Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/19066/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/19066/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова

корпорація України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Інтернешнл»

про стягнення 1 476 983,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Йосипишин Р.В. - по дов. № 875 від 28.12.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Інтернешнл» 1 476 983,31 грн., з яких: 1 287 692,51 грн. попередньої оплати, 99 152,32 грн. пені та 90 138,48 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг № Р-001/161 від 17.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19066/16 та призначено її до розгляду на 10.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19066/16 від 10.11.2016, у зв'язку з нез'явленням представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.10.2016, розгляд справи був відкладений на 22.11.2016.

Позивач в судовому засіданні 22.11.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 22.11.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Ольжича, 27/22, офіс 1/2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.10.2016 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 22.11.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ПАТ «ДПЗКУ», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос Інтернешнл» (агент, відповідач) було укладено договір поставки № 0112 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язався надати позивачу:

1.1.1. Послуги консультування з питань комерційної діяльності, пошуку нових контрагентів, сприяння в укладенні договорів купівлі-продажу сільськогосподарських культур (далі - Контракт) і підписані специфікації до Контракту (далі - Специфікація)

1.1.2. Послуги з закупівлі сільськогосподарських культур (переоформлення права власності на сільськогосподарські культури на позивача) на території Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Житомирської, Вінницької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Черкаської областей України.

Згідно з п. 1.2 договору позивач зобов'язався прийняти і оплатити відповідачу послуги у розмірі, в строк та на умовах, визначених п. 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язується за актом приймання-передачі видати представнику відповідача довіреність та надати печатку.

Згідно з п. 2.2. договору відповідач зобов'язаний здійснювати пошук потенційних контрагентів, укладати Контракти, та здійснювати всі необхідні дії для переоформлення сільськогосподарських культур, а також надавати позивачу відомості та документи, необхідні для підписання Контракту та Специфікацій.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором послуги не поставив, в зв'язку з чим має повернути сплачені позивачем кошти та нараховані штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 договору на виконання умов п. 1 цього договору позивач сплачує відповідачу за фактично надані послуги винагороду в розмірі відповідно до додатку № 2. який є невід'ємною частиною даного договору, на дату надання послуг (датою надання послуг вважається дата зміни прав власності на с/г культури (далі - товар) з Контрактом на позивача).

Надання послуг та приймання їх результатів оформлюються актом приймання-передачі наданих послуг згідно наказу (додаток № 3), встановленого позивачем, який підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідачем було виставлено наступні рахунки про сплату послуг загальною вартістю 2 681 681,43 грн.:

№ 1 від 30.06.2014 на суму 1 287 692,51 грн.,

№ 3 від 31.07.2014 на суму 1 254 008,21 грн.,

№ 4 від 31.07.2014 на суму 33 367,45 грн.,

№ 5 від 29.08.2014 на суму 1 915,56 грн.,

№ 6 від 29.08.2014 на суму 59 878,44 грн.,

№ 7 від 30.09.2014 на суму 44 819,26 грн.

Позивач згідно наступних платіжних доручень здійснив оплату послуг в загальному розмірі 2 681 681,43 грн.:

№ 14758 від 04.07.2014 на суму 1 287 692,51 грн.,

№ 18708 від 15.08.2014 на суму 1 254 008,21 грн.,

№ 19222 від 27.08.2014 на суму 33 367,45 грн.,

№ 20398 від 12.09.2014 на суму 1 915,56 грн.,

№ 20396 від 12.09.2014 на суму 59 878,44 грн.,

№ 23808 від 03.11.2014 на суму 44 819,25 грн.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем надано позивачу послуги лише на загальну суму 1 393 988,92 грн., що підтверджується наступним актами наданих послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 2 від 31.07.2014 на суму 1 287 375,66 грн.,

№ 3 від 31.08.2014 на суму 61 794,00 грн.,

№ 4 від 30.09.2014 на суму 44 819,26 грн.

Доказів в підтвердження надання послуг позивачу на сплачену позивачем суму в розмірі 1 287 692,51 грн. відповідачем не подано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 304 Господарського кодексу України агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.

В матеріалах справи наявний лист-вимога № 130-2-12/2929 від 07.06.2016, в якому позивач відкликав повноваження відповідача, повідомив про припинення договору та вимагав повернути грошові кошти в сумі 1 287 692,51 грн. в строк до 15.07.2016.

Даний лист надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявними у справі описами вкладення у цінний лист від 07.06.2016 та поштовими квитанціями № 0053 та № 0054.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 287 692,51 грн. коштів, сплачених за послуги, які фактично надано не було.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 99 152,32 грн. пені та 90 138,48 грн. - 7% штрафу в порядку ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають з наступних підстав

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

- вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов'язання (повернення попередньої оплати).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Інтернешнл» (04060, м. Київ, вул. Ольжича,27/22, офіс 1/2, код ЄДРПОУ 38992073) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 1 287 692 (один мільйон двісті вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 51 коп. попередньої оплати, 19 315 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.11.2016.

СуддяВ.В.Сівакова