Постанова

від 28.11.2016 по справі 920/698/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 920/698/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Макарчук Л.Л. (довіреність №301 від 30.06.2016 р.)

від відповідача - Калайдова С.А. (довіреність №01-48/4991 від 15.07.2016 р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сумської обласної державної адміністрації

на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р.

у справі №920/698/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Сумської регіональної філії

до Сумської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Білопільська районна державна адміністрація Сумської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Сумської регіональної філії звернулось до господарського суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації про стягнення з відповідача 28357,56 грн. основного боргу, 2529,98 грн. 3% річних та 25164,84 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Білопільську районну державну адміністрацію Сумської області.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28357,56 грн. основного боргу, 2464,89 грн. 3% річних, 25164,84 грн. інфляційних втрат та 1376,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте у своїх письмових поясненнях просив розглядати справу без його участі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 27.10.2016 р., 07.11.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 28.11.2016 р. представником відповідача було заявлено клопотання про залучення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області в якості співвідповідача по даній справі.

Колегія суддів, вислухавши думку позивача, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Білопільська районна державна адміністрація Сумської області не є зобов'язаною стороною за договором, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно листа Сумської обласної державної адміністрації за № 01-22/2589 від 23.04.2013 р. «Про результати конкурсу», за результатами оцінювання конкурсних пропозицій переможцем конкурсу з визначення виконавця торгів, який відбувся 15.04.2013 р. в приміщенні Сумської обласної державної адміністрації, було обрано Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Сумської регіональної філії центру ДЗК.

На виконання розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 213-ОД від 30.05.2013 р. «Про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звіту про експертну грошову оцінку та проведення земельних торгів» між Сумською обласною державною адміністрацією (замовник), від імені якої діяв голова Білопільської районної державної адміністрації, та позивачем (виконавець) було укладено договір про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р., відповідно до умов п.1.1 якого замовник доручає виконавцю надати послуги з проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки, розташованої на території Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області, площею 1,86 га, кадастровий номер 5920610300:01:004:0312.

Згідно п. 2.1. договору, за надані послуги з проведення земельних торгів виконавець отримує від замовника суму винагороди, яка становить 5% від суми коштів, одержаних від продажу земельної ділянки, але не більше 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за лот протягом трьох банківських днів з моменту проведення земельних торгів та підписання протоколу, але в будь-якому випадку до 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо надання послуг з проведення земельних торгів виконав у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи протокол про хід земельного аукціону № 1/1607 від 16.07.2013 р. та акт від 16.07.2013 р. про надання послуг по договору про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р.

Відповідно до зазначеного протоколу ціна продажу лоту склала 567151,20 грн.

Пунктом 1 вищевказаного акта встановлено, що 16.07.2013 р. згідно договору про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р. відбулися торги з продажу земельної ділянки площею 1,86 га, розташованої на території Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області. Земельну ділянку продано за 567151,20 грн. без ПДВ.

У відповідності до договору про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р. за надання вищезазначених послуг відповідач перераховує позивачу кошти у розмірі 28357,56 грн. у т.ч. ПДВ (п. 2 акта). Сторони взаємних претензій один до одного не мають (п. 3 акта).

Відтак, сума винагороди позивача складає 28357,56 грн., яку відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу згідно з умовами п. 2.1. договору у строк до 31.12.2013 р.

Однак, відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав.

Позивач 31.03.2014р. та 24.07.2015р. рекомендованими листами звертався до відповідача з претензіями за вих. № 07-09/292 від 27.03.2014 р. та № 07-09/707 від 20.07.2015 р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 28357,56 грн. за надані послуги. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення (відповідь за № 01-48/5040 від 27.08.2015 р.), посилаючись на те, що грошові кошти, отримані за результатами укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з переможцем земельних торгів, які могли б бути використані для виконання обов'язків за договором, були спрямовані до державного бюджету, та на рахунок відповідача грошові кошти не надходили. Також відповідач зазначив, що не уповноважував ОСОБА_5 підписувати від свого імені акт про надання послуг за договором, що дає підстави відповідачу стверджувати про можливе перевищення повноважень представником третьої особи своїх повноважень, наслідком чого є звільнення особи (відповідача), від будь-яких зобов'язань перед третьою особою (позивачем), з котрим представник вступив у правовідносини від його імені.

Крім того, позивач звертався до третьої особи з листом за вих. № 07-09/712 від 02.10.2013 р. про оплату наданих послуг у сумі 28357,56 грн., у відповідь на який третя особа в листі від 30.10.2013 р. за № 01-18/4070 повідомила позивача, що організатором торгів виступав відповідач, який здійснював реалізацію права державної власності на земельну ділянку, а тому немає повноважень щодо виплати винагороди виконавцю земельних торгів.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору, станом на день звернення позивача з позовом до суду отримані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги в сумі 28357,56 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що грошові кошти, отримані за результатами укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з переможцем земельних торгів, які могли б бути використані для виконання обов'язків за договором, були спрямовані до державного бюджету, та на рахунок відповідача грошові кошти не надходили. Гарантійні внеси учасників земельних торгів також не надходили на рахунок відповідача. Також відповідач зазначив, акт та протокол про хід аукціону були підписані новим головою Білопільської районної державної адміністрації ОСОБА_5, якого відповідач не уповноважував підписувати зазначені документи, що дає підстави відповідачу стверджувати про можливе перевищення повноважень представником третьої особи своїх повноважень, наслідком чого є звільнення особи (відповідача), від будь-яких зобов'язань перед третьою особою (позивачем), з котрим представник вступив у правовідносини від його імені. Відповідач зазначає, що акт про надання послуг до нього не надходив, а тому дії представника не можна вважати схваленими і такими, що спричиняють створення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків особи, яку він представляє. Також відповідач вказує на відсутність бюджетних призначень для здійснення платежів на оплату послуг за спірним договором.

Третя особа в своїх поясненнях, що містяться в матеріалах справи, зазначила, що всі кошти від переможця торгів були спрямовані до державного бюджету та третьою особою не отримувались, що вбачається з платіжного доручення № 28 від 24.09.2013 р. та виписки банку за 19.07.2013 р., наявних в матеріалах справи. Третя особа не виступала організатором земельних торгів, а тому не має повноважень щодо виплати винагороди позивачу за спірним договором.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору саме відповідач є платником по цьому договору, відповідний обов'язок сплатити за надані послуги покладений на відповідача умовами п. 2.1 договору.

Протокол про хід земельного аукціону № 1/1607 підписано 16.07.2013 р. без будь-яких зауважень.

Також, учасниками договору був підписаний акт від 16.07.2013 р. про надання послуг по договору про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р.

Крім того, слід зазначити, що відповідач зобов'язаний, як замовник наданих послуг, оплатити послуги незалежно від руху коштів на його рахунку чи рахунках третіх осіб, у тому числі Білопільської РДА. При цьому, умовами договору не встановлено граничний обсяг послуг, перевищення якого звільняє замовника від обов'язку по оплаті таких послуг. Також умовами договору не передбачено, що у разі відсутності бюджетних призначень відповідач звільняється від виконання своїх зобов'язань по договору, в тому числі в частині оплати наданих позивачем послуг.

Матеріали справи не містять доказів визнання договору, або його частини, протоколу про хід проведення аукціону або акта наданих послуг недійсними. При цьому, земельні торги не оскаржувались, що свідчить про те, що відповідач визнає факт надання послуг позивачем за спірним договором, як і дійсність протоколу № 1/607 та акта наданих послуг від 16.07.2013 р., які підписані ОСОБА_5

За змістом ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Отже, підписання протокола про хід земельного аукціону та акта про надання послуг ОСОБА_5, який на дату підписання вказаних документів обіймав посаду Голови Білопільської районної державної адміністрації на підставі розпорядження Президента України № 24-К від 02.07.2013 р., тобто іншою особою, ніж та яка безпосередньо підписала договір про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р., не свідчить про недійсність вказаних документів, оскільки останні підписані посадовою особою Білопільської районної державної адміністрації, яка обіймала посаду у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Крім того, підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки з переможцем земельного аукціону та його чинність на день розгляду справи також свідчить про схвалення дій, вчинених Головою Білопільської районної державної адміністрації на виконання договору про надання послуг з проведення земельних торгів № 1 від 06.06.2013 р.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором у повному обсязі, що підтверджується протоколом про хід земельного аукціону та актом про надання послуг від 16.07.2013 р. Відповідач в порушення умов п. 2.1. договору, не виконав свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг. Відповідачем не надано доказів повної оплати послуг на суму 28357,56 грн., відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28357,56 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2529,98 грн. 3% річних та 25164,84 грн. інфляційні втрати, які розраховані за період з 22.07.2013 р. по 13.06.2016 р.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам ст. 625 ЦК України, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2464,89 грн. відповідно до уточненого розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р. у справі №920/698/16 залишити без змін.

Справу №920/698/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко