Рішення

від 24.11.2016 по справі 922/3640/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2016 р.Справа № 922/3640/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ-Роіс" про стягнення коштів в розмірі 54 790,00 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №17 від 24.05.2016 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ-Роіс", про стягнення суми боргу за Договором купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3640/16.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 листопада 2016 року розгляд справи було відкладено на 24 листопада 2016 року.

Присутній у судовому засіданні 24 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 24 листопада 2016 року не з'явився, правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Суд зазначає, що відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБК-РОІС" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, яке було у користуванні та будівельні матеріали, які були у користуванні (ОСОБА_2), відповідно до Специфікацій, яка є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Ціна на ОСОБА_2 встановлюється в гривнях та погоджується Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору (пункт 2.1. Договору).

У відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, Покупець зобов'язаний прийняти ОСОБА_2 та розрахуватися за нього згідно умов даного договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ОСОБА_2, вказаний в Додатку №1 (специфікації) постачається за адресою, вказаною в Специфікації в термін 5 днів з дати першого платежу згідно умов Договору.

Згідно пункту 5.2. Договору, по факту приймання-передачі ОСОБА_2, вказаного в п. 1.1. та п. 1.2. даного Договору, уповноважені Сторонами особи за місцем відвантаження ОСОБА_2 відповідно до п. 4.1. даного Договору складають та підписують відповідну видаткову накладну, в якій зазначають вартість ОСОБА_2 в національній валюті України.

Відповідно до пункту до пункту 6.1. Договору, оплата ОСОБА_2 здійснюється Покупцем за визначеною в Додатку ціною та у визначений Договором строк, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначений у цьому Договорі..

Цей Договір вступає в законну силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання Сторонами, узятих на себе за даним Договором зобов'язань (пункт 11.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано Додаток №1 (Специфікацію) від 12 березня 2015 року до Договору купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року на загальну вартість ОСОБА_2 в розмірі 508 600,80 грн. (т. 1, арк. с. 14-15).

Як зазначає позивач у позові, на виконання умов пунктів 6.1., 6.2. Договору відповідачу був наданий рахунок на оплату №93/12/03/15 від 25 березня 2015 року на суму 217 140,00 грн. (т. 1, арк. с .31).

Крім того, на виконання умов Договору та Специфікації до нього ним було передано у власність Покупця ОСОБА_2 на загальну суму 217 140,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №1 від 03 квітня 2015 року, №2 від 22 квітня 2015 року, №3 від 15 травня 2015 року, №4 від 09 липня 2015 року, №9 від 30 жовтня 2015 року, №10 від 13 листопада 2015 року, №401 від 13 листопада 2015 року, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується Довіреностями на отримання ТМЦ.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання в частині передання ОСОБА_2 в повному обсязі та у відповідності до умов Договору.

Отриманий ОСОБА_2 був сплачений відповідачем частково за суму 162 350,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по банківських рахунках позивача.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 54 790,00 грн. за Договором купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, який регулюється нормами §1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як вже зазначалось вище, позивач передав відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

ОСОБА_2, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості товару, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за Договором купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року виконав в узгодженому порядку, що не спростовано відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного Договору, не оплатив у повному розмірі вартість прийнятого товару, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АКБ-РОІС" в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростовано, не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у сумі 54 790,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені судом факти, керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ-РОІС" про стягнення суми боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ-РОІС" (61037, місто Харків, пр. Московський, буд. 199 Б, код ЄДРПОУ 35074170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (36014, місто Полтава, площа Павленківська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31834605) заборгованість за Договором купівлі-продажу №12/03/15-1 від 12 березня 2015 року в сумі 54 790 (п`ятдесят чотири тисячi сiмсот дев`яносто) грн. 00 коп. та витраті зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сiмдесят вiсiм) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/3640/16