Постанова

від 29.11.2016 по справі 7/205

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року Справа № 7/205

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 01.09.2016 р. № 91 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 28.09.2016 р. № 41/2016 ).

від ДВС: ОСОБА_3 - представник ( дов. від 06.05.2016 р. № 06-548/3596 ).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. за результатами розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

за позовом Відкритого акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації

"Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Відкритого акціонерне товариство

"Дніпродзержинська теплоелектроцентраль",

м. Кам'янське

про стягнення 1 031 502,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.06.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, у якій просив суд визнати протиправними дії ДВС щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071. та зобов'язати Відповідача повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" неправомірно стягнуті суми виконавчого збору, а саме: у виконавчому провадженні № 34192071 у сумі 103 332,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. у справі № 7/205 відмовлено в клопотанні ПАТ В«Дніпродзержинська теплоелектроцентральВ» про поновлення пропущеного строку для подання скарги. Скаргу ПАТ В«Дніпродзержинська теплоелектроцентральВ» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. у справі № 7/205 задоволено апеляційну скаргу Відритого акціонерного товариства В«Дніпродзержинська теплоелектроцентральВ» . Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. у справі № 7/205 скасовано. Визнано поважними причини пропуску Відритим акціонерним товариством В«Дніпродзержинська теплоелектроцентральВ» строку для подання скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору. Відновлено цей строк. Справу № 7/205 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. ( суддя Мартинюк С. В. ) у справі № 7/205 скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково - визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071. В решті вимог скарги - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що незаконність дій державного виконавця під час винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору полягає у тому, що виконавчий збір стягується тільки у тому випадку, коли державним виконавцем проведені дії з примусового виконання. У виконавчому провадженні № 34192071 дій з примусового виконання вчинено не було, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. Щодо вимог скаржника стосовно зобов’язання Відповідача повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», неправомірно стягнуту суму виконавчого збору, а саме у виконавчому провадженні № 34192071 у сумі 103 332, 00 грн., місцевий суд зазначив, що за наявності не скасованої постанови про стягнення виконавчого збору ( а таких вимог у скарзі боржник не заявляв ) відсутні підстави для повернення останнього. Крім того, Скаржник безпідставно просив суд зобов'язати повернути виконавчий збір Відповідача по справі, а не орган ДВС.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. по справі № 7/205 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області посилається на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, що, у свою чергу, є підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду. Так, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України № 606-XIV для самостійного його виконання у державного виконавця не існує правових підстав ігнорувати та не виконувати імперативну норму ( ч. 1 ст. 28 Закону України № 606-XIV), що у свою чергу, спростовує доводи Скаржника щодо протиправності дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 103 332, 08 грн. у виконавчому провадженні № 34192071.

Сторони у справі у відзивах на апеляційну скаргу, просять апеляційний суд залишити ухвалу господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважають ухвалу суду цілком обгрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий ), ОСОБА_5, ОСОБА_6 Розгляд справи призначено на 29.11.2016 р.

У судовому засіданні 29.11.2016 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2004 р. позов задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість по векселю в розмірі 1 000 000,00 грн., відсотки в розмірі 29 917,80 грн. витрати на протест векселя в розмірі 1 558,00 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З метою примусового виконання рішення на користь стягувача, 02.07.2004 р. судом видано наказ № 7/205.

21.07.2015 р. на адресу господарського суду повернувся оригінал наказу суду разом з постановою про його повне виконання та закінчення виконавчого провадження за ним.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області № 7/205 від 02.07.2004 р. перебував в зведеному виконавчому провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по боржнику ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ». Вказане виконавче провадження було передано до виконання з Відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська в зведене виконавче провадження, яке перебуває в відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Виконавче провадження № 34192071 було зупинено на підставі дії мораторію встановленого Законом України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Оскільки процедура погашення заборгованості діяла до 01.01.2013 р., виконавче провадження було поновлено постановою Відділу примусового виконання рішень правління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

21.02.2014 р. листом № 293/07 державний виконавець був повідомлений про погашення боргу на 1 000 000,00 грн., який списано в 2004 році. Сума боргу за виконавчим документом становила 1 033 320,80 грн.

Постановою державного виконавця від 14.01.2013 р. з боржника було стягнуто

виконавчий збір в сумі 133 320,80 грн.

Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, у якій просить суд визнати протиправними дії ДВС щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 34192071. та зобов'язати Відповідача повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" неправомірно стягнуті суми виконавчого збору, оскільки будь-яких виконавчих дій відділом примусового виконання рішень вчинено не було, а борг сплачено в добровільному порядку.

Ст. 121 2 ГПК України передбачено право боржника оскаржити до господарських судів дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Місцевий господарський суд, в оскаржуваній ухвалі знайшов підстави визнати дії державного виконавця протиправними щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332, 00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071 з тих підстав, що збір стягується тільки у тому випадку, коли державним виконавцем проведені дії з примусового виконання, а у виконавчому провадженні № 34192071 дій з примусового виконання вчинено не було, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. На час стягнення виконавчого збору норма абз. 2 ч. І ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» була відсутня в законодавстві України.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду обґрунтованим у зв’язку з наступним.

Ст. 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішенні документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступи день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржник рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або варто майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

Вказаної позиції Верховний Суд України дотримується і у постанові від 28.01.2015 р. № 3-217гс14, у якій вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Таким чином, згідно Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час стягнення виконавчого збору ) нарахування виконавчого збору було пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, визначених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких заходів примусового виконання виконавчого напису, визначених ст. 32 Закону, зокрема, звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, тощо, державним виконавцем здійснено не було.

06.06.2015 р. в редакцію статті про стягнення виконавчого збору до Закону України «Про виконавче провадження» було запроваджено норму, а саме: абз. 2 ч. І ст. 28, яка наголошує що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

На час стягнення виконавчого збору, положення статей Закону України «Про виконавче провадження», як зазначалося раніше - момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору пов'язували з вчиненням заходів примусового виконання рішення і норма абз. 2 ч. І ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» була відсутня в законодавстві України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, незаконність дій державного виконавця під час стягнення з боржника виконавчого збору полягала у тому, що виконавчий збір стягувався тільки у тому випадку, коли державним виконавцем були проведені дії з примусового виконання. У виконавчому провадженні № 34192071 дій з примусового виконання вчинено не було, а тому підстави для стягнення виконавчого збору були відсутні.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов’язання Відповідача повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», неправомірно стягнуту суму виконавчого збору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 7/205 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 30.11.2016 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя І.М. Науменко