Рішення

від 26.07.2013 по справі 2609/11173/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-839/13

2609/11173/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Войцеховської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, садівницького товариства «Голубий вогник», Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», відділу приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Гаражного кооперативу «Турист», треті особи: Головне Управління юстиції у м. Києві, Симоненко Ірина Михайлівна про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом в обґрунтування позову зазначили, що під час спадкування після смерті їх батька ОСОБА_6 усіма відповідачами, тим чи іншим чином порушено їх право на спадкування. Після багатьох змін та уточнень позовних вимог просили суд: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на відповідну споруду і право користування за кожною з них 1/3 частини гаражного боксу АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 22884502; зобов'язати директора (загальні збори на черговому засіданні загальних зборів, яке відбудеться після набрання законної сили рішенням суду) обслуговуючого кооперативу «Турист» розглянути відповідно до чинного законодавства України питання: визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами обслуговуючого кооперативу «Турист», як спадкоємиць ОСОБА_6, який був членом обслуговуючого кооперативу «Турист»; зобов'язати обслуговуючий кооператив «Турист» прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступний внесок у розмірах, визначених статутом кооперативу. Визнати недійсним рішення загальних зборів СТ «Голубий вогник», в частині пунктів 2, 3, оформлених протоколом №4 загальних зборів членів садового товариства «Голубий вогник» від 19.08.2005. Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю від 09.09.2008 НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіння і користування за кожною з них по 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0742 га, що розташована у СТ «Голубий вогник», код ЄДРПОУ 35519139, в околиці с. Неграші, адміністративні межі сільської ради с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області; зобов'язати загальні збори СТ «Голубий вогник», відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання громадян» і статуту товариства, розглянути питання про прийняття у члени товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємиць ОСОБА_6, який був членом товариства, на найближчих загальних зборах СТ «Голубий вогник», на черговому засіданні загальних зборів товариства, яке відбудеться після набрання законної сили рішенням суду. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 13.07.2007 №39802, поновивши строк позовної давності, оскільки про існування свідоцтва стало відомо лише у 2011 році під час розгляду цієї справи. Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 від 13.11.2009, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО І.М. Симоненко, зареєстрований в реєстрі за №3687, поновивши строки позовної давності, оскільки про його існування стало відомо лише у 2011 році під час розгляду цієї справи. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування за кожною з них по 1/18 частини квартири АДРЕСА_1. Судові витрати стягнути з відповідачів.

Під час розгляду справи позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представники садівницького товариства «Голубий вогник», Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», відділу приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, гаражного кооперативу «Турист» та третя особа: Симоненко Ірина Михайлівна, в ході розгляду справи просили суд розглядати справу без їх участі.

Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрація, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 №787 заявляє про те, що вона не є належним відповідачем по справі. Щодо позовних вимог зазначає, що порушень при оформленні свідоцтва про право власності на спірну квартиру немає. Враховуючи це просить у задоволенні позову в частині визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним відмовити повністю, справу розглядати у відсутності їх представника.

Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, свого представника в судове засідання не забезпечило, про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, причини неявки суду не відомі.

Головне Управління юстиції у м. Києві в своїх поясненнях зазначає, що спадкоємцями не було надано до нотаріальної контори документів, що підтверджують право власності померлого на гаражний бокс №15 в ГК «Турист»; на дачний будинок та земельну ділянку в СТ «Блакитний вогник» с. Негроші Києво-Святошинського району Київської області. П'ятою Київською державною нотаріальною конторою, як виняток, було зроблено запити до СТ «Блакитний вогник» та ГК «Турист», які були повернуті у зв'язку з вибуттям адресата. Тому з підстав відсутності документів, які підтверджують право власності померлого на вищезазначені об'єкти, нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право на спадщину щодо них.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, вислухавши сторін, допитавши свідків, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.ст.2-4 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статті 57, 58 ЦПК України визначають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого бюро РАЦС Залізничного району м. Києва 28.06.1959, актовий запис №964, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, є донькою спадкодавця ОСОБА_6 та його першої дружини - ОСОБА_7 (т.1 а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого Жовтневим РАЦС м. Києва 19.01.1967, актовий запис №212, в м. Києві народилася позивач ОСОБА_8, батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.12).

З ОСОБА_7 спадкодавець уклав шлюб 26.10.1957 у м. Київ, що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4, видане відділом РАЦС Залізничного району м. Києва 01.12.1981, актовий запис №1067 (т.1 а.с.11).

14.01.1987 ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_10, що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5, видане Палацом реєстрації шлюбів і новонароджених м. Києва 14.01.1987, актовий запис №160. На підставі цього вона змінила прізвище на ОСОБА_8 (т.1 а.с.12).

ОСОБА_6 уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_3 04.04.1986, що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_6, видане відділом РАЦС Жовтневого РВК 04.04.1986, актовий запис №187 (т.1 а.с.47).

Спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_7, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві 23.03.2007, актовий запис №5808 (т.1 а.с.13).

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно положень ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

На запит суду П'ята київська державна нотаріальна контора надала копію спадкової справи №467/07 (номер у спадковому реєстрі №42469896) щодо майна померлого ОСОБА_6. З неї вбачається, що 22.05.2007, 26.10.2007, 15.04.2008 відповідач ОСОБА_3 подавала до П'ятої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (т.1 а.с.39-41, 71).

Разом з тим, 19.07.2007 заяви про прийняття спадщини до П'ятої київської державної нотаріальної контори подали доньки спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 42, 43).

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Судам потрібно брати до уваги, що спори про спадкування підлягають розгляду судами виключно у порядку цивільного судочинства.

Довідка №856 від 18.05.2007, видана відповідачу дільницею по експлуатації житла №910 КП по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, підтверджує факт реєстрації та проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 у вказаній квартирі залишились зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.44,45).

На запит суду обслуговуючий кооператив «Турист» надав довідку, якою підтвердив, що померлий був членом обслуговуючого кооперативу «Турист» в період з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. В довідці також зазначається, що за час членства в кооперативі ОСОБА_6 земельну ділянку під гаражним боксом АДРЕСА_2. Згідно статуту кооперативу гаражний бокс (залізна конструкція) є власністю члена кооперативу та може успадковуватись, продаватись, даруватись. Крім цього зазначено, що рішенням загальних зборів №1 від 08.02.2009 ОК «Турист» на підставі власної заяви ОСОБА_3 більшістю голосів членів кооперативу була зарахована до їх складу (т.1 а.с.29).

У наданому суду письмовому поясненні від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, повідомило суду, що згідно даних реєстрових книг Бюро реєстрація права власності на гаражний бокс АДРЕСА_2 відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_6, а саме з 1975 року був членом ОК «Турист» (до одруження з ОСОБА_3, тобто дане майно не відноситься до спільного майна подружжя) та йому належав гаражний бокс - залізнична конструкція, після смерті зазначений гараж відноситься до майна, яке підлягає спадкуванню. Згідно спадкової справи є три спадкоємця, тому позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на відповідну споруду і право користування за кожною з них 1/3 частини гаражного боксу АДРЕСА_2, підлягають задоволенню в частині визнання права власності на гаражний бокс (залізничну конструкцію) по 1/3 за кожним із спадкоємців.

Щодо зобов'язання директора (загальні збори на черговому засіданні загальних зборів, яке відбудеться після набрання законної сили рішенням суду) обслуговуючого кооперативу «Турист» розглянути відповідно до чинного законодавства України питання: визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами обслуговуючого кооперативу «Турист», як спадкоємиць ОСОБА_6, який був членом обслуговуючого кооперативу «Турист»; зобов'язати обслуговуючий кооператив «Турист» прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступний внесок у розмірах, визначених статутом кооперативу, то суд вважає такі позовні вимоги передчасними, оскільки суд не вбачає порушення прав позивачів в даному випадку виходячи з відсутності доказів про неправомірні дії з боку ОК «Турист» по відношенню до позивачів.

Матеріали справи містять державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.09.2008 НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_3 на підставі Рішення Музичанської сільської ради від 03.11.2006 є власницею земельної ділянки площею 0,0742 га розташованої в СТ «Голубий вогник» с. Негроші (Музичанська сільрада), Києво-Святошинського району, Київської області. Матеріали справи містять рішення Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03.11.2006, яке підтверджує факт передачі у власність відповідача зазначеної земельної ділянки. Однак це рішення було скасовано згідно рішення Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16.03.2007. Відповідно до рішення Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.08.2007 відповідачу ОСОБА_3 було передано у власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 0,0740 га та доручено землевпорядній організації виготовити державні акти на право власності на зазначену земельну ділянку (т.1 а.с.121, 122, 131-133, 178, 180).

Архівним відділом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області суду було надано копію рішення виконавчого комітету Музичанської сільської ради народних депутатів від 02.06.1997 №43, згідно якого виконком вирішив передати безоплатно у приватну власність членам садового товариства «Голубий вогник» для ведення садівництва земельні ділянки площею 3,74 га, в тому числі ОСОБА_6 - земельну ділянку НОМЕР_8 площею 0,055 га (т.4 а.с.197-199).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію садового товариства - юридичної особи, виданого виконавчим комітетом Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, громадська організація «Садівницьке товариство «Голубий вогник» зареєстрована 08.08.2007 , про що зроблено запис у журнал обліку реєстраційних справ 08.08.2007 №2, місцезнаходження: Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Неграші. 22.11.2007 це свідоцтво замінене на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №142056. Зазначеній громадській організації присвоєно ідентифікаційний номер юридичної особи №35519139 (т.1 а.с.14, 15).

Технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення садівництва в СТ «Голубий вогник» надана на запит суду управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області містить довідку за підписом Голови СТ «Голубий вогник» ОСОБА_12, яка підтверджує те, що відповідач ОСОБА_3 є членом СТ «Голубий вогник» і їй надана земельна ділянка НОМЕР_8 площею 0,074 га (т.1 а.с.166).

Суду була також надана копія протоколу №4 загальних зборів членів садового товариства «Голубий вогник» від 19.08.2005 (за життя спадкодавця), зі змісту якого вбачається, що загальними зборами було прийнято рішення про вихід зі складу товариства ОСОБА_6 на підставі його заяви та прийнято до складу членів товариства з виділенням їй садової ділянки НОМЕР_8 ОСОБА_3 на підставі її заяви (т.2 а.с.52).

На виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 13.04.2011 Музичанська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області повідомляє, що земельна ділянка НОМЕР_8 в СТ «Голубий вогник» перебуває у користуванні ОСОБА_3 (т.1 а.с.177).

КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» повідомило на запит суду, що станом на 16.12.2010 за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно не зареєстроване (т.1 а.с.33).

Як вбачається з вищевикладеного, не можливо прийти до висновку, що земельна ділянка є спадковим майном після смерті ОСОБА_6. Також відсутні правові підстави для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.09.2008 НОМЕР_1 недійсним. Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіння і користування (що є складовими права власності) за кожною з них по 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0742 га, що розташована у СТ «Голубий вогник», код ЄДРПОУ 35519139, в околиці с. Неграші, адміністративні межі сільської ради с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області, то вони є похідними від належності цієї ділянки до спадкового майна. Також позивачами не доведено підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів СТ «Голубий вогник», в частині пунктів 2, 3, оформлених протоколом №4 загальних зборів членів садового товариства «Голубий вогник» від 19.08.2005, оскільки питання виходу ОСОБА_6 та прийняття ОСОБА_3 у члени кооперативу відбулося за життя спадкодавця та не оспорювалося останнім, доказів підробки, звернення до правоохоронних органів з цього приводу суду не надано. Позовні вимоги про зобов'язання загальних зборів СТ «Голубий вогник», відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання громадян» і статуту товариства, розглянути питання про прийняття у члени товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємиць ОСОБА_6, який був членом товариства, на найближчих загальних зборах СТ «Голубий вогник», на черговому засіданні загальних зборів товариства, яке відбудеться після набрання законної сили рішенням суду слід зазначити, що суд розглядає спори щодо порушення прав, обов'язків та інтересів громадян, однак позивачами не надано будь-яких доказів щодо порушення їх прав в цьому контексті.

Матеріали справи містять свідоцтво про право власності на житло від 13.07.2007 №39802, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві приватної власності в рівних частках квартира загальною площею 45,80 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі цього свідоцтва право приватної спільної власності на вищевказану квартиру було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, запис у реєстровій книзі №379 від 21.09.2007 (т.1 а.с.134).

Згідно наданому суду Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна поповерховому плану з експлікацією внутрішніх площ на квартиру АДРЕСА_1, виконану станом на 05.11.2009, загальна площа вказаної квартири складає 45,3 кв.м (т.1 а.с.149, 150).

У наданому суду письмовому поясненні від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно даних реєстрових книг Бюро реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях була проведена за ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 13.07.2007.

Далі право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 перейшло до відповідача на підстав договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом КМНО І.М. Симоненко від 13.11.2009 №3687.

Відповідно до п.1 договору дарування 1/2 частини квартири від 13.11.2009, посвідченого приватним нотаріусом КМНО І.М. Симоненко, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Згідно п.3 договору квартира, 1/2 частина якої дарується, складається з 2 жилих кімнат, жилою площею 27,40 кв. м. Загальна площа всієї квартири становить 45,80 кв. м (т.1 а.с.231).

У наданих суду письмових поясненнях приватний нотаріус КМНО І.М. Симоненко підтвердила, що 13.11.2009 за реєстровим №3687 нею було посвідчено договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від імені дарувальника - ОСОБА_4 на ім'я обдарованої - ОСОБА_3. Спірних питань за даним договором не виникло, цей правочин здійснено згідно чинного законодавства України.

В своєму письмовому поясненні наданому суду Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація зазначає, що в частині позовної заяви про визнання права власності на житло недійсним повідомляє, що у відповідності до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держкомунгоспу від 15.09.1992 №56, до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації для приватизації спірної квартири була надана довідка про склад сім'ї ДЕЖ №910, згідно якої на той час в квартирі було зареєстровано дві особи. Тому приватизація була здійснена на дві особи, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4. Порушень при оформленні свідоцтва про право власності на дану квартиру немає.

До пояснень Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації була додана копія приватизаційної справи від 13.07.2007 №39802. В її матеріалах міститься довідка про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення від 13.07.2007, згідно якої в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло ОСОБА_3, ОСОБА_4. Також в приватизаційній справі наявний ордер на житлове приміщення №10577 виданий ОСОБА_3 на зазначену квартиру на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 13.04.1987 №163.

Зі змісту ст.321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині «визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 13.07.2007 №39802. Визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 від 13.11.2009, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом КМНО І.М. Симоненко, зареєстрованого в реєстрі за №3687. Визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування за кожною з них по 1/18 частини квартири АДРЕСА_1.». Позивачами не надано до суду доказів недійсності свідоцтва про право власності на житло; за вимогами про визнання недійсним договору дарування позивачі не є стороною правочину, право користування в даному випадку є похідним від права власності.

Допитані в судовому засіданні свідки нічого суттєвого суду не повідомили. Крім того, процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких містяться фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. У цивільному процесі основоположними засобами доказування, серед інших, є письмові докази.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїм вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо визнання права власності на гаражний бокс (залізничну конструкцію) по 1/3 частині за кожним із спадкоємців.

Судові витрати по справі суд вирішує в порядку ст.88 ЦПК України, залишаючи їх за позивачами.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст.2-4, 10, 16, 57-60, 88, 208-210,212-215, 294-296 ЦПК України; ст.ст.321, 328,1216-1218, 1220, 1261 ЦК України,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, садівницького товариства «Голубий вогник», Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», відділу приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Гаражного кооперативу «Турист», треті особи: Головне Управління юстиції у м. Києві, Симоненко Ірина Михайлівна про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування за законом право власності на гаражний бокс (залізну конструкцію) №15 (що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Турист», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, 16), по 1/3 частині за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні - протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя - Г.О. Козленко