Рішення

від 21.11.2016 по справі 911/3188/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа № 911/3188/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства В«КиївобленергоВ» , м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмежено відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» , Київська обл., с. Борщів

про стягнення 62683,32 гривень

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №117 від 19.05.2016;

Від відповідача: не з'явився.

Позивач, публічне акціонерне товариство В«КиївобленергоВ» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмежено відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» про стягнення 41366,53 гривень боргу за активну електроенергію, 5422,26 гривень за перевищення договірних величин, 10144,29 гривень за реактивну електроенергію, 11362,78 гривень пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 27.12.2012 №0654.

21.11.2016 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 41366,53 гривень боргу за активну електроенергію, 5422,26 гривень за перевищення договірних величин, 10144,29 гривень за реактивну електроенергію, 8211,70 гривень пені.

Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом та в подальшому розгляд справи здійснюватиметься щодо вимог про стягнення 41366,53 гривень боргу за активну електроенергію, 5422,26 гривень за перевищення договірних величин, 10144,29 гривень за реактивну електроенергію, 8211,70 гривень пені.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 30.09.2016, 26.10.2016 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (постачальник) та сільськогосподарського товариства з обмежено відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» було укладено договір про постачання електричної енергії №0654, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 630 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії з умовами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додаток №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»; - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку №5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згадано з умовами додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п.п. 2.3., 2.3.3., 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 1.1. додатку №4 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа календарного місяця по 25 числа наступного місяця.

Обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовуються середньозважені роздрібні тарифи, що склались у попередньому розрахунковому періоді (п. 1.3. додатку №4 до договору).

Згідно п. 2.1. додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за активну електроенергію) порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду повинен бути оплачений до дати початку розрахункового періоду у розмірі 100 % вартості.

Згідно п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у у випадках передбачених цими правилами.

Позивач зазначає, що відповідач систематично порушувало умови договору, внаслідок чого, за період з 05.02.2015 по 26.07.2016 виник борг за активну електроенергію в сумі 41 366,53 гривень та 10 144,29 гривень за реактивні електроенергію.

Предметом позову є вимога про стягнення 41 366,53 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 10 144,29 гривень за реактивну електроенергію, 5 422,26 гривень за перевищення договірних величин, 8 211,70 гривень пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем до позову було надано розрахунок заборгованості відповідача, згідно з яким вбачається, що відповідач споживав електричну енергію, але своєчасно та в повному обсязі спожиту електроенергію не оплачував.

Враховуючи, що відповідач в обумовлений договором строк свої грошові зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, заборгованість складала заявлений розмір і під час розгляду спору відповідачем не погашена, суд вважає, що відповідач сплату електроенергії за спірний період в повному обсязі не здійснив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 51510,82 гривень (41366,53 гривень за активну електричну енергію та 10144,29 гривень за реактивну електроенергію) є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення 5 422,26 гривень за перевищення договірних величин.

Відповідно до п. 4.2. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач зобов'язувався не пізніше 1 жовтня поточного року надавати постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін. Розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Згідно п. 6.16 ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно абз. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідачем надано енергопостачальній організації замовлення договірних величин споживання електричної енергії на 2016 рік, про що 28.10.2015 складено додаткову угоду.

Згідно п. 1 додаткової угод встановлено договірну величину споживання електричної на лютий 2016 року в розмірі 20 000 кВт.

Відповідачем у лютому 2016 року було спожито 22680 кВт електроенергії. Тобто, перевищення договірних величин споживання електричної енергії склало 2680 кВт на суму 5422,26 гривень.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів оплати перевищення обсягів споживання за договором про постачання електричної енергії № 064 від 27.12.2012 в сумі 5422,26 гривень суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, отже позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 8211,70 гривень пені за період з 05.03.2016 по 05.08.2016.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документів окремим рядком.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені у розмірі 8211,70 гривень, суд приходить до висновку, що його на нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг у розглядуваний період, розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, а позовні вимоги, в цій частині, такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 41366,53 гривень за активну електроенергію, 5422,26 гривень за перевищення договірних величин, 10144,29 гривень за реактивну електроенергію, 8211,70 гривень пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівський звіроплемгосп» (07545, Київська обл., Баришівський район, с. Борщів, вул. Польова, буд. 1, код 33461188) на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1а, код 23243188) 41366,53 гривень за активну електроенергію, 5422,26 гривень за перевищення договірних величин, 10144,29 гривень за реактивну електроенергію, 8211,70 гривень пені та 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.11.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник