Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/15563/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 910/15563/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Чередніченко І.Г. - керівник, виписка з ЄДРПОУ від 25.11.2015

від відповідача Чистякова Т.О. - дов. № 93/К-134 від 20.01.2017

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Українського науково-дослідного інституту

цивільного захисту

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.11.2016 (суддя Чебикіна С.О.)

у справі № 910/15563/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК Укрцинк

(далі ТОВ ХМК Укрцинк )

до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту

про стягнення 28 117, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/15563/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК УКРЦИНК 25 000, 00 грн. основного боргу та 1 225, 22 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив про безпідставність позовних вимог про стягнення з нього коштів в розмірі 25 000, 00 грн., адже роботи згідно спірного договору на зазначену суму були повністю виконані, що підтверджується проміжним звітом та актом виконаних робіт, які неодноразово направлялися на адресу позивача.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/15563/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 28.02.2017.

В судове засідання з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати її до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ ХМК Укрцинк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту про стягнення 28 117, 45 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на проведення пошуково-наукових робіт (НТР) та консультаційне обслуговування №223-13 від 21.08.2013, а тому просило суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн. - попередньої оплати, 1 130,82 грн. пені, 1 737,63 грн. інфляційних втрат та 249,00 грн. 3 % річних в зв'язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором.

Як встановлено матеріалами справи, 21.08.2013 між ТОВ ХМК Укрцинк (позивачем, замовником за договором) та Українським науково-дослідним інститутом цивільного захисту (відповідачем, виконавцем за договором) було укладено договір на проведення пошуково-наукових робіт (НТР) та консультаційне обслуговування №223-13 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе проведення пошукових науково-технічних робіт та консультаційного обслуговування замовника з наукових, технічних та економіко-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю замовника.

Положеннями п. 3.1. Договору сторони погодили, що загальна його сума становить 75 (сімдесят п'ять) тисяч гривень.

Вартість послуг на підставі п. 3.2. Договору визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного етапу робіт з дня підписання Договору та фіксується в актах про надані послуги.

За умовами п. 3.3. Договору форма розрахунків наступна: передоплата на розрахунковий рахунок виконавця у сумі 25 (двадцять п'ять) тисяч гривень для організації польових і пошукових досліджень, проведення лабораторних аналізів, залучення сторонніх організацій та інших робіт передбачених цим Договором.

Предоплата здійснюється на підставі рахунку або інформаційних повідомлень виконавця (п. 3.3.1. Договору).

Відповідно п. 3.4 Договору акт про надані послуги підписується сторонами до п'ятого числа наступного місяця за кожним календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 грудня 2013 року (п. 6.1. Договору).

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено матеріалами справи, факт перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за Договором в розмірі 25 000,00 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 20.08.2013 по 04.12.2015 року, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

04.12.2015 та 12.05.2016 позивач звертався до відповідача з заявами про повернення безпідставно збережених 25 000,00 грн., які залишені останнім без виконання.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про повне виконання своїх зобов'язань за Договором на вищезгадану суму, що, на його думку підтверджується проміжним звітом та актом виконаних робіт, які неодноразово направлялися на адресу позивача.

Проте долучені відповідачем (апелянтом) до матеріалів справи акт здавання-приймання виконаних робіт (без переліку робіт, які виконувались) (а.с. 66) та проміжний звіт по виконанню науково-пошукових досліджень (а. с. 67-89) не підтверджують виконаних за Договором робіт, оскільки ці документи по факту є бланками, які не містять підписів уповноважених осіб відповідача (виконавця за Договором), які їх складали, дати їх вчинення тощо, а тому не відповідають нормам чинного законодавства щодо реквізитів та змісту документів даного виду. Лист, згідно якого, за твердженнями апелянта, згадані документи надсилалися позивачу також не містить підпису уповноваженої особи.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем робіт за Договором на суму 25 000, 00 грн. в матеріалах справи немає.

Оскільки Договір діяв до 28.12.2013, відповідно на даний час є припиненим, а матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за Договором, сплачені на виконання останнього позивачем кошти відповідач утримує безпідставно. Доказів повернення відповідачем одержаної суми матеріали справи також не містять.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України 25 000, 00 грн. безпідставно збережених коштів, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 737,63 грн. інфляційних втрат та 249,00 грн. 3 % річних, нарахованих в зв'язку з неповерненням відповідачем 25 000,00 грн. безпідставно збережених відповідачем коштів.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 737,63 грн. інфляційних втрат та 249,00 грн. 3 % річних є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Одночасно позивачем заявлялось до стягнення з відповідача 1 130,82 грн. пені.

Так, згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених приписів законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору відповідальності у вигляді пені в разі порушення його умов не передбачено, в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 130,82 грн. пені слід відмовити.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/15563/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/15563/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко