Ухвала

від 22.11.2016 по справі 820/11690/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р.Справа № 820/11690/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

за участю сторін: представника позивача - Гордійчука В.В.; представника відповідача - Голяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі № 820/11690/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ЦЕНТР-Н"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (в подальшому - ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н") звернулося до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002312205 від 30.11.2015 року, №0002322202 від 30.11.2015 року, винесені на підставі висновків акту перевірки від 12.10.2015 року №297/222/37376526; зобов'язати відповідача відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Тех-Центр Н" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи APN. "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті від 12.10.2015 року № 297/222/37376526.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 р. позов задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002312205 від 30.11.2015 року, № 0002322202 від 30.11.2015 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Тех-Центр-Н" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 12.10.2015 №297/222/37376526, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.15 44.2 ст..44, п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме суб'єктом господарювання неправомірно завищено витрати операційної діяльності у сумі 75 722 967 грн. за 2014 рік, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 14387364 грн; п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України неправомірне завищення податкового кредиту на загальну суму 1662577 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 1662577 грн.

На підставі вище зазначеного акту Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015 №0002312205 та №0002322202.

Не погодившись з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є лише частково обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в ході перевірки ТОВ "Тех-Центр-Н" було використано акт від 23.07.2014 № 339/221/37376526 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-Центр-Н" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Норіка" (код ЄДРПОУ 36366517), ТОВ "Праус" (код ЄДРПОУ 37276126) за квітень 2014 року, відповідно до якого між позивачем та ТОВ "ПРАУС" були укладені договори поставки нафтопродуктів, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними не включені до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "НОРІКА" укладено договір поставки нафтопродуктів від 22.04.2014 р. № 22/04/14.

Згідно п. 3.1 договору поставки від 22.04.2014р. № 22/04/14 товар поставляється Покупцю на умовах поставки відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інтеркомс" в редакції 2010 року.

Проте, що підприємством не надані документи, які підтверджують транспортування товару від постачальника ТОВ "Норіка" до покупця ТОВ "Тех-Центр-Н". Придбаний у ТОВ "Норіка" товар (допоміжні засоби до автомобіля асортименті) реалізовувався ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" через роздрібну мережу орендованих автозаправочних станцій.

До Новомосковської ОДПІ також надійшов акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06.14р. №627/223/37276126 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРАУС" (код ЄДРПОУ 37276126), щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року.

Новомосковською ОДПІ було отримано Акт від 27.08.2014 року № 450/221/37376526 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тех-Центр-Н" (код ІЄДРПОУ 37376126) по взаємовідносинам з ТОВ "Таліс плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594) за червень 2014 poку, яким встановлено наступне.

Між ТОВ "Тех-Центр-Н" (код ЄДРПОУ 37376526) та ТОВ "Таліс плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594) укладено договори поставки від 31.05.2014 Ж31/05-4П, від 01.06.2014 ЖН/06-39П, від 18.06.2014 №18/06Ш, від 20.06.2014 №20/06-14П.

Відповідно до умов договору: ТОВ "Таліс плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594) "ПОСТАЧАЛЬНИК" зобов'язується передати у власність покупця, а ТОВ "Тех-Центр-Н" (код ЄДРПОУ 37376526) "ПОКУПЕЦЬ" зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, (в подальшому Товар). Номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах. Поставка Товару відбувається на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ШКОТЕРМС-2010). Перехід права власності з моменту підписання відвантажувальної накладної. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу.

ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" до перевірки надано первинні документи по взаємовідносинам з TOB '"Таліс плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594) у червні 2014 року. Відповідно до наданих Сертифікатів відповідності та паспортів якості автомобільного палива №159 від 01.06.2014, №158 від. 01.06.2014, №157 від 01.06.2014, №156 від 01.06.2014 паливо отримано підприємством ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" від ТОВ "Укртатнафта".

Для з'ясування достовірності та правильності відображення у податковому обліку проведений аналіз з використанням АІС "Податковий блок", 1C "DNEPRTAX-INFO", в результаті якого встановлено наступний ланцюг постачання палива до підприємства ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н".

Згідно результатів співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" встановлено взаємовідносини ТОВ "Таліс плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594) з контрагентами ТОВ "Ебоуд Файненс" (код ЄДРПОУ 34774680) - обсяг постачання 500 грн. ( ПДВ 83?33грн) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (код ЄДРПОУ 03481879) - обсяг постачання 1067508грн. (в т.ч. ПДВ-177918грн.) у червні 2014 року.

Між ТОВ "Праус" (постачальником) та ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів №11/14 від 11.04.2014 р. та додаткова угода до вказаного вище договору за умовами якого постачальник брав на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти; поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХ\Ґ- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)

За умовами Додаткової угоди до вищенаведеного договору постачальник зобов'язувався поставити на умовах - ЕХ\У - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.04.2014 р. товар (Бензин А-92-ЄВРО виду II класу С) на загальну суму з ПДВ 3215487,18грн.

Фактичне виконання вище зазначеної угоди підтверджується копією додаткової угоди до вказаного договору, копією акту приймання-передачі нафтопродуктів від 30.04.2014р. копією податкової накладної, копією витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 23155557, копією оборотно-сальдової відомості за червень 2014р., копією штатного розпису на 01.04.2014р., копією платіжного доручення від 19.06.2014р. про проведення оплати за придбані нафтопродукти на користь ТОВ "Праус".

Судовим розглядом встановлено, що транспортування бензину від ТОВ "Праус" до ТОВ "Тех-Центр-Н" не відбувалося, оскільки цей товар відповідно до наданих документів знаходився на зберіганні в резервуарах нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Факт зберігання бензину підтверджується, наданим позивачем договором зберігання № 3302 від 01.02.2013р., укладеним між ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) та позивачем (Поклажодавець)

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Праус" (постачальником) та ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (покупцем) були укладені договори поставки нафтопродуктів №01/35 від 01.04.2014р., № 01/75 від 01.04.2014р.; №05/14 від 05.04.2014р„ №11/14 від 11.04.2014р., №16/13 від 16.04.2014р„ №16/6 від 16.04.2014р., №22/24 від 22.04.2014р„ №22/48 від 22.04.2014р. та додаткові угоди до вказаних вище договорів, за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти; поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХ\У- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)

За умовами Додаткових угод до вищенаведених договорів, постачальник зобов'язувався поставити на умовах - ЕХ\У - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.04.2014р. товар (Бензин А-95-ЄВРО виду II класу О; А-92-Євро виду II класу С) на загальну суму 8229619,13 грн.; на загальну суму 6334642,92 грн.; на загальну суму 3215487,18 грн.; на загальну суму 6609381,68 грн.; на загальну суму 4175434,08 грн.; на загальну суму 4694944,27 грн.; на загальну суму 2933163,18 грн.; на загальну суму 3498033,80 грн.

Факт реальності вищезазначеної угоди підтверджується копією додаткових угод до вказаних договорів, копією актів приймання-передачі нафтопродуктів, копією податкових накладних, копіями журналів обліку нафтопродуктів на АЗС за Формою №13-НП, копіями видаткових накладних, копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, копіями довіреностей, копіями актів приймання-передачі товару від позивача до ТОВ ВТФ "Авіас", копіями листів про зберігання нафтопродуктів від ТОВ "Праус" та копіями платіжних доручень про проведення оплати за придбані нафтопродукти на користь ТОВ "Праус"

Також судовим розглядом встановлено, що транспортування бензину від ТОВ "Праус" до ТОВ "Тех-Центр-Н" не відбувалося, оскільки цей товар відповідно до наданих документів знаходився на зберіганні в резервуарах нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт"

Окрім того, факт транспортування та зберігання бензину позивачем підтверджується договором №3501 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2013р., укладеним між ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Перевізником) та позивачем (Замовником), та договором № 3302 зберігання від 01.02.2013р.

Судовим розглядом встановлено, що 22.04.2014р. між позивачем (покупцем) та ТОВ "Норіка" (постачальником) укладено договір №22/04/14, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти товар (допоміжні товари для автомобілів) на умовах, передбачених договором, при цьому, поставка товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в Специфікаціях, постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Придбання, розрахунок та використання отриманого товару в господарській діяльності, за вищезазначеним договором, підтверджено судовим розглядом і не заперечувалось відповідачем.

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Таліс плюс" (постачальником) та ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (покупцем) укладено договори поставки нафтопродуктів №20/06-14П від 20.06.2014р., № 31/05- 4П від травня 2014р., № 18/06-ІП від 18.06.2014р., № 01/06-39П від червня 2014р., та додаткові угоди до вказаних вище договорів, за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти; поставка товару здійснювалася на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставлявся покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХ\Ґ- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовувалися ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)

Факт реальності вище зазначеної операції підтверджується копіями актів приймання-передачі нафтопродуктів, копіями видаткових накладних, копіями товарно-транспортних накладних на транспортування нафтопродуктів на АЗС для реалізації, копіями довіреностей, копіями актів приймання-передачі товару від позивача до ТОВ ВТФ "Авіас", копіями платіжних доручень про проведення оплати за придбані нафтопродукти на користь ТОВ "Таліс плюс", копіями договорів на зберігання та транспортування нафтопродуктів між ТОВ "Таліс плюс" та ПАТ "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ".

Транспортування бензину від ТОВ "Таліс плюс" до ТОВ "Тех-Центр-Н" не відбувалося, оскільки цей товар відповідно до наданих документів знаходився на зберіганні в резервуарах нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.2. ст. 200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодесу України).

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені правочини між позивачем та контрагентами є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними, а фактичне виконання вищезазначених робіт підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені відповідно до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів, доки зворотнє не буде доведено в суді, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновків щодо нікчемності або недійсності договору.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Судовим розглядом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Праус", ТОВ "Норіка", ТОВ "Талис Плюс" не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної накладної за договором позивача з ТОВ "Норіка", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його необґрунтованості, оскільки відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України, у переліку підтверджуючих документів, встановлених цим пунктом, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством , на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів нарахування податків або податкових зобов'язань, товарно транспортні накладні - відсутні.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

Обов'язкова наявність товарно транспортні накладні передбачена положенням ст. 230 p.VI Податкового кодексу України, в інших випадках наявність товарно транспортні накладні є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, це визначено нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344 від 05.04.2001 р.

Товарно транспортні накладні включена до переліку документів, необхідних для використання при перевезенні вантажів автомобільним транспортом при внутрішньому сполученні, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 р. " Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", однак, тільки у випадку, коли водій юридичної особи або ФОП здійснюють вантажні автоперевезення на договірних умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення № 0002312205 від 30.11.2015 р., № 0002322202 від 30.11.2015 р. підлягають скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про відновлення суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "ТЕХ ЦЕНТР-Н" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах перевірки від 12.10.2015 р. № 297/222/37376526 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до вказаного Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації (Визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 р. № 22 (далі Методичні рекомендації), працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми "Податковий аудит" 1C "Податковий блок" на кожному етапі організації проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення, вимог та рішень щодо єдиного внеску, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо в день вчинення відповідних дій. Крім того, до підсистеми "Податковий аудит" 1C "Податковий блок" додатково вноситься: наказ про проведення перевірки; протокол засідання постійної комісії із розгляду спірних питань, заперечення до акта перевірки, висновок і відповіді на такі заперечення, інші визначені підсистемою дані.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що внесення даних перевірки в систему АІС "Податковий блок" є виключно службовою діяльністю податкового органу, яка передбачає фіксацію в інформаційних базах кожного наявного етапу звірки, незалежно від того винесені податкові повідомлення-рішення чи ні.

Внесення інформації про хід та результати перевірки (звірки) до системи 1C "Податковий блок" не впливає на задекларовані податкові зобов'язання і податковий кредит платника податків, оскільки вказана система носить інформаційний і статистичних характер та призначена для здійснення обліку результатів контрольно-перевірочної роботи та формування на основі наявних даних відповідної звітності.

АІС Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Відображення в АІС "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показниках не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків щодо узгоджених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення або зміна інформації в базах інформаційних систем 1C "Податковий блок", АІС "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", які використовуються органами ДФС, самі по собі не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків, не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Колегія суддів зазначає, що Новомосковська ОДПІ надає витяг з бази даних АІС "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", з якої видно, що коригування інформації по акту перевірки від 12.10.2015 р. № 297/22/37376526 не відбувалось, про що свідчать дані "ПЗ (податкове зобов'язання)=ПК ( податковий кредит)" по контрагентам, зазначених в акті перевірки, що свідчить про те, що відповідне коригування не відбувалось.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно із з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі № 820/11690/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.