Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/15563/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/15563/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК "УКРЦИНК" до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту про стягнення 28 117,45 грн., за участю представників позивача - Чередніченко І.Г., керівник, відповідача - Чистякової Т.О. довіреність №93/к-1362 від 12.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 25 000,00 грн. - попередньої оплати, 1 130,82 грн. - пені, 1 737,63 грн. - інфляційних втрат та 249,00 грн. - 3 % річних у зв'язку з не виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором на проведення пошуково-наукових робіт (НТР) та консультаційне обслуговування №223-13 від 21.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2016 року порушено провадження та призначено до розгляду на 10.10.2016 року.

24.06.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення проти позову, в якому відповідач вважає, що позивач має зменшити позовні вимоги на загальну суму 3 177,45 грн.

16.11.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано додаткові заперечення проти позову, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 серпня 2013 року між Українським науково-дослідним інститутом цивільного захисту (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦИНК" (замовник) було укладено договір про надання послуг №223-13, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення пошукових науково-технічних робіт та консультаційного обслуговування замовника з наукових, технічних та економіко-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю замовника (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору становить 75 (сімдесят п'ять) тисяч гривень.

Згідно п. 3.2. договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного етапу робіт з дня підписання цього договору та фіксується в актах про надані послуги.

Пунктом 3.3. договору, встановлена форма розрахунків,а саме - передоплата на розрахунковий рахунок виконавця у сумі 25 (двадцять п'ять) тисяч гривень для організації польових і пошукових досліджень, проведення лабораторних аналізів, залучення сторонніх організацій та інших робіт передбачених цим договором.

Відповідно п. 3.4 договору, акт про надані послуги підписується сторонами до п'ятого числа наступного місяця за кожним календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 грудня 2013 року (п. 6.1. договору).

Поясненнями позивача, частково відповідача, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 20.08.2013 по 04.12.2015 року, що підписаний та належним чином завірений сторонами, підтверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за договором на проведення пошуково-наукових робіт (НТР) та консультаційне обслуговування №223-13 від 21.08.2013 року у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач 04.12.2015 року та 12.05.2016 року звертався до відповідача з заявами про повернення безпідставно збережених 25 000,00 грн.

Враховуючи, що спірний договір діяв до 28 грудня 2013 року та на даний час він є припиненим та доказів надання послуг за договором на проведення пошуково-наукових робіт (НТР) та консультаційне обслуговування №223-13 від 21.08.2013 року відповідачем суду не надано, то указані кошти відповідач на даний час утримує безпідставно.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказів повернення відповідачем одержаної суми суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України 25 000,00 грн. безпідставно збережених коштів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 1 737,63 грн. - інфляційних втрат та 249,00 грн. - 3 % річних нарахованих в зв'язку з неповерненням відповідачем 25 000,00 грн. безпідставно збережених відповідачем коштів.

Водночас пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 відповідно до якого - обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, в позові в стягнення 737,63 грн. - інфляційних втрат та 249,00 грн. - 3 % річних слід відмовити.

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 1 130,82 грн. пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З умов укладеного між сторонами спору договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення його умов.

Враховуючи викладене в позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 130,82 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту (01001, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 18; код 37814631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК "УКРЦИНК" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд 6. к. 2; код 25295798) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу та 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 22 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна