Рішення

від 29.11.2016 по справі 922/3326/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р.Справа № 922/3326/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "НОВОФАРМ", м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМ", м. Харків про стягнення 103614,80 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "НОВОФАРМ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМ" заборгованості в сумі 139661,63 грн., з яких сума основної заборгованості за договором поставки № 34 від 20 грудня 2012 у розмірі 48821,94 грн., пені у розмірі 44427,96 грн., 3% річних у розмірі 3908,43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 42503,30 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №34 від 20 березня 2012 щодо оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № 22889 від 16.12.2013, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 48821,94 грн., а також за порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховано заявлену до стягнення пеню за період з 16.01.2014 по 16.07.2014 у розмірі 44427,96 грн., 3% річних за період з 16.01.2014 по 15.09.2016 у розмірі 3908,43 грн. та інфляційних втрат за період січень 2014 по серпень 2016 у розмірі 42503,30 грн.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах суми позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2016 року о 12:30 годині.

Цією ж ухвалою суду прийнято до розгляду в судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.117, код ЄДРПОУ 31977258) у межах суми позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 01 листопада 2016 р. о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 15 листопада 2016 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 29 листопада 2016 р. о 11:00 год.

21 листопада 2016 року від позивача надійшла до суду заява (вх. №39621), відповідно до якої він просить суд залишити без розгляду заяву про забезпечення позову, яка була подана до суду разом з позовною заявою.

Суд, розглянувши заяву позивача про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову, враховуючи те, що позивач користується правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо права відмовитись від заявлених раніше клопотань та його відмова від заявленого клопотання про забезпечення позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів як заявника, так і інших осіб, суд вважає за можливе залишити без розгляду заяву позивача про забезпечення позову.

Також, від позивача 21 листопада 2016 року надійшла до суду заява про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог (вх. №39622), в якій позивач просить стягнути з відповідача 103614,80 грн., з яких: 48821,94 грн. - основного боргу за договором поставки №34 від 20.03.2012, 3885,62 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання, 4157,00 грн. - 3% річних та 46750,24 грн. - інфляційних втрат.

Суд, дослідивши вищезазначену заяву позивача, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої заяви за своїм змістом вона є заявою про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.

Вищезазначену заяву подано до початку розгляду справи по суті.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, приймаючи до уваги те, що позивач відповідно до його заяви просить суд стягнути основний борг за договором поставки №34 від 20.03.2012 замість суми основної заборгованості за договором поставки № 34 від 20 грудня 2012 як зазначено у позовній заяві, суд вважає, що позивачем змінено предмет позову.

Крім того, відповідно до заяви позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача загальну суму боргу - 103614,80 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, а тому суд приймає дану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про порушення провадження у справі та копії ухвал про відкладення розгляду справи, надіслані на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117.

Згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвали суду, отже був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.03.2012 між Приватним підприємством "НОВОФАРМ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМ" (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки №34 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити пояси еластичні, бандажі допологові (надалі "Товар") найменування, кількість, ціна, вартість яких вказані в накладних, які одночасно є договірними специфікаціями.

Згідно з п.2 Договору сума договору - згідно з підписаними накладними.

Відповідно до п.7 Договору підпис Покупця в накладній свідчить про те, що товар прийнятий без зауважень до упаковки, кількості і якості. Усі наступні претензії не приймаються.

Згідно з 8 Договору Покупець оплачує Товар шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.9 Договору за прострочення платежу, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 р. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про його припинення, то Договір пролонгується на наступний календарний рік (п.13 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48821,94 грн., що підтверджується видатковою накладною №22889 від 16.12.2013, підписаною представником відповідача, який діяв за довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей №96 від 17.12.2013.

У видатковій накладній №22889 від 16.12.2013 сторонами визначено строк оплати товару - до 15.01.2014.

Втім, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Позивачем 08.09.2016 на адресу відповідача був направлений акт звірки взаємних розрахунків, проте даний акт залишився відповідачем без відповіді.

Крім того, 05.09.2016 позивач надіслав відповідачу претензію №1 з вимогою про погашення суми існуючої заборгованості, проте дана претензія залишена відповідачем без задоволення, сума боргу так і не була погашена.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за даним договором по видатковій накладній №22889 від 16.12.2013 становить 48821,94 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідач прийнявши товар за вищевказаним договором був зобов'язаний здійснити оплату товару в сумі 48821,94 грн. до 15.01.2014.

Отже, прострочення відповідача виникло з 15.01.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 34 від 20.03.2012 у розмірі 48821,94 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3885,62 грн. - пені, яка розрахована за період з 16.01.2014 по 16.07.2014, суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9 Договору за прострочення платежу, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що пеня на суму боргу в розмірі 48821,94 грн. має розраховуватись з 15.01.2014 по 14.07.2014.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", починаючи з 16.01.2014 по 14.07.2014, прийшов до висновку, що пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 3860,28 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 25,34 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 16.01.2014 по 17.11.2016, суд встановив, що розмір 3% річних складає 4161,23 грн., а відтак позов в частині стягнення 3% річних в сумі 4157,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, розрахованих станом на 17.11.2016 за допомогою системи "Ліга Закон", суд вважає, що позов в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 46750,24 грн. є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1553,84 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 203, 215, 234, 512, 513, 516, 520, 521, 553, 626-628, 638 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 103589,46 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117, код ЄДРПОУ 31977258) на користь Приватного підприємства "НОВОФАРМ" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 16, код ЄДРПОУ 32279614) 48821,94 грн. - сума основного боргу за договором поставки №34 від 20.03.2012, 3860,28 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання, 4157,00 грн. - 3% річних, 46750,24 грн. - інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1553,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову в сумі 25,34 грн. відмовити.

Повне рішення складено 01.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_1