Постанова

від 30.11.2016 по справі 319/1482/16-а

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/1482/16-а

Провадження №2-а/319/35/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року смт. Більмак

Суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області Солодовніков Р.С., розглянувши в поряду скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куйбишевського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Куйбишевського районного суду Запорізької області 21 листопада 2016 року звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Куйбишевського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Управління ПФУ, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, що зазначена у довідці прокуратури Запорізької області від 25.10.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії).

Вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, набуте ним на час виходу на пенсію 29.01.2000 та закріплене ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 (в редакції на час призначення пенсії), не може бути обмежене чи скасоване відповідачем у зв'язку з втратою чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 на час звернення з заявою про перерахунок пенсії. Позивач вважає такі дії дискримінаційними по відношенню до нього та такими, що суперечать Конституції України.

Управління ПФУ, як відповідач по справі, позов ОСОБА_1 не визнало і подало письмові заперечення. Відповідач прохає відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На теперішній час такі умови відсутні, відтак вимоги позивача ОСОБА_1 безпідставні та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області у цій справі від 21 листопада 2016 року за позовними вимогами ОСОБА_1 відкрито скорочене провадження.

Право позивача на оскарження бездіяльності відповідача, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений державою на надання визначених Законом пільг, та визначено ст.ст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Предметом спору в даній справі є правомірність дій суб’єкта владних повноважень, пов’язана з перерахунком пенсійних виплат, які є регулярними платежами.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Статтями 71,72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом.

Суд, з'ясувавши позиції сторін і фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що у задоволені позову слід відмовити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває з 29 січня 2000 року на обліку в Управлінні ПФУ, отримувала пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції 12.07.2011 року у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

02 листопада 2016 позивач звернувся із заявою до Управлінні ПФУ про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки № 18-857 вих.-16 від 25.10.2016, однак відповідач листом від 16.11.2016 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання правомірності прийняття рішення про відмову в перерахунку виплати пенсії позивачу, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015, до частини 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни.

До внесення відповідних змін в ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» було зазначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Після внесення змін, ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», яка діє з 01.01.2015 року.

Аналогічних змін зазнала і частина 20 статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (набрав чинності 15.07.2015), де визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, з часу набрання чинності Законом України № 76-VІІІ, Законом України «Про прокуратуру» не передбачено механізму, який би визначав підвищення заробітної плати працюючих працівників прокуратури як підставу для перерахунку пенсій за вислугою років колишнім працівникам прокуратури.

В свою чергу і Кабінетом Міністрів України відповідний порядок не приймався.

З огляду на те, що як на час набрання чинності Постановою КМУ № 1013, так і на час звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії 02.08.2016, редакція Закону України «Про прокуратуру» на цей час не містила норми, яка б передбачала такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, то позовні вимоги, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на законі.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що на час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури не визначено Кабінетом Міністрів України, відповідно відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України «Про прокуратуру». Отже, сама по собі зміна оплати праці прокурорсько-слідчих працівників не є підставою для перерахунку пенсії.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність, а тому посилання позивача щодо неправомірності дій відповідача про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, не ґрунтується на нормах діючого закону.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі КйартанАсмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи позицію Європейського Суду, висновки Конституційного Суду України, та беручи до уваги, що зміни, внесені Законом України № 76 від 28.12.2014 до ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789 та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 не визнані неконституційними та не скасовувались, питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати на теперішній час не врегульовано на законодавчому рівні, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу у зв’язку із зміною місячного заробітку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таким чином доводи позивача про незаконність рішення про відмову у перерахунку пенсії суд вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, частиною 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», стст.11,17,69-71,94,99,122,160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, її копії шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя: Р.С. Солодовніков