Рішення

від 23.11.2016 по справі 914/2310/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016р. Справа№ 914/2310/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства В«Ренесанс-СтильВ» , с. Солонка Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Житлово - будівельного кооперативу В«Форест ХіллВ» , м.Львів

про стягнення 196 930,95 грн.,

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреності від 04.02.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 18.11.16р.)

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством В«Ренесанс - СтильВ» заявлено позов до Житлово - будівельного кооперативу В«Форест ХіллВ» про стягнення 196 930,95 грн. заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою суду від 12.09.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.09.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 07.11.2016 р. відповідно д ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 18.11.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.11.2016 р.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, через відділ автоматизованого документообігу та обробку інформації подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№5377/16 від 11.11.2016 року). Згідно з поданою заявою позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та збільшити вимоги у зв'язку з перерахуванням пені та 3% річних, просить стягнути з відповідача 130 106,04 грн. - основного боргу, 2 228,86 грн. - 3% річних та 24 673,94 грн. - пені та 25 483,36 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивачем подано клопотання (вх.№47109/16) про залишення заяви про забезпечення позову (вх.№4577/16 від 26.09.2016 р.) без розгляду, яка розглянута судом та долучена до матеріалів справи.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, вимоги позивача заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 342867/16 від 27.10.2016 р.), зазначив при цьому, що позивачем необґрунтовано нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами, оскільки договором підряду не передбачено такого виду відповідальності та механізм їх нарахування. Крім того, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх.№46287/16 від 18.11.2016 р.) про відкладення розгляду справи, яке судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

16 листопада 2015 року між ПП «Ренесанс-Стиль»» (надалі - позивач, підрядник) та Житлово-будівельним кооперативом «Форест Хілл» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір підряду №16/11/15-ФХ, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, у відповідності до умов договору виконати роботи по монтажу зовнішніх інженерних мереж , а саме: водопостачання та водовідведення по об'єкту «Будівництво житлового будинку у м.Львові по вул. На Нивах, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.4.1 договору, загальна вартість робіт становить 267 800,00 грн., в т.ч. ПДВ. Замовник перераховує підряднику передоплату (аванс) в розмірі 30% від ціни договору (п.4.3.1 договору)

Згідно з п.2.7 договору, приймання-передача робіт здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт та довідкою форми КБ-3. Замовник протягом десяти робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі перевіряє обсяги виконаних робіт, їх якість та відповідність умовам договору та підписує акт приймання-передачі, після чого повертає один екземпляр акту підряднику або надану мотивовану письмову відмову від підписання акту з вказівкою на недоліки, виявлені у виконаних роботах. Вказані недоліки підлягають усуненню підрядником за його рахунок протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової відмови замовника. Акт приймання-передачі при цьому підписується негайно після усунення відповідних недоліків підрядником.

Відповідно до п.3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені договором та додатками до нього до 31.12.2015 року при умові дотримання замовником п.4.3.1 договору.

За умовами п.4.3. договору розрахунок з підрядником замовник проводить протягом десяти банківських днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

ПП «Ренесанс-Стиль» зобов'язання за вказаним договором виконало, 31.03.2016 р. сторонами погоджено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 і акт №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2016 р. на суму 260 446,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати за виконані підрядні роботи у встановлені чинним законодавством та договором строки.

Як стверджує позивач, за виконані позивачем роботи відповідачем здійснено часткову оплату, а саме: 17.11.2015 р. проведено оплату в розмірі 80 340,00 грн. (банківська виписка БВ-0000218) та 10.03.2016 р. (банківська виписка БВ-0000043) - 50 000,00 грн.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Згідно з п.7.4 договору у випадку порушення замовником строку проведення розрахунків, передбачених даним договором, він сплачує підряднику на його вимогу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

23.05.2016 р. та 03.08.2016 р. (повторно) позивачем на адресу відповідача скеровано претензії про здійснення остаточного розрахунку зі сплати заборгованості за виконані роботи, однак такі залишені без відповіді та задоволення.

У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідачем сума заборгованості за виконані роботи перед позивачем, станом на момент звернення з позовною заявою становила 130 106,04 грн.

Враховуючи несплату основного боргу відповідачем, позивач подав заяву про збільшення вимог у зв'язку з перерахуванням пені та 3% річних та зменшення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак просить стягнути з відповідача 130 106,04 грн. - основного боргу, 2 228,86 грн. - 3% річних та 24 673,94 грн. - пені та 25 483,36 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У будь-якому випадку має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відтак спір підлягає вирішенню з вимог, зазначених у заяві від 11.11.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 16.11.2015 р. між сторонами був укладений договір підряду №16/11/15-ФХ на виконання підрядних робіт по монтажу зовнішніх інженерних мереж , а саме: водопостачання та водовідведення по об'єкту «Будівництво житлового будинку у м.Львові по вул. На Нивах.

Пунктами 98, 99, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Відповідно до умов договору, позивач приймає та оплачує роботи на умовах, передбачених договором. Загальна вартість виконаних робіт за договором склала 267 800,00 грн.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що акт приймання виконаних за договором будівельних робіт №1 підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що роботи прийнято без будь-яких зауважень.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Судом встановлено, що договір підписано без зауважень, цей договір був виконаний позивачем, відповідно до погоджених ними умов.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Що стосується стягнення пені, суд зазначає наступне:

Сторонами у п.7.4 договору у випадку порушення замовником строку проведення розрахунків, передбачених даним договором, він сплачує підряднику на його вимогу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 24673,94 грн. позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплати основного боргу під час розгляду справи, тому усі нарахування позивачем, в тому числі й пені проведено з 15.04.2016 року по 09.11.2016 р в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.4.3 договору виконані підрядником роботи оплачуються замовником протягом 10 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Відтак, період прострочення зобов'язання відповідачем перед позивачем наступив з 15.04.2016 року.

Слід зазначити, що частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що задоволенню та стягненню з відповідача підлягає 22 110,92 грн. пені.

Що стосується стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.3.1, 4.1 зазначеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що стягненню підгягає 2 234,97 грн. - 3% річних, однак пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подав такої заяви, відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за договором, підлягають до задоволення в розмірі, заявленому позивачем у заяві від 11.11.2016 р. , а саме: 2 228,86 грн.

Щодо стягнення процентів (штрафу) за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору, ним не передбачено такий вид відповідальності як сплата процентів за користування чужими грошовими коштами та не встановлено розмір таких процентів. Відтак, посилання позивача на застосування аналогії права як підстави для нарахування штрафу не може бути підставою стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки жодних змін в чинний договір у встановленому законом порядку сторони не вносили.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 25 483,36 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, у відповідності до ст..43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку , що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1 , 12 , 33 , 34 , 49 , 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Форест-Хілл» (79020, м.Львів, проспект Чорновола, 63, ідентифікаційний код 39756383) на користь Приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» (81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул.Івасюка, 30; ідентифікаційний код 34571419) 130 106,04 грн. основного боргу, 22 110,92 грн. - пені, 2228,86 грн. - 3% річнихзаборгованості та 2316,69 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 23.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 29.11.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.