Постанова

від 28.11.2016 по справі 904/9191/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року Справа № 904/9191/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво №В01548833 від 08.07.1998р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-3: Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) відмовлено у прийнятті позовної заяви третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр", Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області та Головним управлінням Держсанепідслужби у Дніпропетровській області відносно приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ю. Камінського (Олейникова), буд. 3 з моменту укладення даного договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Означена ухвала місцевого господарського суду вмотивована відсутністю підстав для розгляду позовної заяви ФОП ОСОБА_1 в рамках справи №904/9191/16.

ФОП ОСОБА_1, не погодившись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що зазначена ухвала суду першої інстанції постановлена при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для її скасування.

В обґрунтування викладених вимог апелянт зазначає, що ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про виконання обов'язку в натурі за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №3д-7 від 11.06.2015р. Апелянт стверджує, що вказаний договір оренди укладено при недодержанні в момент його вчинення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим були порушені права та законні інтереси третьої особи з самостійними вимогами - ФОП ОСОБА_1 Так, у зв'язку з вказаними порушеннями, останній як суб'єкт господарювання був позбавлений можливості отримати в орендне користування майно, визначене вказаним вище договором оренди. З метою відновлення своїх прав, недопущення виконання в натурі умов недійсного договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р. третя особа з самостійними вимогами звернулась до суду з позовом про визнання зазначеного договору оренди недійсним. Так як предметом спору у справі №904/9191/16 є необхідність виконання обов'язку за договором оренди №3д-7 від 11.06.2015р., в свою чергу, у відповідності до вимог діючого законодавства, визнання вказаного договору оренди недійсним виключить необхідність виконання зазначеного обов'язку. Отже, апелянт вважає, що подана ним позовна заява містить самостійні вимоги на предмет спору у справі №904/9191/16. Також апелянт вважає, що сторони у справі №904/9191/16 скористалися своїм правом на вибір способу захисту своїх цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 Цивільного кодексу України стосовно одного й того ж договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р.: позивач ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" - на примусове виконання обов'язку в натурі, а третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ФОП ОСОБА_1 - на визнання правочину недійсним. Наголошує на тому, що поданий апелянтом позов про визнання господарського договору недійсним підлягає розгляду в рамках справи №904/9191/16, що, в свою чергу, підтверджує факт необґрунтованості та безпідставності оскарженої ухвали суду першої інстанції. Просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16 про відмову у прийнятті позовної заяви ФОП ОСОБА_1, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, скасувати.

Позивач (ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр") надав до матеріалів судової справи письмові пояснення, в яких вважає заявлений позов ФОП ОСОБА_1. та апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16 - необґрунтованими, безпідставними та протиправними з огляду на те, що позов ФОП ОСОБА_1 не містить жодних вимог щодо предмету позову, а містить вимоги про визнання недійсним договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р.; що ФОП ОСОБА_1 є сторонньою особою в рамках правовідносин за укладеним договором оренди №3д-7 від 11.06.2015р.; що подання ФОП ОСОБА_1 по даній справі позову про визнання недійсним означеного договору оренди є вчиненням дій, направлених на неможливість змінити місцезнаходження позивача та продовжувати отримувати від позивача економічну вигоду за договором №Ф-1/10 від 01.12.2011р. у вигляді високої орендної плати та носять ознаки протидії законній господарській діяльності. Просить залишити оскаржену ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16 без змін. Також позивач надіслав суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судового засідання 28.11.2016р. у відсутності представника позивача у зв'язку з його хворобою.

Управління комунальної власності міста Виконавчого комітету Криворізької міської ради у відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що предметом спору у справі №904/9191/16 є зобов'язання відповідачів виконання обов'язку в натурі за договором №3д-7 від 11.06.2015р. щодо передачі акту передання-приймання спірного нежитлового приміщення, однак позов ФОП ОСОБА_1 не містить вимог щодо зазначеного предмету позову, адже його позовні вимоги є - визнання недійсним договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р. Вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не відносяться до предмету спірних правовідносин у справі №904/9191/16, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 Розгляд апеляційної скарги просить проводити без участі представника Управління комунальної власності міста.

Головне управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області письмовий відзив на апеляційну скаргу не надало, було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, але участь свого уповноваженого представника в судовому засіданні 28.11.2016р. не забезпечило, про причини неявки представника суд не повідомило.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами перегляду даної справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом в судовому засіданні 28.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ФОП ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/9191/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" до Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області та Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області про примусове виконання обов'язку в натурі за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №3д-7 від 11.06.2015р. щодо передачі акту передання-приймання нежитлового приміщення загальною площею 176,24 кв. м, на 1 поверсі нежилої будівлі АДРЕСА_1.

Підставою первісного позову є посилання на ті обставини, що Головне управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (відповідач-2) в порушення умов договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р., який був спрямований на реальне настання правових наслідків, безпідставно відмовляється передати ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" (позивачеві) за актом приймання-передачі зазначене приміщення, а Криворізька міська рада Дніпропетровської області (відповідач-1) також проявляє байдужість і бездіяльність по виконанню цього договору, що змушує позивача звернутися з даним позовом.

03.11.2016р. до суду першої інстанції звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою з наступними вимогами:

- визнати недійсним договір оренди №3д-7 від 11.06.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр", Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області та Головним управлінням Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, відносно приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з моменту укладення даного договору.

Підставою для пред'явлення цього позову ФОП ОСОБА_1 є посилання на те, що ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про виконання обов'язку в натурі за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №3д-7 від 11.06.2015р., однак за твердженням ФОП ОСОБА_1, вказаний договір оренди було укладено при недодержанні в момент його вчинення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим були порушені його права та законні інтереси. Так, у зв'язку з вказаними ФОП ОСОБА_1 порушеннями, останній як суб'єкт господарювання був позбавлений можливості отримати в орендне користування майно, визначене вказаним вище договором оренди. З метою відновлення своїх прав, недопущення виконання в натурі умов недійсного договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р. ФОП ОСОБА_1, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору оренди недійсним. На думку ФОП ОСОБА_1 так як предметом спору у справі №904/9191/16 є необхідність виконання обов'язку за договором оренди №3д-7 від 11.06.2015р., в свою чергу, у відповідності до вимог діючого законодавства, визнання вказаного договору оренди недійсним виключить необхідність виконання зазначеного обов'язку.

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Тобто, під час розгляду господарським судом спору між позивачем та відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, що ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її правло порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

В абзаці 2 підпункту 1.5. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. роз'яснено господарським судам, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК України). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК України. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (абз. 4 пп. 3.12. п.3 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р.).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом спору у справі №904/9191/16 є зобов'язання відповідачів виконання обов'язку в натурі за договором №3д-7 від 11.06.2015р. щодо передачі по акту передання-приймання нежитлового приміщення загальною площею 176,24 кв. м на першому поверсі нежилої будівлі АДРЕСА_1, а предметом позовних вимог ФОП ОСОБА_1 є визнання недійсним договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р.

Отже, позов особи із самостійними вимогами на предмет спору, який подано ФОП ОСОБА_1 до справи №904/9191/16, не містить вимог щодо зазначеного предмету первісного позову.

Встановивши, що предмет позову ФОП ОСОБА_1 - визнання договору оренди №3д-7 від 11.06.2015р. недійсним і предмет первісного позову ТОВ "Бактеріологічний медико-діагностичний центр "Сєвєр" - про спонукання передати нежитлове приміщення, не є однаковими (тотожними), колегія суддів погоджується з тим, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розгляду позовної заяви ФОП ОСОБА_1. в межах даної справи, тобто спільно із первісним позовом.

Водночас колегія суддів встановила, що у зв'язку з правильним висновком про відсутність підстав для прийняття позовної заяви ФОП ОСОБА_3, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі, місцевий господарський суд помилково відмовив в її прийнятті, пославшись на п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки одночасно звернув увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з даним позовом в загальному порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Однак, як встановлено вище, позовна заява ФОП ОСОБА_1 може бути розглянута господарськими судами України в позовному провадженні, хоча й не підлягає розгляду разом з первісним позовом в даній справі.

Тому за таких обставин позовна заява ФОП ОСОБА_1 підлягала поверненню без розгляду з підстав, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, як така, що подана з порушенням правила об'єднання вимог.

Стаття 103 Господарського кодексу України визначає повноваження апеляційної інстанції, а саме: апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Із встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наведені ФОП ОСОБА_1. доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також про неправильне застосування норм матеріального права - не знайшли свого підтвердження, а тому вимоги апелянта щодо скасування оскарженої ухвали суду задоволенню не підлягають. Разом із цим колегія суддів вважає, що оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до прийняття невірного рішення, яке матиме для позивача неоднозначні правові наслідки, то відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104, ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України - це є підставою для зміни резолютивної частини оскарженої ухвали суду, а саме: позовна заява ФОП ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи на результати перегляду справи судом апеляційної інстанції, судові витрати у справі, понесені ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду першої інстанції, покладаються на заявника та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/9191/16 - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з самостійними вимогами на предмет спору у справі №904/9191/16 та додані до неї документи - повернути без розгляду".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови складено - 01.12.2016р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна