Постанова

від 22.11.2016 по справі 826/26882/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2016 року 14 год. 30 хв. № 826/26882/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, Фонд) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в розмірі 145000,00 грн.;

- зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду в розмірі 145000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача порушено права та законні інтереси позивача як вкладника банку, що ліквідується.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/26882/15 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник третьої особи у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшли.

Крім того, до суду через канцелярію від третьої особи надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2014 року між позивачем (як клієнтом) і ПАТ "Дельта Банк" (банком) був укладений договорів №003-28613-161214 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. За умовами цього договору Банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях (далі - рахунок) для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, та за ініціативою клієнта видав йому платіжну картку Visa International та/або MasterCard.

18 грудня 2014 року на вказаний поточний рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти у розмірі 145000,00 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудмонтаж" в якості надання безвідсоткової фінансової позики за договором безвідсоткової позики №1/12-2014 від 16 грудня 2014 року.

При цьому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

03 липня 2015 року на офіційному сайті Фонду (www.fg.gov.ua) було опубліковано оголошення про те, що з 06 липня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" здійснює виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 25 березня 2015 року включно, а також продовжуються виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів мають здійснюватися через установи банків-агентів.

У вересні 2015 року Фонд повідомив вкладників Банку, що у зв'язку з закінченням 02 жовтня 2015 року терміну дії тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та з огляду на необхідність завершення Фондом повного технологічного циклу формування переліку вкладників, які мають право на отримання коштів в рамках гарантованої суми відшкодування, 15 вересня 2015 року будуть призупинені виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк" через відділення банків-агентів.

Постановою правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".

На виконання даної постанови Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI) , Кадирова В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Як зазначив позивач в тексті позову, починаючи з 18 грудня 2014 року (тобто, з дати зарахування коштів на поточний рахунок) він не мав змоги отримати кошти зі свого рахунку.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відділення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про надання інформації про підстави обмеження доступу до рахунку, та у відповідь отримав лист Банку від 1 серпня 2015 року №05-3052889, де вказано, що операції щодо виплат ОСОБА_1 за його рахунками тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації.

У подальшому позивач отримав лист представника Банку від 29 вересня 2015 року №9294/08 "Повідомлення про нікчемність правочину", яким ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 18 грудня 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 145000,00 грн. на його поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта Банку ТОВ "Промбудмонтаж" (код ЄДРПОУ 32112930), що була здійснена з призначенням платежу "Безвідсоткова фінансова позика згідно договору №1/12-2014 від 16.12.2014р. без ПДВ", згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Після оголошення про ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" та формування реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, ОСОБА_1 було включено до вказаного переліку лише в частині виплати на суму 2744,63 грн. Вказану суму коштів позивач отримав 30 жовтня 2015 року на підставі заяви на виплату переказу від 30 жовтня 2015 року.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII) , а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) .

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення справи №826/26882/15 саме у порядку адміністративного судочинства

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону №4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Згідно п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №14) , уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік) , перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Пунктами 2 та 4 розділу IV Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр) .

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз вказаних судом вище положень законодавства дає підстави дійти до наступних висновків. Виплата вкладів здійснюється Фондом з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Така виплата здійснюється через банки-агенти на підставі відомостей Загального Реєстру (Реєстрі переказів).

В свою чергу відомості Загального реєстру формуються на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який формується та подається до Фонду Уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ Положення №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Крім того, під час розгляду даної справи судом враховується наступне. Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 38 Закону №4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 зазначеного Закону Фонд вживає наступних заходів: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 цього Закону).

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду (в межах делегованих повноважень) на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону №4452-VI (дані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в його постанові від 21 січня 2016 року №К/800/26658/15).

Судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду Кадировим В.В. на виконання обов'язків, передбачених ч. 8 ст. 38 Закону №4452-VI наказом від 29 травня 2015 року №408 створена комісія з перевірки договорів (правочинів) за вкладними операціями Банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону.

За результатами такої перевірки Комісією виявлено наявність ознак нікчемності у ряді правочинів (договорах, операціях) за вкладними операціями та операціями з перерахування коштів з поточних рахунків юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на рахунки третіх осіб (фізичних осіб), що були вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Зокрема, у протоколі цієї Комісії від 17 вересня 2015 року (витяг з такого протоколу наявний у матеріалах справи) зазначено наступне: протоколом засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб AT "Дельта Банк" від 06 серпня 2015 року було підтверджено наявність дій юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, спрямованих на зміну черговості задоволення кредиторів відповідно до ст. 52 Закону №4452-VI, та встановлено, що за рахунками фізичних осіб, які отримали кошти на власні рахунки від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відсутні підстави для зняття тимчасового обмеження до виплати коштів.

Так, дії певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з перерахування коштів з власних поточних рахунків на рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, були зумовлені тим, що на рахунках юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців були наявні залишки грошових коштів, які з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни AT "Дельта Банк", не могли бути ані перераховані на власні рахунки таких юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців, відкриті в інших банках, ані використані/отримані іншим чином. З огляду на це, а також на ризик неповернення коштів, що існував для таких юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців у випадку ліквідації Банку через недостатність коштів від реалізації його майна, вказані юридичні особи/фізичні особи-підприємці з метою подальшого отримання власних коштів через фізичних осіб (за рахунок відшкодування їм коштів Фондом) ініціювали перерахування коштів з власних поточних рахунків на рахунки певної кількості інших фізичних осіб з різними призначеннями платежу, які були відмінними від платежів, пов'язаних із трудовими відносинами, та/або з призначеннями платежу, які явно не відповідали суті операції. Так, зокрема, юридичні особи/ фізичні особи-підприємці переказували кошти фізичним особам з призначенням: надання фізичним особам позик/фінансових допомог; повернення раніше наданих фізичним особам позик/ фінансових допомог.

При цьому, такі перекази юридичними особами та фізичними особами-підприємцями коштів з власних поточних рахунків на рахунки фізичних осіб-клієнтів Банку були здійснені в період, коли платежі за межі Банку фактично не здійснювалися або здійснювалися вибірково, та були вчинені фактично не з метою, вказаною в призначенні платежу, а з метою отримання грошових коштів через фізичних осіб-отримувачів переказів (за рахунок виплат таким фізичним особам коштів Фондом), та без фактичного надходження коштів до Банку.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських рахунків.

Зазначені операції з зарахування коштів на рахунки фізичних осіб від юридичних осіб/ фізичних осіб-підприємців могли призвести до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої ст. 52 Закону №4452-VI.

Тобто, за таких умов, перерахування юридичними особами та які є кредиторами Банку, коштів на поточні рахунки фізичних осіб, які в такому разі отримали б право на гарантоване відшкодування коштів Фондом, мало наслідком надання Банком кредиторам - юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, якими є фізичні особи - клієнти Банку.

За висновками Комісії операції по перерахуванню (переказу) юридичними особами, що є одночасно кредиторами Банку, коштів на поточні (карткові) рахунки фізичних осіб (перелік таких операцій наведено в додатку №1 до цього протоколу, в тому числі серед них транзакція з переказу 18 грудня 2014 року з рахунку ТОВ "Промбудмонтаж" на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 суми коштів у розмірі 145000,00 грн.) надають кредиторам - юридичним особам переваги перед іншими кредиторами, а тому такі операції (транзакції) по перерахуванню коштів є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

З урахуванням описаних вище висновків Комісії (оформлених у вигляді протоколу від 17 вересня 2015 року) уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. затвердив такий протокол та своїм наказом від 18 вересня 2015 року №822 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" застосував до транзакцій по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб з рахунків юридичних осіб-клієнтів Банку, за переліком, наведеним в додатку №1 до цього наказу, наслідки нікчемності, зокрема, у вигляді: автоматизації процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних, поточних (карткових) рахунків фізичних осіб-отримувачів коштів на рахунки юридичних, які здійснили операції по перерахуванню коштів на поточні (карткові) рахунки; автоматизацію процесу сторнування процентів, нарахованих відповідно до умов договорів банківського рахунку, операції за якими є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, та перелік яких наведено в додатку №1 до наказу; направлення особам (фізичним особам-отримувачам), перелік яких наведено в додатку №2 до цього наказу, повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону №4452-VI.

Відповідно до наданої представником відповідача роздруківки витягу з електронної копії наказу від 18 вересня 2015 року №822 і доданих до нього додатків №1 і №2 судом встановлено, застосування уповноваженою особою Фонду наслідків нікчемності до транзакції з переказу 18 грудня 2014 року з рахунку ТОВ "Промбудмонтаж" на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 суми коштів у розмірі 145000,00 грн.

Перевіряючи наявність підстав, з яких транзакція з переказу коштів на поточний рахунок позивача визнано нікчемною, у розрізі ст. 38 Закону №4452-VI, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, а сторонами визнано факт перерахування на поточний (картковий) рахунок позивача коштів у розмірі 145000,00 грн. від юридичної особи - ТОВ "Промбудмонтаж" (код ЄДРПОУ 32112930) з призначенням для надання строкової безпроцентної позики на підставі договору безвідсоткової позики №1/12-2014 від 16 грудня 2014 року.

Зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії вказаного договору №1/12-2014 від 16 грудня 2014 року вбачається узгодження сторонами способу надання позики - шляхом перерахування коштів у сумі 145000,00 грн. на картковий рахунок позичальника (ОСОБА_1) НОМЕР_2 в ПАТ "Дельта Банк".

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що обставини надходження на поточний рахунок позивача в Банку суми коштів у розмірі 145000,00 грн. з рахунку третьої особи, відкритому у цьому ж Банку, беззаперечно свідчать про незаконність такої транзакції у зв'язку з наступним.

В розумінні норм п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) "вклад" - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

За приписами ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

В силу норм ст. 168 ЦК України банк зобов'язаний: вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом; за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. (ст. 1074 цього Кодексу).

Згідно положень п. 1.18 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Зокрема, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З контексту наведених норм права слідує, що на момент поповнення поточного рахунку позивача за рахунок надходжень коштів від юридичної особи законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів такого рахунку (вкладу).

Також, з огляду на положення ст.ст. 319 і 321 ЦК України, суд вважає, що ТОВ "Промбудмонтаж", яким перераховано кошти на поточний рахунок позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що дії цього товариства щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечать закону.

В контексті наведеного суд враховує норми ч. 3 ст. 228 ЦК України, згідно яких у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (про що також зазначав Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 09 лютого 2016 року №К/800/36215/15).

Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами укладення договору банківського рахунку з позивачем та вчинення операцій з розрахунково-касового обслуговування рахунків ОСОБА_1 та ТОВ "Промбудмонтаж" переваг третім особам (в даному випадку товариству) перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду понад законодавчо гарантовану суму коштів (200 тис. грн.), відповідач всупереч вимог ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України не подав та про причини відсутності таких не повідомив.

Відповідач також не надав суду документальні докази, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського рахунку з ОСОБА_1, правочину з перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 в ПАТ "Дельта Банк", та про існування відповідних судових рішень не повідомив.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідачем не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемною правочину (транзакції) з перерахування банком коштів третьої особи на поточний (картковий) рахунок позивача НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Проте, жодних підстав відповідно до наведеної частини ст. 26 Закону для відмови у відшкодування позивачу коштів відповідач в суді не довів.

Враховуючи те, що доводи відповідача про нікчемність правочину щодо перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку ТОВ "Промбудмонтаж" на поточний рахунок позивача не знайшли підтвердження під час вирішення справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 протиправно не включено до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду в розмірі 145000,00 грн.

При цьому, невключення відомостей про позивача до переліку вкладників Банку, на думку суду, не є результатом бездіяльності уповноваженої особи Фонду, а є результатом вчинення ним дій спрямованих на перевірку правочинів та встановлення обставин, які впливають на рішення щодо включення осіб до переліку вкладників, які мають право отримати відшкодування (компенсацію) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку з цим суд, керуючись нормою ч. 2 ст. 11 КАС України, та з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне прийняти рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Також суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині вимог про зобов'язання відповідача подати Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, оскільки дані вимоги мають похідний характер від перших позовних вимог, та заявлені у спосіб визначений законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 145000,00 грн.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин