Ухвала

від 30.11.2016 по справі 314/3168/16-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3168/16-ц

Провадження № 2п/314/22/2016

У Х В А Л А

м.Вільнянськ 24 листопада 2016 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до СВК "Вільнянськ" про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СВК "Вільнянськ", в якому вимагала визнати припиненими два договори оренди земельних ділянок, укладені 01.07.2004 року строком на 10 років її батьком ОСОБА_2; земельні ділянки площею 4,65 га та 3,17 га, розташовані на території Московської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.05.2016 року у задоволенні позову відмовлено. За змістом судового рішення, суд дійшов висновку про припинення дії договорів, укладених 01.07.2004 року, але відмовив у задоволенні позову через неналежне обрання позивачкою способу захисту своїх прав.

У червні 2016 року до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, в якій він просить скасувати це рішення та призначити новий судовий розгляд.

У заяві представник відповідача зазначив, що відповідач повістки про виклик у судове засідання не отримував. З приводу суті спору представник відповідача зазначив, що згідно ст.18 Закону України "Про оренду землі", договір набуває чинності з моменту державної реєстрації, а не з моменту підписання, тобто строк дії договору слід обчислювати з 22.01.2009 року, коли ці договори були зареєстровані. Крім того, акти прийому-передачі земельних ділянок за договорами були підписані у 2006 році, тому договори можна вважати укладеним з моменту передачі майна відповідно до положень ч.2 ст.640 ЦК України. Також представник відповідача просить звернути увагу, що у разі, якщо строки договорів все ж таки збігли, їх дію слід вважати поновленою, оскільки орендар продовжує користуватися спірними земельними ділянками, і орендодавець проти цього не заперечує.

У судове засідання представник позивачки адвокат ОСОБА_3 заперечує проти задоволення заяви. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд, розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином повідомлявся про дату та місце судового розгляду (а.с.30).

З приводу доводів представника відповідача щодо обчислення строку дії договорів від 01.07.2004 року, які були укладені строком на 10 років, суд виходить з того, що:

згідно ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції;

згідно ч.3 ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення зазначеного договору), у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, учасники такого правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ. Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого ст.627 ЦК України.

Згідно ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, і набирає чинності після такої реєстрації.

Відповідно до п.2 "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою КМУ № 2073 від 25.12.1998 року, що діяв в момент укладення договору, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент реєстрації договору від 01.07.2004 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, в якому зафіксовані правові наслідки цього правочину. Реєстрація ж договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Вказана правова позиція наведена у правових висновках, викладених в постановах Верховного Суду України № 6-127цс13 від 18 грудня 2013 року, та № 6-118цс13 від 25 грудня 2013 року.

Посилання представника відповідача на положення ч.2 ст.640 ЦК України щодо обчислення моменту укладення договору з моменту передачі майна, у даному випадку є некоректним, оскільки ця норма закону має загальний характер, а порядок укладення договору оренди землі врегульований окремо спеціальним Законом "Про оренду землі".

За таких обставин, договори оренди землі між ОСОБА_2 та СВК "Вільнянськ" є вчиненими з моменту їх укладення та підписання, тобто з 01.07.2004 року; після підписання сторонами договорів оренди землі між ними виникли права та обов'язки, пов'язані зі зміною та припиненням договірних відносин.

Вирішуючи доводи щодо продовження дії договорів, суд виходить з того, що:

згідно ч.9 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржено в суді, але зустрічних вимог щодо цього відповідачем не заявлялися;

згідно п.8 обох договорів від 01.07.2004 року, для поновлення договору на новий строк орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, а згідно ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", при цьому він має подати орендодавцю проект додаткової угоди; але ці умови відповідачем виконані не були ані протягом вказаного строку, ані після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, дія договорів і відповідних зобов'язань за ними припинилася 01.07.2014 року. Достатніх підстав для перегляду судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.3 ст.231, ст.232 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача СВК "Вільнянськ" про перегляд заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СВК "Вільнянськ" про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заочне рішення, винесене у справі, може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя А.В. Кофанов

30.11.2016