Ухвала

від 24.11.2016 по справі 813/7679/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 876/5842/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Попка Я.С., Іщук Л.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: ОСОБА_2

відповідача по справі: представника Гапеєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року за наслідками судового контролю за виконанням судового рішення за клопотанням ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.10.2014 року №2331/к, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року в адміністративній справі №813/7679/14 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 року №2331/к «Про звільнення ОСОБА_2.», поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року. В частині поновлення на посаді, постанову суду було звернено до негайного виконання.

Цією ж постановою було встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язано Міністерства юстиції України подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк до 18.04.2016 року звіт про виконання судового рішення в частині допущеній до негайного виконання.

24.05.2016 року до Львівського окружного адміністративного суду поступив звіт Міністерства юстиції України про виконання судового рішення в частині негайного виконання, за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

24.05.2016 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 від 24.05.2016 року про винесення ухвали про накладення штрафу на Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича за невиконання рішення суду про поновлення на роботі та неподання звіту про виконання судового рішення в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.

21.06.2016 року до Львівського окружного адміністративного суду поступив додаток до звіту про виконання судового рішення за підписом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та прийняти нову ухвалу про задоволення клопотання про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та на неналежне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення клопотання про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Як зазначає відповідач у звіті про виконання судового рішення з доповненнями, невиконання судового рішення зумовлене об'єктивними обставинами, які настали після винесення судового рішення та які обумовлюють неможливість реального його виконання в формі поновлення працівника на роботі.

Відповідач вказує, що на виконання п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2016 року №572/5 було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції України, зокрема й Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. А 23.05.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14161110011000044 було внесено запис про припинення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Суд першої інстанції погодився з такими доводами відповідача та зазначив, що дійсно з об'єктивних причин поновлення позивача на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації юридичної особи, в якій позивач працювала.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованою позицію суду першої інстанції.

Так, згідно постанови Верховного Суду України від 27 травня 2014 року №21-108а14 ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників з'ясовувати реальність такої ліквідації із врахуванням вищенаведеного.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» в ній не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади, а лише зазначено про доцільність включення відділів державної виконавчої служби та відділів державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції та утворення бюро правової допомоги в структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Оскільки на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді перебуває апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, якою справу вирішено по-суті та поновлено позивача на посаді, і у межах цього апеляційного розгляду буде надана оцінка можливості поновлення позивача на посаді, то в цьому випадку суд вважає за можливе утриматися від накладення штрафу.

При цьому, суд зауважує, що проголошене в статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає за правильне залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в силі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року в справі №813/7679/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Я.С. Попко

Л.П. Іщук

Повний текст виготовлено 28.11.2016 року