Рішення

від 23.11.2016 по справі 920/146/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2016 Справа № 920/146/16 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Левченка П.І., судді Костенко Л.А., судді Соп'яненко О.Ю. при секретарі судового засідання Чепульській В.Ю. розглянув матеріали справи № 920/146/16

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех», м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС», м. Суми

про визнання недійсним договору підряду,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 7 від 01.11.2016,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір підряду № 3-15 від 29.05.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених додатками № 1 та № 2 до договору, а також застосувати наслідки недійсності правочину (реституції).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, надуманими, оскільки на його думку жодна із сторін договору не є споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і норми зазначеного Закону не регулюють правовідносини між сторонами оспорюваного правочину, як в момент його укладання, так і на стадії його виконання.

В обгрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача посилається на позицію Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі №920/1143/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2015 року між сторонами укладено договір підряду № 3-15 (далі - договір) по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника (позивача), визначених додатками № 1 та № 2 до договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилаючись на те, що чинним законодавством передбачена можливість укладення договорів підряду на виконання робіт, що входять до послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій виключно виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, визначеним на підставі результатів проведеного конкурсу, зазначає, що позивач не був визначений у встановленому законом порядку переможцем конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а тому не мав права укладати договори підряду в тому числі і на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необгрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6-1.8 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків. Якщо органом місцевого самоврядування житлово-комунальні послуги включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавці таких послуг визначаються за конкурсом відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.05.2015 року за № 228 «Про заходи щодо забезпечення мешканців міста послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в житлових будинках м. Суми» (пунктами 2, 4) вирішено: тимчасово терміном до 31.07.2015 року до проведення конкурсу та підписання відповідних договорів з виконавцями послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по житловим будинкам, які обслуговуються позивачем та мешканці, яких станом на 06.05.2015 року не визначились з виконавцем надання послуг, визначити з 01.06.2015 року виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради, а Департаменту інфраструктури Сумської міської ради оформити договірні відносини з позивачем; встановити тимчасовий тариф для КП «Сумижитло» Сумської міської ради відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2014 року № 300 «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради».

Інших рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради щодо визначення чи зміни виконавця надання послуги прийнято не було.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з положеннями статей 7, 13 та 27 вищевказаного Закону, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать до житлово-комунальних послуг, визначення виконавця яких та укладання відповідних договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснюється за результатами конкурсу згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності, визначеним орган місцевого самоврядування. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування. Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа. Перелік таких послуг затверджено рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.11.2014 року № 570. До переліку включено: 1) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 2) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Відповідно до пунктів 2, 30 та 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 631 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг», організатором проведення конкурсу може бути власник, балансоутримувач або уповноважений ним орган, переможцем конкурсу визначається його учасник, який відповідає кваліфікаційним вимогам, може забезпечити надання послуг відповідної якості і конкурсна пропозиція якого визнана найкращою за результатами оцінки. Тобто, організатором проведення конкурсу може виступити Сумська міська рада, як власник, та позивач, як балансоутримувач, або власники приватизованих квартир, а виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій може бути виключно суб'єкт господарювання - переможець конкурсу, з яким в подальшому укладається відповідний договір.

З наведених норм вбачається, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг щодо об'єктів державної та комунальної власності проводиться на конкурсних засадах. Власники житла мають право доручити розпоряджатися та управляти належним їх майном балансоутримувачу.

На підставі вищезгаданого рішення органу місцевого самоврядування між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради та Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради укладено додаткову угоду № 3 від 03.06.2015 року до договору про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади міста Суми від 27.06.2014 року.

Таким чином, органом місцевого самоврядування визначений всупереч встановленому законом поряду виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а саме: Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради.

Оспорюваний договір підряду був укладений у зв'язку з укладенням Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради як виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, визначеним Виконавчим комітетом Сумської міської ради, договору № 50 від 25.05.2015 року та додаткової угоди № 1 від 25.05.2015 року до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех», відповідно до якого КП «Сумижитло» СМР доручило, а ТОВ «Управляюча компанія «Сумистройтех» взяло на себе зобов'язання по наданню послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій згідно із переліком житлового фонду, який перебуває на балансі КП «Сумижитло» СМР.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.07.2016 року, яке набрало законної сили визнано недійсним договір № 50 та додаткову угоду № 1 від 25.05.2015 року про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, укладені між КП «Сумижитло» СМР та позивачем у даній справі, у зв'язку з порушенням при його укладенні вимог статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та застосовано наслідки недійсності правочину до договору № 50 та до додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, повернувши сторони у первинний стан, зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» повернути Комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради паспорти ліфтів в кількості 66 шт., які набуті на підставі недійсного правочину за актом приймання-передачі паспортів ліфтів від 29 травня 2015 року.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що вимогами чинного законодавства України, які регламентують порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, не передбачено повноважень укладення такого договору без проведення конкурсу.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вищевикладених обставин, оскільки позивач не був і не є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (він не визначений таким ні за результатом конкурсу, ні рішенням органу місцевого самоврядування, ні договором з виконавцем послуг, оскільки договір визнано недійсним з моменту його укладення), то він не мав і не має права на укладення договорів підряду в якості виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема, договору підряду № 3-15 від 29.05.2015 року на організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника (позивача у даній справі) як виконавця послуг з утримання будинків, зазначених додатком № 1 та додатком № 2 до договору.

За приписами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

У статті 204 цього ж Кодексу проголошується презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною третьою статті 215 згаданого вище Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватись не лише правочини, які не відповідають цьому кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті згаданої вище правової норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При укладенні оспорюваного договору підряду № 3-15 від 29.05.2015 року по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації сторонами порушено вимоги частин першої та четвертої статті 203 Цивільного кодексу України.

Замовником даного виду робіт за оспорюваним договором ряду міг бути виключно виконавець послуг з утримання будинків, споруд прибудинкових територій, який визначений за результатом конкурсу.

Згідно вимог частини четвертої статті 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» переможець конкурсу має право, за бажанням, укладати субпідрядні договори без проведення додаткових конкурсів.

Законодавством передбачена можливість укладення договорів підряду на виконання робіт, що входять до послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій виключно виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначеним на підставі результатів проведеного конкурсу.

Позивач не був визначений у встановленому законом порядку переможцем конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а тому не мав права укладати договори підряду в тому числі і на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.

Підтвердженням відсутності правових наслідків укладеного правочину є відсутність дозволу на експлуатацію ліфтів як у позивача так і у відповідача у даній справі.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на вищевикладене, оспорюваний договір підряду № 3-15 від 29.05.2015 року по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації, укладений між сторонами з порушенням положень статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягає визнанню недійсним.

Стосовно позовних вимог позивача про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) суд вважає їх необґрунтованими, безпідставними та непідлягаючими задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

За оспорюваним договором підряду № 3-15 від 29.05.2015 року по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації позивачем не вчинялося будь-яких дій щодо передачі відповідачеві майна, паспортів ліфтів або інших документів на виконання оспорюваного договору. З матеріалів справи та змісту позовної заяви не вбачається підстав для застосування наслідків недійсності правочину (реституції), а відтак позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору підряду № 3-15 від 29.05.2015 року по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації, укладеного між сторонами, а позовні вимоги позивача в частині застосування наслідків недійсності правочину суд відмовляє, у зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовну вимогу щодо визнання договору підряду недійсним покладаються на відповідача, а судові витрати за позовну вимогу щодо застосування наслідків недійсності правочину підлягають стягненню з позивача, у зв'язку з відмовою у позові в цій частині та несплатою позивачем судового збору за цю позовну вимогу.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір підряду № 3-15 від 29.05.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40034, м. Суми, вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» (40030, м. Суми вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, ідентифікаційний код 33955530) по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах, визначених додатками № 1 та № 2 до договору підряду № 3-15 від 29.05.2015 року.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» (40030, м. Суми вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, ідентифікаційний код 33955530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40034, м. Суми, вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40034, м. Суми, вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600) в доход державного бюджету України (р/р 31218206783002, отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101, код отримувача 37970593, банк отримувач ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.11.2016.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя Л.А. Костенко

Суддя О.Ю. Соп'яненко