Рішення

від 28.11.2016 по справі 917/1465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 р. Справа № 917/1465/16

за позовом Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд", вул. Комарова, 21, м. Карлівка, 39500, ідентифікаційний код 03585745

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-5", пров. Спортивний, 11а, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 01413916

про стягнення 61 300,00 грн. боргу за векселем

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ліквідатор ОСОБА_1 (постанова господарського суду Полтавської області від 16.10.2012р. у справі № 18/1916/12)

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні 28.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи: розглядається позовна заява Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд", м. Карлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-5", м. Полтава про стягнення 61 300,00 грн. боргу за векселем.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону N 2343-XII, відповідно до якої суд, упровадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону N 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону N 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону N 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону N 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону N 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016р. , прийнятій за результатами перегляду справи № 908/4804/14.

В провадженні господарського суду Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) перебувають:

- справа № 917/1465/16 за позовом Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" (ід. код 03585745) (надалі в тексті - позивач - Карлівське КБМО "Райагробуд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-5", м. Полтава (далі по тексту - ТОВ "Проммонтаж-5" - відповідач) про стягнення 61 300,00 грн. боргу за векселем;

- справа № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" (ід. код 03585745) (позивач у справі № 917/1465/16), яка порушена за заявою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об’єднати декілька однорідних позовних заяв або справ у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або у рішенні.

Зважаючи на те, що в провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського КБМО "Райагробуд" (ід. код 03585745) (позивач), суд вважає за необхідне задля судового контролю у межах провадження у справі № 18/1916/12 про банкрутство за діяльністю боржника - Карлівського КБМО "Райагробуд", об'єднати в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одне провадження справи № 917/1465/16 та № 18/1916/12, приєднавши матеріали справи № 917/1465/16 до справи № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського КБМО "Райагробуд", про що і вказує в рішенні.

16.11.2016р. до господарського суду від позивача - Карлівського КБМО "Райагробуд" надійшло клопотання від 16.11.2016р. за № 173 (вх. № 14202 від 16.11.2016р.) про продовження строку вирішення спору.

Суд встановив, що зазначене клопотання заявлене у відповідності до приписів чинного законодавства, а саме ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а тому задовольняється судом.

24.11.2016р. від учасника у справі про банкрутство № 917/1916/12 - Карлівського об"єданого управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшло клопотання (вх. № 14574 від 24.11.2016р.) про розгляд справи № 917/1465/16 за відсутності його представника.

Зазначене клопотання задовольняється судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. В обґрунтування позову зазначає, що 23.12.2002р. відповідачем на користь позивача був емітований простий вексель за № 7633140125190 номінальною вартістю 60 000,00 грн. зі строком платежу - 15.01.2015р. У визначений строк зазначений вексель пред"явлено до платежу. Однак, за пред'явленням простий вексель векселедавцем оплачений не був.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала господарського суду Полтавської області від 16.09.2016р. про порушення провадження у справі № 917/1465/16, а також ухвали суду від 06.10.2016р. та від 15.11.2016р., які направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, повернуті підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням на вибуття адресата.(а.с. 17-20, 39-42, 55-58 т. 9). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 36014, Полтавська область, м.Полтава, пров. Спортивний, буд. 11А, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, слід зауважити, що ухвали господарського суду Полтавської області від 16.09.2016р., від 06.10.2016р. та від 15.11.2016р.,р. по даній справі розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Отже, відповідач був обізнаний про дату, час та місце проведення судового засідання по даній справі.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте останній не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд встановив:

В провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд", м. Карлівка Полтавської області ( код 03585745) (позивача у даній справі), порушена за заявою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі, м. Карлівка Полтавської області відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.11.2011 р. № 4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013р., внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (зі змінами і доповненнями) та викладено його в новій редакції.

З огляду на приписи п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 р.) розгляд справи про банкрутство Карлівського КБМО "Райагробуд" здійснюється судом за нормами Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» в редакції Закону від 14.05.1992 р. № 2343-XII (зі змінами і доповненнями).

Суд встановив, що постановою господарського суду Полтавської області від 16.10.2012 р. у справі № 18/1916/12 (а.с. 13 т. 8) Карлівське КБМО "Райагробуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство)

Ведення ліквідаційної процедури передбачає реалізацію всіх активів підприємства-банкрута в рахунок погашення його боргу перед кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;

Згідно ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; реалізує майно банкрута у порядку, передбаченому цим Законом; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суд встановив, що ході ліквідаційної процедури ліквідатором Карлівського КБМО "Райагробуд" - арбітражним керуючим ОСОБА_1 встановлено, що Карлівське КБМО "Райагробуд" є держателем простого векселя № 7633140125190, номінальною вартістю 60 000,00грн., з датою складання - 23.12.2002р. та строком платежу - 15.01.2015р., емітованого Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване управління "Проммонтаж-5" (ВАТ "СУ "Проммонтаж-5") (ід. код 01413916) на користь Карлівського КБМО "Райагробуд" (оригінал векселя залучено судом до матеріалів справи - а.с. 44 т.9).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване управління "Проммонтаж-5" стало ТОВ "Проммонтаж-5".

Таким чином, як зазначає позивач, векселедавцем зазначеного вище векселя є ТОВ "Проммонтаж-5" (відповідач по справі).

У визначений строк векселедержатель - Карлівське КБМО "Райагробуд" платіж за простим векселем № 7633140125190 не отримав, мотивів відмови векселедавцем - ТОВ "Проммонтаж-5" не заявлено.

19.01.2015р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено протест векселя про неоплату (а.с. 45 т. 9). За вчинення нотаріальних дій (вчинення протесту про неоплату векселя) з векселедержателя - Карлівського КБМО "Райагробуд" стягнуто плату в розмірі 1 300,00грн., що підтверджується довідкою приватного нотаріуса (а.с. 15 т. 9).

Дослідивши матеріали справи, надані докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простим векселем № 7633140125190, виданим (емітованим) 23.12.2002р.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України "Про обіг векселів".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції чинній на момент видачі простого векселя) законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

За приписом ст. 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (який діяв на момент видачі простого векселя) цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до цього Закону одним із видів цінних паперів, які можуть випускатись в Україні, є вексель (ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Статтею 21 Закону України Про цінні папери і фондову біржу" встановлено, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції чинній на момент видачі простого векселя) зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Стаття 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що простий вексель містить: 1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74), тощо.

В силу ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі вексель може бути виданий із таким строком платежу:

- за пред'явленням;

- у визначений строк від пред'явлення;

- у визначений строк від дати складання;

- на визначену дату.

Судом встановлено, що простий вексель № 7633140125190, оригінал якого залучено до матеріалів справи, складений з дотриманням встановлених спеціальним законодавством вимог щодо його форми та змісту. Зазначений вексель підписано директором та головним бухгалтером ВАТ "СУ "Проммонтаж-5", правонаступником якого стало ТОВ "Проммонтаж-5", та засвідчено печаткою товариства. Зазначений простий вексель від 23.12.2002р., номінальною вартістю 60 000,00 грн., був емітований відповідачем зі строком платежу - 15.01.2015р.

Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Відповідно до ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.

Тобто, протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати (аналогічна позиція, викладена в постанові ВГСУ від 25.05.2011р. №19/87).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв"язку з тим, що при настанні строку платежу (15.01.2015р.) за простим векселем № 7633140125190 на суму 60 000,00грн. зазначений платіж позивачем не отримано, позивач 16.01.2015р. пред"явив зазначений вексель приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для вчинення протесту про неоплату векселя. 16.01.2015р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 пред"явлено до векселедавця - ТОВ "Проммонтаж-5", яке стало правонаступником ВАТ СУ "Проммонтаж-5", вимогу про оплату за простим векселем № 7633140125190.

Відповідачем платіж за вищевказаним векселем не здійснено, мотивів відмови не заявлено, у зв"язку з чим, приватним нотаріусом 19.01.2015р. опротестовано простий вексель № 7633140125190 про його неоплату проти векселедавця (протест про неоплату векселя від 19.01.2015р., зареєстрований в реєстрі за № 13 -а.с. 45 т. 9).

Станом на 28.11.2016р. доказів на підтвердження здійснення відповідачем платежу за простим векселем № 7633140125190 на суму 60 000,00грн. суду не надано.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 16, 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - є обов'язком особи, якій пред'явлено вимогу за векселем, якщо вона заперечує проти позову.

В пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначається, що на підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Крім вексельної суми з відсотками і відсотків, зазначених у ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (п. 3 абзацу 1 зазначеної статті). До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

Відповідно до п. 25 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 08.06.2007р. витрати на опротестування векселя повинна нести особа, до якої векселедержатель пред'являє позов (п. 3 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону).

Таким чином, витрати позивача в сумі 1300,00грн., пов'язані з опротестуванням векселя, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Об'єднати справи № 917/1465/16 та №18/1916/12 про банкрутство Карлівського колективного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" в одну справу та присвоїти об'єднаній справі № 18/1916/12.

2. Продовжити строк вирішення спору.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-5" (пров. Спортивний, 11а, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 01413916) на користь Карлівського колективного будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" ( вул. Комарова, 21, м. Карлівка, Полтавська область, 39500, ідентифікаційний код 03585745) 60 000,00грн. заборгованості за векселем, 1 300,00грн. витрат, пов'язаних з протестом векселя та 1 378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2016р.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя О.О. Ореховська