахунок наданих послуг за ведення судової справи в господарському суді Дніпропетровської області матеріали справи не містять.

Крім того, в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг). Надані позивачем переліки послуг не можуть бути доказом надання адвокатських послуг у даній справі, оскільки не містять підпису та печатки позивача, а тому не є належними доказами прийняття позивачем таких послуг.

За таких обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на послуги адвоката.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору колегія суддів враховує таке.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час звернення позивача з цим позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складає 1 378,00 грн.

Отже, при зверненні до господарського суду з даним позовом приватне підприємство "ОСОБА_2 Стиль" повинно було сплатити судовий збір у розмірі 1 625,62 грн.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 628,07 грн. судового збору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., надані позивачем до матеріалів справи № 925/1291/14, містять ознаки підроблення і монтажу, оскільки відповідачем не надано належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Відповідно до ч.4 ст.90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Посилаючись на наявність підстав для направлення повідомлення в порядку ст.90 ГПК України прокурору Львівської області, скаржник послався на те, що внаслідок складання підроблених довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. та акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 162 823,30 грн. з ПДВ і їх використання шляхом подання протягом 2014 - 2015 років до господарського суду Черкаської області у справі № 925/1291/14 привело до неправомірної вигоди (стягнення коштів з відповідача на користь позивача) та має ознаки кримінального правопорушення за ст.358 КК України.

У даному випадку, колегія суддів не вбачає порушень закону, що містять ознаки кримінального правопорушення, а відповідач, в свою чергу, не довів наявність такого порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 р. у справі № 925/611/16 змінити, виклавши у наступній редакції: "Позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" (49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 55, код 36262384) на користь приватного підприємства "ОСОБА_2 Стиль" (81726, Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, код 33849875) 108 374,63 грн. інфляційних втрат, 1625,62 грн. судового збору, про що видати наказ".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.О.Вечірко

ОСОБА_4