Постанова

від 28.11.2016 по справі 904/3402/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року Справа № 904/3402/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 4 від 01.11.2016р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність № 01 від 07.01.2016р.;

від відповідача-2: ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 21.10.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_4, ліквідатор, посвідчення № 243 від 25.02.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" та товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5О.В."

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. у справі № 904/3402/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5О.В.", м. Сквира, Сквирський район, Київська область

відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецстрой девелопмент", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регул", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору факторингу, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору факторингу, в якому просило суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, яке виникло згідно договору поставки № 22КНПА від 21.03.2013р., укладеного 08.02.16р. між ТОВ "ОСОБА_5О.В." (первісним кредитором) та ТОВ "Монтажспецстрой Девелопмент" (новим кредитором).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року у справі № 904/3402/16 (суддя Владимиренко І.В.) позов задоволено; визнано недійсним договір відступлення права, який виник за договором поставки № 22 КНПА від 21.03.13р. укладений між ТОВ "ОСОБА_5О.В." та ТОВ В«Монтажспецстрой ДевелопментВ» 08.02.16р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5О.В." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро" 689,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецстрой девелопмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро" 689,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регул" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року у справі № 904/3402/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Так, скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що спірний договір є договором уступки права вимоги, а не факторингу, що підтверджується його змістом та поясненнями осіб, які його уклали, тому будь-які підстави для визнання його недійсним у суду були відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Регул" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 24.10.2016 року.

10.10.2016р. до апеляційного суду, також надійшла апеляційна скарга ТОВ "ОСОБА_5О.В." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року у справі № 904/3402/16, згідно з якою скаржник просить скасувати зазначене рішення та у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фірма "Рост' Агро" відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "ОСОБА_5О.В." посилається на невідповідність рішення суду обставинам справи та порушення ним норм матеріального права при прийнятті рішення. Зокрема, скаржник вказує, що укладаючи спірний договір його сторони мали на меті укладення саме договору уступки права вимоги, а не факторингу. Вказує скаржник і на те, що чинне законодавство не містить заборон на укладення договору уступки права вимоги на оплатній основі. Спірний договір не містить умов характерних для договору факторингу, тому висновок суду про укладення між сторонами договору факторингу, які сторони не мали права укладати, є безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги ТОВ "ОСОБА_5О.В.", апеляційну скаргу прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою ТОВ "Регул", розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 24.10.2016 року.

У судовому засіданні справі по справі оголошувалась перерва з 24.10.2016р. по 16.11.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року розгляд апеляційних скарг було призначено в судове засідання на 28.11.2016р.

Представники скаржників у судових засіданнях доводи апеляційних скарг підтримали у повному обсягу.

Представник ТОВ "Монтажспецстрой Девелопмент" надав усні пояснення в судових засіданнях, згідно з якими, також підтримав доводи апеляційних скарг.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційні скарги скаржників безпідставними.

Так, позивач вказує, що оплатний характер уступки права вимоги за спірним договором свідчить про укладення між його сторонами договору факторингу за відсутності відповідної ліценції, що суперечить вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та є підставою для визнання спірного договору факторингу недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 16.02.16р. господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/509/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Регул", ввів процедуру розпорядження майном відносно боржника до 10.06.16р., розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого ОСОБА_4.

За результатами попереднього засідання, яке відбулось 26.04.16р., господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів по справі № 904/509/16, у тому числі визнані грошові вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Фірма "Рост' Агро" на суму 1 698 786,34 грн. з віднесенням їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецстрой Девелопмент" на суму 525 819,54 грн. з віднесенням до 4 черги задоволення вимог кредиторів, на суму 2 756,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення.

Вищенаведені грошові зобов'язання у сумі 525 819,54грн. виникли у ТОВ "Регул" з укладеного 21.03.13р. між ним та ТОВ "ОСОБА_5О.В." (первісним кредитором) договором поставки на умовах товарного кредиту № 22 КНПА.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Регул" умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 22 КНПА, ТОВ "ОСОБА_5О.В." (первісний кредитор) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Регул" про стягнення заборгованості у розмірі 532 137,15 грн., за яким було порушено провадження у справі № 904/10559/15.

08.02.16р. між ТОВ "ОСОБА_5О.В." та ТОВ "Регул" укладено мирову угоду, яка 17.02.16р. була затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10559/15, відповідно до умов якої сторони, зокрема домовились про наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«РегулВ» зобов'язується здійснити плату суми боргу в розмірі 90 000 грн. (дев'яносто тисяч гривень.), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ В«ОСОБА_5О.В.В» в строк до 01.07.16р.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_5О.В.В» зобов'язується в строк до 10.02.16р. відступити право вимоги за договором поставки № 22КНПА від 21.03.2013 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Монтажспецстрой девелопментВ» і у випадку належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю В«РегулВ» цієї угоди не пред'являти жодних претензій до ТОВ В«РегулВ» з приводу зобов'язань за договором поставки № 22 КНПА від 21.03.2013 року.

На виконання вищенаведеної мирової угоди 08.02.2016р. між ТОВ "ОСОБА_5О.В." (первісним кредитором) та ТОВ В«Монтажспецстрой ДевелопментВ» (новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги (договір).

Пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор передає залежне йому право вимоги згідно з договором поставки № 22КНПА від 21.03.2013р., укладеним між ТОВ "ОСОБА_5О.В.", як постачальником та ТОВ "Регул", як покупцем, а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що визначені основним договором (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1 договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 180 000,00грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, до обов'язків первісного кредитора віднесено: відступлення права вимоги новому кредитору згідно умов цього договору; повідомлення боржника про укладення цього договору; передання новому кредитору усіх необхідних документів, які засвідчують права, що передаються.

Визнаючи недійсним договір про відступлення права вимоги від 08.02.2016р. місцевий господарський суд виходив з того, що цей договір є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), який відповідно до норм глави 73 ЦК України та Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» мають право укладати лише фінансові установи, якими не є відповідачі у справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту спірного договору, який повністю узгоджується з нормами ст.ст. 512, 513, 514, 517 ЦК України, волевиявлення його сторін було спрямовано саме на відступлення права вимоги до боржника від одного кредитора іншому в обсягу, передбаченому основним договором, а не на укладення договору факторингу (фінансування під відступлення права певної грошової вимоги), тобто виникнення зобов'язання передбаченого главою 73 ЦК України.

Так, частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. у справі № 6-301цс15.

Спірний договір не містить умов характерних для договору факторингу, поняття якого міститься у ст. 1077 ЦК України, зокрема саме фінансування новим кредитором старого за окрему плату, яка не є відступленням права грошової вимоги, та інших умов пов'язаних з таким фінансуванням, встановлених ст. 6 Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» .

Підтверджують волевиявлення сторін спірного договору на укладення саме договору відступлення права вимоги і представники відповідачів у судовому засіданні.

Виходячи з вищенаведеного, наявність у спірному договорі умови про сплату новим кредитором первісному кредитору грошових коштів в сумі 180 000,00грн. за передане право вимоги до боржника за основним договором не свідчить про укладення сторонами саме договору факторингу.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ч. 3 ст. 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не містить заборон на укладення договорів відступлення права вимоги на оплатній основі та не містить норм, які-б оплатність відступлення права вимоги пов'язували з виникненнями між сторонами зобов'язань з факторингу.

З урахуванням вищенаведеного слід дійти висновку, що укладений між відповідачами 08.02.2016р. спірний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним внаслідок його невідповідності вимогам Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» .

Таким чином, позовні вимоги позивача у справі є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню, а у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що спірний договір було укладено сторонами до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регул" та новим кредитором у встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк було подано заяву з грошовими вимогами до боржника, що випливають з договору поставки № 22КНПА від 21.03.2013р., які були визнані розпорядником майна та включені до реєстру вимог кредиторів.

Проте визнання недійсним спірного договору за позовом кредитора у справі про банкрутство обумовлює перегляд судового рішення про визнання грошових вимог нового кредитора та їх відхилення, а також неможливість своєчасного заявлення цих вимог первісним кредитором внаслідок спливу строку на звернення з відповідною заявою, тобто позбавляє, як первісного, так і нового кредитора права на задоволення грошових вимог, які виникли з основного договору, що не відповідає таким основним загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

З огляду на усе вищевикладене, оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційних скарг слід віднести на позивача у справі.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" та товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5О.В." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. у справі № 904/3402/16 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. у справі № 904/3402/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати за подання позову віднести на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67, офіс 206, код ЄДРПОУ 34811140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5О.В." (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Щорса, 100, код ЄДРПОУ 37349109) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 515,80грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рост' Агро" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67, офіс 206, код ЄДРПОУ 34811140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" (50023, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 87-б, код ЄДРПОУ 21925618) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 515,80грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази згідно вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.12.2016 року.