Ухвала

від 24.11.2016 по справі 824/547/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/547/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

24 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача Бурма С.В.

представника відповідача Мазурок Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Нафтаекспрессервіс" до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року позивач - ДП "Нафтаекспрессервіс" звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0003211200 від 26.07.2016 р.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої, що відповідно до наказу Новоселицької ОДПІ від 09.06.2016 року № 245 "Про проведення документальної позапланової перевірки" та повідомлення від 09.06.2016 року посадовими особами Новоселицької ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Нафтоекспрессервіс" (код ЄДРПОУ 30545867) автозаправочної станції (далі - АЗС) за адресою 60321, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 6, з питань достовірності нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки про результати позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року №496/12/30545867 від 05.07.2016 року (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки Новоселицькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року №0003211200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 846905,16 грн (в тому числі за основним платежем 677524,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 169381,03 грн).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, з 1 січня 2015 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Згідно п. 7.1 ст. 7 ПК України визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Відповідно пункту 7.3 зазначеної статті ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому, п. 7.4 ст. 7 ПК України визначено, що елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Розділом VI ПК України врегульовано порядок сплати акцизного податку. Нормами вказаного розділу визначаються, зокрема, платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, підакцизні товари та ставки податку, дата виникнення податкових зобов'язань, порядок і строки сплати податку.

За змістом підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно п. 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Отже, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Крім того, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття продажу (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Тобто, виходячи з наведених норм ПК України не вважаються продажем (реалізацією), а, відтак, не є об'єктом оподаткування акцизним податком, операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Також, виходячи зі змісту п.п.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважається реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в розумінні вказаної норми, а, відтак не є об'єктом оподаткування акцизним податком, продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх комерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Згідно з матеріалами справи, 30.09.2013 року між ДП "Нафтоекспрессервіс" (зберігач) та ТзОВ "ВОГ Рітейл" (поклажодавець) було укладено договір зберігання №44/1.1, умовами якого передбачено, що зберігач зобов'язується зберігати нафтопродукти передані йому поклажодавцем, і повернути їх в цілості на умовах визначених даним договором. Майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому право власності на майно до зберігача не переходить. Поставка майна для передачі на зберігання здійснюється автомобільним транспортом, товарними партіями на умовах СРТ (Інкомтермс 2010). Місце поставки термінали місць зберігання резервуари АЗС зберігача, у тому числі резервуари АЗС позивача, яка знаходиться в Чернівецькій області, Новоселицькому районі, селі Бояни по вул. Індустріальній. Передача поклажодавцем майна на зберігання та приймання його зберігачем здійснюється за фактичною кількістю, вказаною у товарно-супровідних документах на майно (товарно-транспортна накладна, тощо).

З метою його відокремлення від власних обсягів продажу товарів позивача по РРО, спеціально для такого повернення по наявному на АЗС РРО було запрограмована реєстрація обігу товарів, які перебувають на зберіганні без оподаткування їх ПДВ за ставкою 20% за допомогою програмування функції розрахунків чеком або карткою, під якими реєструвалося повернення поклажлодавцю зі зберігання паливо-мастильних матеріалів з використанням передбаченого пунктами 5.1.1 та 5.1.2 договору зберігання № 44/1 спеціально-призначеного обладнання РОS-термінал - обладнання для зчитування даних, а також шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) по факту пред'явлення картки на пальне, яка являє собою емітований поклажодавцем документ встановленого зразку.

В силу статті 941 ЦК України, зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Отже, позивач під час прийняття на зберігання нафтопродуктів при відсутності заперечень поклажодавця, вправі зберігати такі нафтопродукти у резервуарах разом з аналогічними нафтопродуктами, які належать на праві власності позивачу. Умовами договору зберігання № 44/1 передбачено, що повернення майна зі зберігання здійснюється на вибір поклажодавця, зокрема, шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) через систему електронних засобів розрахунків за нафтопродукти, з використанням спеціально-призначеного обладнання РОБ-термінал - обладнання для зчитування даних; шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) по факту пред'явлення картки на пальне. Картка являє собою емітований поклажодавцем документ встановленого зразка та форми, багаторазового використання, що посвідчує право поклажодавця та/або уповноваженого ним представника на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС зберігача. Кількість майна, повернутого зі зберігання відображається в акті приймання-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками сторін. Майно вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону №265.

Також виключення застосування РРО при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції №281.

Згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

Відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Крім того, відповідно до пунктів 10 та 15 Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, які затверджені протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. № 13, електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) повинен забезпечувати формування фіскальним блоком команд управління дозволу (заборони) відпускання пального з паливо роздавальних колонок, які надходять до програмно-технічних засобів управління паливо роздавальних колонок, а також передачу від паливо роздавальних колонок до фіскального блока інформації про об'єм відпущеного на поточний момент пального і відображення її на індикаторі оператора. У режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному циклі, зокрема, реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що технічні можливості спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату (РРО), який застосовується для автозаправних станцій, у тому числі на АЗС позивача, не надають можливості позивачу здійснити повернення поклажодавцю паливно-мастильних матеріалів, які на умовах договору зберігання № 44/1 від 30.09.2013 року перебувають на зберіганні у позивача, без реєстрації такого відвантаження через наявний на АЗС позивача РРО, що перебуває у єдиному нерозривному технологічному циклі з паливо роздавальною колонкою, оскільки, передбачений розділом 5 договору зберігання порядок повернення майна зі зберігання, а також технічні можливості та кількість резервуарів АЗС позивача не передбачають технічної можливості здійснити повернення паливо-мастильних матеріалів зі зберігання інакше, ніж шляхом їх відвантаження через такі паливо роздавальні колонки, засобами яких здійснюється забір і видача палива з кожного з резервуарів АЗС не залежно від виду господарської операції та цивільно-правових відносин між позивачем та особою, якій відвантажується або відпускається паливо. Таким чином, кожне відвантаження або відпуск палива через паливо роздавальні колонки в автоматичному режимі реєструється установленим на АЗС РРО не залежно від того здійснений роздрібний продаж належного позивачеві палива чи здійснено повернення палива, яке перебувало у позивача на зберіганні, яке не належить позивачу на праві власності та, відповідно, не відноситься до обсягів продажу позивача. Відтак, таке відвантаження товару зі зберігання і його реєстрація по РРО не вважається розрахунковою операцією позивача в розумінні статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки, не передбачає переходу права власності на повернутий товар, не передбачає компенсації вартості повернутого зі зберігання товару та, відповідно, не передбачає проведення готівкових або безготівкових розрахунків за нього.

Згідно з матеріалами справи, за 2015 рік, всього за період 2015 року зі зберігання на АЗС позивача було повернуто поклажодавцю ТзОВ "ВОГ Рітейл" паливо-мастильних матеріалів, які в кількості, за запрограмованими та автоматично застосовуваними РРО роздрібними цінами позивача, відповідають сумі 12848925,82 грн (у тому числі за операцією, яка запрограмована як видача по чеку (тобто по картках поклажодавця та забірних відомостях) відповідно до еквіваленту суми за цінами позивача 7219470,97 грн та за операцією яка запрограмована, як видача по картці (тобто з повернення товару зі зберігання із використанням обаднання РОS-термінала) відповідно до еквіваленту суми за цінами позивача 5629454,85 грн.

При цьому, реєстром податкових накладних та копіями податкових накладних, підтверджується, що у складі загальної зареєстрованої по РРО АЗС у якості розрахункових операцій позивача за 2015 рік суми 2029411,93 грн реалізованих позивачем паливно-мастильних матеріалів за готівковий розрахунок та через розрахунок емітованими банком платіжними картками, яка оподаткована позивачем ПДВ за ставкою 20% і відноситься до загальної суми виручки позивача від продажу паливно-мастильних матеріалів, включена сума продажу у розмірі 30421,64 грн, яка не відноситься до роздрібного продажу, оскільки, вважається виручкою від оптового продажу паливно-мастильних матеріалів іншим суб'єктам господарювання. Вказані паливо-мастильні матеріали придбавалися суб'єктами господарювання для виробничого споживання, тобто для використання у комерційних цілях, про що свідчить віднесення такими суб'єктами відображених у належним чином зареєстрованих податкових накладних позивача сум ПДВ, які включені в ціну продажу ПММ на загальну суму 30421,64 грн до складу власного податкового кредиту з ПДВ, що в силу ст. 198 ПК України можливо виключно у випадку використання покупцями таких ПММ у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно включено у базу оподаткування акцизним податком позивачу сукупно суму 14323196,74 грн , яка не підлягає оподаткуванню цим податком, що свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.07.2016 року №0003211200.

Що стосується посилань апелянта на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, якими встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, то колегія суддів апеляційного суду також вважає такі безпідставними та такими, що не спростовують позовні вимоги, оскільки позивачем не заперечується факт здійснення через мережу АЗС саме роздрібного продажу (відпуску) нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Проте, виникнення обєкту оподаткування акцизним податком повязане з наявністю передбачених п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що через мережу АЗС може здійснюватися відпуск нафтопродуктів суб'єктам господарювання, з якими особою, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок укладено цивільно-правові угоди. Такий відпуск може здійснюватися й уповноваженим представникам субєктів господарювання (безготівковим клієнтам) при предявленні ними старт - картки, бланку-дозволу (талону), відомості тощо шляхом заправки вказаних ними автотранспортних засобів з одночасним проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів з безготівковими формами оплати.

В залежності від змісту господарських операцій, укладених цивільно-правових угод особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, або повертає зі зберігання, або реалізує (продає) суб'єкту господарювання, безготівкові клієнти якого отримали нафтопродукти через АЗС, відповідно фактичним продавцем отриманих на АЗС нафтопродуктів безготівковими клієнтами є суб'єкт господарювання, що не є експлуатантом АЗС та який попередньо уклав із такими клієнтами - отримувачами нафтопродуктів на АЗС договори купівлі-продажу, договори зберігання тощо.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 листопада 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.