Постанова

від 22.11.2016 по справі 910/27702/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/27702/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Лоскаржевський В.М. - керівник,

Власенко Д.О. - договір №30-09/16 КММРВП УТМР про надання правової допомоги,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015

у справі №910/27702/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 301 805,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 200 000,00 грн основного боргу, 26 323,81 грн інфляційних нарахувань, 5 180,14 грн трьох відсотків річних та 92 750,00 грн пені, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором оренди №36 від 16.04.2011.

В подальшому, позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, зокрема, часткової сплати сум основного боргу в розмірі 800,00 грн. Відповідно до поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 199 200,00 грн основного боргу, 45 818,07 грн інфляційних нарахувань, 11 287,77 грн трьох відсотків річних та 45 500,00 грн пені, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором оренди №36 від 16.04.2011. Вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, у зв'язку з чим у даній справі має місце нова ціна позову - 301 805,84 грн, виходячи з якої вирішується спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (04212, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 7, код ЄДРПОУ 22860157) 199 200 (сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті) грн 00 коп. основного боргу, 45 818 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 04 коп. інфляційних втрат, 11 287 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 77 коп. трьох відсотків річних, 45 250 (сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп. пені та 6 031 (шість тисяч тридцять одну) грн 12 коп. витрат на сплату судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/27702/14 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/27702/14 без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями, справу №910/27702/14 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.05.2015.

В судових засіданнях 21.05.2015 та 28.05.2015, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі №910/13405/15 прийнято до провадження позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання договору №36 від 16.04.2011 недійсним.

З урахуванням вказаної обставини, 09.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано письмову заяву про зупинення провадження у справі №910/27702/14 до закінчення Господарським судом міста Києва розгляду справи №910/13405/15 про визнання недійсним договору №36 від 16.04.2011.

Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2015, заяву про зупинення провадження у справі №910/27702/14, колегією суддів було встановлено наступне.

Предметом спору у справі №910/13405/15 є визнання недійсним договору №36 від 16.04.2011 на підставі якого позивач обґрунтовує наявність підстав для стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором оренди №36 від 16.04.2011 у справі №910/27702/14, а тому факти які будуть встановлені у справі №910/13405/15, тобто дійсність або недійсність договору №36 від 16.04.2011, матимуть значення для вирішення даної справи №910/27702/14, оскільки визнання недійсності договору №36 від 16.04.2011 виключатиме стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що справа №910/27702/14 пов'язана зі справою №910/13405/15, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 зупинено апеляційне провадження у справі №910/27702/14 до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/13405/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання договору №36 від 16.04.2011 недійсним.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/13405/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Київського міського мисливського рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання недійсним договору оренди №36 від 16.04.2011. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/13405/15 набрало законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 апеляційне провадження у справі №910/27702/14 поновлено, з урахуванням уснунення обставин, що зумовили його зупинення. Розгляд справи призначено на 22.11.2016.

В судове засідання, яке відбулось 22.11.2016, з'явились представники позивача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач (апелянт) в судове засідання, яке відбулось 22.11.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвала суду від 08.11.2016) під №04116 11389981.

За таких обставин постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2011 між Київським міським мисливським рибальським виробничим підприємством Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №36 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендареві за плату та на строк, встановлені даним Договором, у користування частину майна рибальсько-спортивної бази "Смарагдова", розташовану на земельній ділянці площею 1,9 га за адресою: Україна, АДРЕСА_2, згідно з актом інвентаризаційного опису (Додаток №1 до цього Договору, далі - "об'єкт оренди"), для здійснення орендарем господарської діяльності.

Згідно з п. 1.2 Договору, об'єкт оренди передається орендареві для подальшої експлуатації рибальсько-спортивної бази "Смарагдова" орендарю з метою покрашення стану інфраструктури та рентабельності об'єкту оренди, вирішення задач з підвищення ефективності в організації та проведенні аматорського та спортивного рибальства, човнів, катерів, водних мотоциклів та іншого водного транспорту, організації стоянки та охорони автомобільного транспорту громадян, які прибули на територію бази, організації ремонту, сервісного обслуговування човнів, катерів, моторів та іншого водного транспорту, а також влаштуванню усіх видів відпочинку та туризму на території бази та іншими, не забороненими законодавством, видами діяльності.

Орендар, у відповідності до п. 1.3 Договору, зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності орендодавця.

Згідно з п. 1.4 Договору орендодавець гарантує, що об'єкт оренди належить йому на праві власності і є вільним від прав та обов'язків третіх осіб, не є спірним, під заставою та арештом не знаходиться.

Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єкт оренди повинен бути наданий орендодавцем та прийнятий орендарем згідно акту приймання-передачі (Додаток №2 до цього Договору), підписаним представниками сторін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після укладення цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, в момент підписання акту приймання - передачі (Додаток №2 до цього Договору) орендодавець передає орендарю об'єкт оренди, після чого орендар отримує право безперешкодного (цілодобового) доступу орендаря та його клієнтів до об'єкту оренди сім діб на тиждень та триста шістдесят п'ять діб на рік. В Акті приймання-передачі повинен бути вуказаний технічний стан, підписання акту приймання-передачі. Це повинно бути відображено окремим абзацом у першому пункті даного документу. При передачі може бути проведено фото або відеозйомка об'єкту оренди.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати закінчення строку оренди згідно цього Договору орендар повинен повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно акту приймання-передачі (Додаток №2 до цього Договору) та акту інвентаризаційного опису (Додаток №1 до цього Договору) та з урахуванням придбаного або списаного майна за період дії Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору, з моменту підписання сторонами відповідно до п. 2.4 даного Договору акту приймання-передачі об'єкту оренди, останній вважається належним чином переданим (поверненим) орендодавцю.

Відповідно до п. 2.6 Договору, об'єкт оренди повинен бути повернений орендодавцю в стані, не гіршому ніж на момент надання його в оренду, з урахуванням нормативного зносу майна.

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що орендар має право за свій рахунок, виключно за письмовою згодою орендодавця, робити поліпшення об'єкту оренди або заміну новим у випадку псування.

За умовами п. 2.7.1 Договору, після припинення дії даного Договору у випадку, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від об'єкта оренди без його пошкодження, орендар має право на їх вилучення.

У відповідності до п. 2.7.2 Договору, якщо поліпшення об'єкта оренди не можуть бути відокремлені від об'єкту оренди та зроблені за згодою орендодавця, після закінчення строку дії Договору, орендар має право на відшкодування частини вартості витрат, з урахуванням зносу поліпшень та гарантійного строку дії експлуатації поліпшень. В цьому випадку орендар зобов'язаний перед здійсненням поліпшень об'єкту оренди узгодити з орендодавцем проект запланованих поліпшень та кошторис, а після виконання робіт з поліпшення об'єкту оренди протягом 10 днів з моменту їх закінчення надати орендодавцеві підтвердження факту виконання робіт з поліпшення об'єкту оренди (договори, акти виконаних робіт, чеки, платіжні доручення та гарантії строку експлуатації).

Згідно з п. 2.7.3 Договору, якщо орендар без згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити від об'єкту оренди без шкоди для нього, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до п. 2.8 Договору після підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 даного Договору та до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди відповідно до п. 2.4. даного Договору орендар несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкту оренди.

За умовами п. 3.1 Договору, орендна плата за об'єкт оренди в місяць становить 20 833,33 грн, крім цього ПДВ 20% - 4 166,67 грн, всього з урахуванням ПДВ - 25 000,00 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору, орендна плата за об'єкт оренди вноситься щомісяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, вказаний в розділі 11 даного Договору, або готівкою в касу орендодавця. Орендар зобов'язаний сплачувати суму орендної плати, визначену в 3.1 даного Договору, не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць протягом дії даного Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору, у випадку інфляційного руху розмір орендної сплати може бути змінено за пропозицією орендодавця окремим доповненням до Договору.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що до складу орендної плати згідно цього Договору не включена сплата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендодавець буде сплачувати усі існуючі та майбутні податки на нерухомість (включаючи податок на землю) та інші збори згідно чинному законодавству.

Розділами 4 та 5 Договору сторони визначили права та обов'язки орендодавця і орендаря за даним Договором.

Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, узгоджених цим Договором, сторони несугь відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати орендарем орендної плати в строк, встановлений цим Договором, орендар виплачує орендодавцеві пеню в розмірі 1% від суми орендної плати за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 6.3 Договору, в разі ненадання орендодавцем об'єкту оренди орендатору по акту приймання-передачі (Додаток №2 до цього Договору) в строк, встановлений п. 2.1 даного Договору, орендодавець сплачує орендареві пеню в розмірі 1% від суми щомісячної орендної плати за кожний день прострочення.

Сплата штрафних санкцій, згідно з п. 6.4 Договору, не звільняє сторони від виконання обов'язків по цьому Договору або ліквідації порушень.

Згідно з п. 8.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та підписання акту приймання-передачі відповідно до п. 2.1 даного Договору (Додаток №2 до цього Договору). Строк дії Договору встановлюється з 01 травня 2011 року до 31 березня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014 відповідно до умов Договору оренди №36 від 16.04.2011 строк оренди майна закінчився. Сторони за Договором не виявили бажання продовжувати договірні відносини і термін оренди майна.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за Договором, позивач неодноразово звертався до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з вимогами про сплату заборгованості за орендну плату та повернення орендованого майна, що підтверджується претензіями №37 від 27.03.2012, №17 від 08.02.2013, №42 від 26.04.2013, №81 від 21.11.2013, №12 від 03.03.2014, №19 від 24.03.2014, №24 від 02.04.2014, №41 від 14.05.2014 та повідомленнями №25 від 03.04.2014, №64 від 24.09.2014.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 по сплаті орендних платежів складала 200 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії прибуткових касових ордерів та картки рахунку контрагента.

Отже, спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором оренди №36 від 16.04.2011.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, зокрема, часткової сплати сум основного боргу в розмірі 800,00 грн, Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 199 200,00 грн основного боргу, 45 818,07 грн інфляційних нарахувань, 11 287,77 грн трьох відсотків річних та 45 500,00 грн пені. Оскільки вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, у даній справі має місце нова ціна позову - 301 805,84 грн, виходячи з якої вирішується спір.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором оренди (найму).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок свої зобов'язання за Договором оренди №36 від 16.04.2011 виконало належним чином, тоді як відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за даним Договором виконав неналежним чином.

Відповідач у запереченнях проти позову, посилався на те, що діяльність, яка проводилась на території рибальсько-спортивної бази "Смарагдова" із використанням об'єктів оренди є сезонною і не приносить стабільних прибутків, у зв'язку з чим відповідач неодноразово звертався до позивача про зменшення орендної плати. Однак, вказані звернення залишались без відповіді та реагування. Крім того, об'єкти оренди потребували переобладнання, ремонту, а деякі, на думку відповідача, повного списання, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача. Також, відповідач зауважив, що річна сума орендної плати значно перевищує балансову вартість орендованого майна та її вартість значно завищена у порівнянні зі станом об'єкту оренди та ринковою вартістю на аналогічні послуги на ринку надання послуг.

09.11.2011 відповідач надав позивачу лист на отримання згоди на будівництво нових та реконструкцію наявних об'єктів оренди. Однак, відповіді на вказаний лист отримано не було. Для продовження користування орендованим майном за призначенням, відповідач за власний кошт здійснив ремонт та реконструкцію орендованих об'єктів та просив позивача відшкодувати витрати шляхом зарахування витрачених коштів в рахунок орендної плати. Проте, дані звернення залишені без реагування.

Судом не приймаються до уваги вказані доводи відповідача, оскільки пунктом 2.6 Договору встановлено, що орендар має право за свій рахунок, виключно за письмовою згодою орендодавця, робити поліпшення об'єкту оренди або заміну новим у випадку псування.

Згідно з п. 2.9 Договору, якщо орендар без згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити від об'єкту оренди без шкоди для нього, він не має права на відшкодування їх вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 199 200,00 грн основного боргу є обрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 45 818,04 грн інфляційних втрат за період з 13.01.2012 до 13.01.2015 та 11 287,77 грн трьох відсотків річних за період з 13.01.2012 до 13.01.2015, у зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 грошового зобов'язання за Договором оренди №36 від 16.04.2011.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди №36 від 16.04.2011 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок підлягає стягненню 45 818,04 грн інфляційних втрат за період з 13.01.2012 до 13.01.2015, та 11 287,77 грн трьох відсотків річних за період з 13.01.2012 до 13.01.2015.

Також, позивач просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 45 500,00 грн пені за період з 13.01.2014 до 13.07.2014, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди №36 від 16.04.2011.

Порушенням зобов'язання, згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами пункту 6.2 Договору, в разі несплати або несвоєчасної сплати орендарем орендної плати в строк, встановлений цим Договором, орендар виплачує орендодавцеві пеню в розмірі 1% від суми орендної плати за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що в даному розрахунку допущено помилку щодо визначення періоду, за який нараховується пеня, зокрема, розрахунок здійснено за період з 13.01.2014 до 13.07.2014, тоді як вірним є період з 13.01.2014 до 12.07.2014.

Судом здійснено власний розрахунок пені за правильним періодом, відповідно до якого за порушення грошового зобов'язання за Договором оренди №36 від 16.04.2011 з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 45 250,00 грн за період з 13.01.2014 до 12.07.2014.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/27702/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/27702/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/27702/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/27702/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран