Постанова

від 23.11.2016 по справі 826/25196/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25196/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСКС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСКС», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0002522204 та №0002512204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року та прийняти нову, якою у адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов - задовольнити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» (код ЄДРПОУ 24223130) за період жовтня-листопада 2014 року, про що складено акт перевірки від 26 червня 2015 року №272/26-57-22-03-10/35508039.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» не могли надавати послуги та поставляти товари для Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних послуг та товарів в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначено про порушення позивачем пп.138.10.3 п.138.10, п.138.2, п. 138.4, п.138.11 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 248 004,0 грн. втому числі за 2014 рік в сумі 248 004,0 грн., а також п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 275 560,0 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 165 560 грн., за листопад 2014 року в сумі 110 000 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2015року №0002512204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 248 004 грн. за основним платежем та на 62 001 грн. за штрафними санкціями, та №002522204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 275 560 грн. за основним платежем та на 68 890 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не надано жодних доказів наявності товарів у контрагентів позивача, зокрема, доказів їх придбання у інших осіб (постачальників на користь контрагентів), а саме договорів, первинних документів на придбання товарів, які надалі поставлялися позивачу. Під час розгляду справи не надано і доказів здійснення виробництва товарів власними силами контрагентів, наявності навантажувально-розвантажувальної техніки, придбання сировини для виробництва товарів (у разі виробництва власними силами) тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстнції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірці підлягали господарські операції позивача за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» (код ЄДРПОУ 24223130) за період жовтня-листопада 2014 року.

Так, щодо взаємовідносин позивача із контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діслав» встановлено, що останні здійснювались на підставі Договору про надання послуг №02-102 від 02 жовтня 2014 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» (Виконавець) зобов'язувався своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскс» (Замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження ізопараметричних діаграм з урахуванням залежності фізико-механічних властивостей цементного каменю від умов формування і співвідношення компонентів; розробка методу використання композицій полімерних реагентів з малоклінкерними матеріалами природного походження при цементуванні свердловин з нехарактерними конструкціями; дослідження клінкерних матеріалів методом рентгенівського аналізу з іонізаційною реєстрацією випромінювання; дослідження підвищення седиментаційної стійкості тампонажних розчинів без застосування хімічних реагентів тощо.

На підставі вищенаведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» у жовтні 2014 року виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 367 200 грн. (у т.ч. ПДВ - 61200 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору.

Взаємовідносини позивача із контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» здійснювались також на підставі договору поставки від 02 жовтня 2014 року №02-101, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» (Постачальник) зобов'язувався поставити покупцю (позивачу) товар, найменування, кількість, асортимент та ціна, якого визначалась згідно із специфікаціями до договору, а покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити вартість.

На підставі вищенаведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» у жовтні 2014 року виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 88 800,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 14 800 грн.), номенклатура поставки - цемент ПЦТ-1-100, глинопорошок бентонітовий марки ПБМБ.

Розрахунки між сторонами вказаних договорів проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

В Акті перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 30 - в стані переходу до іншої ДПІ. Статутний фонд складає 310,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 150,0 грн.

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діслав» 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору про надання послуг від 26 вересня 2014 року №06-210, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» (Виконавець) зобов'язується своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскс» (Замовник) зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження впливу карбонатної та карбонатно-сульфатної корозії на стійкість спеціальних цементів; дослідження властивостей багатокомпонентних цементів на основі шлаків ТЕС і використання їх в бетонах нормального твердіння; розробка тампонажних матеріалів для цементування нафтових і газових свердловин на основі високоалітового низькоалюмінатного фосфортовмісного портландцементу тощо.

На підставі вищенаведеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Екодит» у жовтні-листопаді 2014 року виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 759 600 грн. (у т.ч. ПДВ - 126600 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору.

Взаємовідносини позивача із контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» здійснювались також на підставі договору поставки від 26 вересня 2014 року №06-110, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» (Постачальник) зобов'язувався поставити покупцю (позивачу) товар, найменування, кількість, асортимент та ціна, якого визначалась згідно із специфікаціями до договору, а покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити вартість.

На підставі вищенаведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» у жовтні 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 77 760,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 12 960,0 грн.), номенклатура поставки - цемент ПЦТ-1-500. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді, а копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами вказаних договорів проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 30 - в стані переходу до іншої ДПІ. Статутний фонд складає 400,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 200,0 грн.

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодит» 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Стосовно взаємовідносин позивача із контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» (код ЄДРПОУ 24223130) в Акті перевірки зазначено, що господарські правовідносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору про надання послуг від 20 вересня 2013 року №20-201, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» (Виконавець) зобов'язувався своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскс» (Замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження підвищення седиментаційної стійкості тампонажних розчинів без застосування хімічних реагентів; розділення по фракціях цементу ПЦТ-1-100; дослідження властивостей багатокомпонентних цементів на основі шлаків ТЕС і використання їх в бетонах нормального твердіння; розробка пластифікованого тампонажного розчину із зниженою водовіддачею для цементування інтервалів з хемогенними відкладами тощо.

На підставі вищенаведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» у листопаді 2014 року були виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 360 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 60000 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору.

Розрахунки між сторонами договору проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» знаходиться на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Статутний фонд складає 200,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 0 грн.

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

ДПІ вказує, що до перевірки не надано відповідним чином оформлені акти здачі-прийняття робіт, що дозволило б свідчити про реальність здійснення наданих послуг. В акті виконаних робіт по постачальниках Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» зазначено лише Замовник, Виконавець, найменування послуг та вартість робіт.

Перевіркою не виявлено, а посадовими особами підприємства не надано документів, що засвідчують факт належності виконаних послуг до власної господарської діяльності підприємства.

Зазначається, що перевіркою, згідно отриманих документів, не виявлено, а підприємством не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинними законодавством України.

Окрім того, перевіркою не виявлено, а посадовими особами підприємства не надано транспортні документи, що засвідчують транспортування товару від постачальника до покупця.

Враховуючи наведене у сукупності, ДПІ під час перевірки прийшла до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1» не могли надавати послуги та поставляти товари для Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних послуг та товарів в господарській діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрскс».

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відносяться інші витрати, які включають витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у ході перевірки надано відповідачу такі документи:

- цивільно-правові договори з контрагентами;

- податкові накладні;

- акти приймання виконаних робіт;

- видаткові накладні;

- платіжні доручення;

- журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагентами» по контрагентам Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ритур-1»;

- податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року;

- податкові декларації з податку на прибуток за 2014 рік;

- додаток №5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з прибутку на додану вартість за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року;

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року.

Після отримання Акту перевірки до заперечень позивачем долучено товарно-транспортні документи (накладні) №31/10/2014(1) від 31 жовтня 2014 року; №31/10/2014(2) від 31 жовтня 2014 року; №23/10/2014(1) від 23 жовтня 2014 року; №27/10/2014(1) від 27 жовтня 2014 року.

Щодо неподання заявок на виконання договорів, позивач зазначає, а відповідач не заперечує про те, що такі заявки направлялись засобами електронного зв'язку, а їх наявність не є істотною умовою цивільно-правових договорів з контрагентами позивача.

Усі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за спірний період.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагенти позивача, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податків.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, правомірність віднесення відповідних сум до валових витрат та нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової, якою адміністративний позов - задовольнити.

Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСКС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 липня 2015 року №0002512204 та №0002522204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2016

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.