Рішення

від 28.11.2016 по справі 916/2602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2016 р.Справа № 916/2602/16

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ»

До відповідача: Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ»

про стягнення 143736,36 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, керівник підприємства, ОСОБА_2, ОСОБА_3 представники за довіреностями

Від відповідача: ОСОБА_4, представник за довіреністю

У судовому засіданні 28.11.2016р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України оголошено перерву по справі з 10 год. 15 хв. до 10 год. 50 хв.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» заборгованість за отриманий товар в розмірі 217455,16 грн.

28.11.2016р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» надано заяву про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» заборгованість за отриманий товар в розмірі 143736,36 грн.

Відповідачем - Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» визнано факт поставки товару з боку позивача та наявність непогашеної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 143736,36 грн., що підтверджується заявою про визнання позову від 28.11.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

Як зазначено в позовній заяві, у липні 2014 року представником Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» від Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» був отриманий товар на суму 35751,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.07.2014р. №РН 020701, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 16).

Зазначена видаткова накладна від 02.07.2014р. №РН 020701 на суму 35751,60 грн. підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

В подальшому, відповідно до видаткової накладної від 04.12.2014р. №504 відповідачем було отримано товар на суму 17339,40 грн., видаткової накладної від 15.12.2015р. №420 відповідачем було отримано товар на суму 90645,36 грн., видаткової накладної від 06.02.2015р. №49 відповідачем було отримано товар на суму 73719 грн.

Відповідно до пояснень позивача, сплати за отриманий товар з боку Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» не відбувалось, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за поставлений з боку позивача товар.

У судовому засіданні, яке відбулось 28 листопада 2016р., позивачем було надано суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» просить суд стягнути з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» заборгованість за отриманий товар в розмірі 143736,36 грн.

Додатково, суду надано підписаний між сторонами Акт звірки №2 від 24 листопада 2016р. станом на 01.11.2016р., відповідно до якого сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 143736,36 грн.

Повноважним представником Відповідача було визнано уточнені позовні вимоги Позивача в повному обсязі та надано письмову заяву про визнання позову в порядку ст.78 ГПК України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язань з боку Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» по сплаті боргу за отриманий товар та направлені на стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 143736,36 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграммами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем, в підтвердження факту отримання товару Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» , надано видаткові накладні: від 02.07.2014р. №РН 020701 на суму 35751,60 грн., від 04.12.2014р. №504 на суму 17339,40 грн., від 15.12.2015р. №420 на суму 90645,36 грн., а також підтверджено факт відсутності сплати коштів, отже, неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати грошових коштів за отриманий товар.

Як вбачається з наданого суду з обох сторін Акту звірки № 2 від 24 листопада 2016р., сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2016р. становить 143736,36 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процессу. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням встановленого ст.ст. 22, 78 ГПК України порядку, відповідачем подано до суду письмову заяву від 28.11.2016р. про визнання позову по справі №916/2602/16. Повноваження особи, яка підписала та подала до суду заяву про визнання позову по справі, судом перевірено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» про стягнення з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» заборгованості за отриманий товар підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнані відповідачем в повному обсязі, суд вважає такі вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2156грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення „ОдесміськсвітлоВ» (65091, м. Одеса, вул. Середня 37; код 03350568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрпромстанобладненняВ» (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 50; код 38436842) заборгованість за отриманий товар в розмірі 143736 (сто сорок три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 36 коп. та 2156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн.

Повний текст рішення складено 01.12.2016р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко