Ухвала

від 28.11.2016 по справі 913/694/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28 листопада 2016 року Справа № 913/694/15

Провадження №6/913/694/15

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" , м. Київ

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України щодо повернення виконавчого документу стягувачу по справі №913/694/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Перший Український ОСОБА_1В» , м. Київ

до відповідача Державного підприємства В«Луганський авіаційний ремонтний заводВ» ,

м. Луганськ

про стягнення 502 898, 60 доларів США та 2 492 084 грн. 79 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - від позивача - ОСОБА_2, довіреність №104 від 15.01.2016;

від відповідача - представник не прибув;

від органу виконання рішень - ОСОБА_3, до. № 20-22/626 від 30.12.2015.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою № КНО-61.1.3/154 від 20.10.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України щодо повернення виконавчого документа стягувачу в порядку ст. 121 2 ГПК України з наступними вимогами:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №50244870 по стягненню з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі письмової заяви ПАТ "ПУМБ" на примусове виконання рішення господарського суду №913/694/15 від 06.01.2016.

В той же час, 17.11.2016 р., від позивача у справі надійшли уточнення до скарги за №КНО-61.1.3/255 від 16.11.2016, за якими позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- визнати незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №50244870 по стягненню з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі письмової заяви ПАТ "ПУМБ" на примусове виконання рішення господарського суду №913/694/15 від 06.01.2016.

Судом скарга розглядається з урахуванням вказаних вище уточнень.

Відповідач явку повноважних та компетентних представників в судові засідання 07.11.2016, 28.11.2016 не забезпечили.

Так, відповідач у справі - Державне підприємство В«Луганський авіаційний ремонтний заводВ» , зареєстроване за адресою - м. Луганськ, квартал Острая Могіла, буд. 180.

В ухвалах суду від 21.10.2016 р., 07.11.2016 р. явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося будь-яких клопотань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).

В той же час, суду невідомі інші адреси відповідача ніж ті, що вказані позивачем та зазначені в ЄДР.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території. (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 121-2 ПК України неявка боржника, стягувача, державної виконавчої служби не є перешкодою для розгляду скарги. В даному випадку, всі заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату та час судових засідань і мали реальну можливість забезпечити явку своїх представників до суду та надати відповідні пояснення та заперечення.

Представником Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України до суду надані заперечення на скаргу за № 913/694/15 від 24.11.2016 та відповідні документи виконавчого провадження, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Так, в обґрунтування заперечень зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту виконавчою служби Мінюсту України (ВПВР ДВС МУЮ) з 19.02.2016 року перебувало виконавче провадження ВП № 50244870 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.01.2016 року у справі №913/694/15. За вказаним виконавчим провадженням, згідно постанови державного виконавця від 04.10.2016 виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За доводами департаменту, державним виконавцем здійснені всі необхідні та передбачені законом заходи спрямовані на встановлення майна та коштів боржника.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, на момент винесення спірної постанови, здійснення перевірки майнового стану боржника за відомими адресами в м. Луганську та заходів примусового стягнення виявилося неможливим.

Представник позивача з доводами департаменту не погодився та надав усні пояснення.

В обґрунтування поданої скарги, заявник зазначає наступне.

15.01.2016 року позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 06.01.2016 р. № 913/694/15 про стягнення з Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтній завод» заборгованості за кредитним договором № 36.13 від 23.10.2013 р. в сумі 502 898,60 дол. США. та 73 080.00 грн.

19.02.2016 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Іншою постановою державного виконавця від 19.02.2016 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

13.10.2016 року позивачем було отримано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської - ОСОБА_4 від 04.10.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9.ч.1.ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

В постанові зазначено, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 205 року № 254-УІІІ, Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 Листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально - економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження , та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», здійснення перевірки майнового стану боржника - Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» за відомою адресою у м. Луганську і здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого майна боржника на даний час є неможливим. Будь-яке інше рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано; з рахунків боржника стягнуто та перераховано на користь стягувана 6 107,72 грн.. інші кошти на виявлених рахунках боржника у банках та фінансових установах відсутні. Всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника або його майна виявилися безрезультатними».

За доводами позивача, державний виконавець, посилаючись на наявність вищезазначених норм закону, зробив висновок про те, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві є п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», як зазначає державний виконавець, в якій передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи , місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Позивач зазначає, дії державної виконавчої служби є незаконними, оскільки вищезазначені нормативні акти, не регулюють питання виконавчого провадження. В той же час, у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 року, вихідний № КНО-61.1/29, останнім зазначалась адреса боржника для листування - м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2а, каб. 511, де на даний час фактично знаходяться керівні органи останнього.

Разом з тим, відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець при організації розшуку майна боржника здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Таким чином, безпідставні посилання державного виконавця на неможливість встановлення особи боржника, з'ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи та проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В той же час, позивач зазначає, що згідно ОСОБА_3 з реєстру речових прав, сформованого 18.10.2016 року за боржником зареєстровано нерухоме майно вільне від будь - яких обтяжень і не застосовується у виробничому процесі та знаходиться на не окупованій частині України, а саме - земельна ділянка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для розміщення бази відпочинку «Польот», площею 1.3948 га, з розташованими на ній нежилими будівлями, а також будинком для відпочинку з терасою (на території бази відпочинку «Політ») за адресою: Херсонська область Генічеський район, с. Стрелкове, вул. Берегова, 41є.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (статті 40, 57, 58, 62).

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що дії державної виконавчої служби є незаконними, порушують його конституційні права у зв'язку з чим звернувся до суду із даною скаргою.

Оцінивши подану скаргу, доводи представників та матеріали справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_5 ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна з засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі №913/694/15 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 451 570, 13 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 51 328, 47 доларів США, витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення позивачу видано наказ від 06.01.2016 № 913/694/15.

Постановою державного виконавця від 19.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного документу відкрито виконавче провадження ВП № 50244870.

Постановою від 19.02.2016 накладено арешт на все майно боржника та кошти в рамках суми за відповідним наказом суду.

З метою автотранспорту та іншого майна, а також коштів, що належать боржнику, державним виконавцем було здійснено відповідні запити до компетентних органів та установ.

ОСОБА_5 розпорядження № 50244870/6 від 10.08.2016 з боржника в примусовому порядку на користь стягувача було стягнуто 6 940,88 грн.

04.10.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №50244870 про повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Луганської області № 913/694/15 від 06.01.2016 року стягувачеві.

У зв'язку з проведенням на території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-УІІІ, Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально - економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», здійснення перевірки майнового стану боржника - ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» за відомою адресою у м. Луганську є неможливим.

Будь-яке інше майно за боржником не зареєстроване. З рахунків боржника стягнуто та перераховано на користь стягувача 6 107,22 грн., інші кошти на виявлених рахунках боржника у банках чи фінансових установах відсутні. Всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника або його майна виявилися безрезультатними.

Пунктом 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснювалося частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зсувати місцезнаходження боржника та проведення інших дій стосовно боржника, виключає можливість виконання відповідного рішення.

Враховуючи наведене, керуючись п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державними виконавцем вирішено повернути виконавчий документ - наказ суду № 913/694 від 06.01.2016 р. стягувачеві.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України (в редакції чинній на момент винесення спірної постанови 04.10.2016 р.) зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В даному випадку, державним виконавцем не вказано про те, що відносно боржника наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти. В постанові зазначено, що проведені державним виконавцем дії були без результативними. При цьому, надані позивачем докази свідчать про те, що за відповідачем фактично зареєстроване інше майно, ніж те, що розташоване в м. Луганську. Разом з цим, вказані державним виконавцем в постанові нормативні акти не регулюють порядок виконання рішення суду.

Заявник за скаргою стверджує, що його представником за клопотанням від 12.07.2016 за вих. № 61-05-324 до державної виконавчої служби направлялися документи відповідно до яких стягувач просив провести виконавчі дії щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в Херсонській області та належить боржнику на праві приватної власності.

В той же час, заявник вказує на те, що після отримання спірної постанови повторно зробив запит та отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (копія долучена до скарги).

ОСОБА_5 з реєстру речових прав (сформованого 18.10.2016 року) за боржником зареєстровано нерухоме майно вільне від будь - яких обтяжень та не застосоване у виробничому процесі - земельна ділянка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для розміщення бази відпочинку «Польот», площею 1.3948 га, з розташованими на ній нежилими будівлями а також будинком для відпочинку з терасою (на території бази відпочинку «Політ»), яка розташована за адресою: Херсонська область Генічеський район, с. Стрелкове, вул. Берегова, 41є.

Крім цього, аналогічна інформація міститься і в інформаційній довідці сформованої 07.06.2016 і доданої до заперечень ВПВР ДВС МУЮ.

При цьому, будь-яких пояснень щодо здійснення заходів примусового стягнення за рахунок вказаного майна департаментом надано не було.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення спірної постанови), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушень прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, як передбачено ст. 11 вказаного закону, державний виконавець зобов'язаний неупереджено вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об'єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

В даному випадку, органом примусового виконання рішень не були вжиті всі необхідні та можливі та дії, спрямовані на виконання зазначених норм чинного законодавства та відповідного рішення суду.

Крім цього, нормативні акти, перелік яких наведений в оскаржуваній постанов, жодним чином не регулюють питання примусового виконання рішень суду.

Так, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції, не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що державним виконавцем при винесені постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 були припущені порушення норм чинного законодавства.

ОСОБА_5 приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

ОСОБА_5 з вимогами статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини В» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 В«Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людиниВ» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі В«Півень проти УкраїниВ» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_6 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Виходячи з наведеного, вимоги за скаргою щодо визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України при винесенні постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 слід задовольнити.

ОСОБА_5 п. 1. Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII , 05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» у новій редакції.

ОСОБА_5 п. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 1404-VIII з дня набрання чинності цим Законом визнано, таким, що втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 р. N 606-XIV, Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент подачі даної скарги зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий

ОСОБА_5 п. 5 Перехідних та прикінцевих положень вказаного закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

ОСОБА_5 п. 6 Перехідних та прикінцевих положень цього закону зазначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. А відповідно до п. 7 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 41 вказаного закону, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст. 13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання через свої органи забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

ОСОБА_5 ст.. 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

За таких обставин, вимоги за скаргою слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" № КНО - 61.1.3/154 від 20.10.2016 р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України щодо повернення виконавчого документу стягувачу по справі №913/694/15 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 про повернення стягувачу - Публічному акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" виконавчого документу - наказу господарського суду Луганської області № 913/694/15 від 06.01.2016 р. про стягнення з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50244870 від 04.10.2016 р. щодо стягнення з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898, 60 доларів США та 73 080, 00 грн., на підставі наказу господарського суду Луганської області №913/694/15 від 06.01.2016р.

4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №50244870 щодо стягнення з ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальній сумі 502 898, 60 доларів США та 73 080, 00 грн. за наказом господарського суду Луганської області №913/694/15 від 06.01.2016р.

Суддя Т.А. Василенко