Рішення

від 17.11.2016 по справі 910/19282/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/19282/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островськиій О.С.

розглянувши справу № 910/19282/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі»;

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 84170,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Яценко А.С., довіреність б/н від 30.03.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Хелсі Енд Хепі» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 84170,22 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 133 від 08.05.2015р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 54988,80 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням строків поставки товару позивачем додатково нарахована пеня в сумі 29 181,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/19282/16 та призначено її розгляд на 17.11.2016р.

15.11.2016р. через загальний відділ господарського суду від позивача частково надійшли витребувані документи.

16.11.2016р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 17.11.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав клопотання про долучення документів до справи, а також заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 24.10.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 24.10.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 29.10.2016р.

Водночас, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014р., розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Господарським судом прийнято до уваги, що позивач отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 24.10.2016р. завчасно - 29.10.2016р., про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення, яке залучене до матеріалів справи, проте витребувані судом докази без поважних причин не надіслав та не вчинив дій, направлених на забезпечення явки свого представника у судове засідання. При цьому, як вбачається з копії довіреності, доданої до клопотання про відкладення розгляду справи, остання видана на 8 осіб і відповідно надає право на участь у судовому засіданні не лише ОСОБА_3, а й іншим особам. Відтак, суд дійшов висновку, що представник відповідача недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами та не вбачає перешкод щодо розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2015р. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки товару № 133 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати в обумовлений договором строк вироби замовнику та виконати монтаж поставлених виробів, далі - товари, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, кількість та ціна товару вказані в специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Згідно з умовами п. 2.1. договору, оплата товару здійснюється шляхом: передплати замовником 80% від ціни товару, вказаної в додатках до договору, на основі рахунків-фактури постачальника; оплата суми, що залишилась в 20% здійснюється після підписання сторонами акта прийому передачі протягом 5 банківських днів на основі рахунку-фактури постачальника.

У відповідності з пп. 3.1.1. договору, постачальник зобов'язаний у строк не пізніше 21 робочого дня з моменту передплати здійснити поставку товару замовнику в кількості та за номенклатурою, вказаної в специфікації, та провести монтаж товару.

Як встановлено судом, сторонами, згідно з умовами договору, було підписано Специфікацію - Додаток № 1 до Договору поставки № 133 від 08.05.2013р., відповідно до якої загальна вартість товару без ПДВ становить 68736,00 грн. ; строк поставки - 21 робочий день з моменту передплати.

На виконання умов договору, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 224 від 12.05.2016р., позивачем 28.05.2015р. було перераховано на рахунок відповідача 80% передоплати за товар у сумі 54988,80 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 609 від 28.05.2016р., наявною в матеріалах справи.

Однак, у строк, обумовлений договором, відповідачем позивачу товар поставлено не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

20.09.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати в сумі 54 988,80 грн. та сплатити неустойку за не поставку товару у розмірі 29181,42 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 28.09.2016р., що підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи. Проте, відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення.

Факт неповернення відповідачем суми попередньої оплати в сумі 54 988,80 грн. на рахунок позивача також підтверджується довідкою Укрсиббанку № 06-44-13211 від 16.11.2016р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару та не повернуто грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 54 988,80 грн. у судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець, зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Докази поставки товару у визначені договором строки, на всю суму отриманої відповідачем суми попередньої оплати у матеріалах справи відсутні.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача у сумі неповерненої попередньої оплати по договору складає 54 988,80 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт непоставки передплаченого позивачем товару в сумі 54988,80 грн. за представленим платіжним дорученням та не надано доказів поставки товару на суму 54988,80 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 54988,80 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 181 грн. 42 коп. пені, нарахованої за період з 01.07.2015р. по 20.09.2016р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару відповідно до додатку до цього договору, постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, суд вважає правомірним нарахування пені за несвоєчасну поставку товару, враховуючи умови п. 4.4. договору, підписаного сторонами.

Проте, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірним є нарахування неустойки за порушення зобов'язання щодо поставки товару за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснив перерахунок пені за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р., розмір якої становить 14016,88 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 39-А; код ЄДРПОУ 35725498) 54 988 грн. 80 коп. боргу, 14 016 грн. 88 коп. пені та 1129 грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.11.2016р.

Суддя А.І. Привалов