Постанова

від 28.11.2016 по справі 904/6553/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року Справа № 904/6553/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2 від 02.11.2016р.;

від відповідача представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА", м. Кропивницький на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2016р. у справі № 904/6553/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА",

м. Кропивницький

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення 44 274,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2016р. у даній справі (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА" заборгованість за поставлений товар в сумі 8500,00 грн, пеню - 1952,44 грн, 3% річних - 519,22 грн, інфляційні втрати - 622,18 грн та 360,85 грн судового збору. В решті позову відмовлено у зв`язку з невірними розрахунками Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат без урахування часткового погашення боргу на суму 40800,00 грн та положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України щодо періоду нарахування штрафних санкцій.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРОСИСТЕМА» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд невірно зарахував сплачені Відповідачем суми в погашення спірного боргу, бо платіжним дорученням від 02.06.2015р. №9350 на загальну суму 40800,00 грн Відповідач частково на суму 18788,75 грн оплатив попередньо здійснену поставку відповідно до накладної від 15.05.2016р. №2 на загальну суму 272000,00 грн. Тому, за поставлений відповідно до специфікацій №56 від 18.05.2015р. та №56/1 від 15.05.2015р. товар Відповідач здійснив розрахунки в сумі 137411,25 грн, сума основного боргу становить 27288,75 грн. Вважає, що приховавши факт виконання інших зобов`язань за договором поставки № 61/61 від 24.01.2013р., Відповідач свідомо ввів суд в оману. В той же час суд не пересвідчився в отриманні Позивачем відзиву на позовну заяву, не дослідив у судовому засіданні оригінали документів Відповідача, внаслідок чого прийшов до невірних висновків щодо реальної суми заборгованості з основного боргу.

В судовому засіданні 28.11.2016р. повноважний представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. До судового засідання надав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів про взаєморозрахунки із Відповідачем по договору № 61/61 від 24.01.2013р. за період з 01.01.2013р. по 28.11.2016р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900047591282).

Враховуючи, що жодних клопотань від сторін, в тому числі і про відкладення розгляду справи, не надходило, наявних матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, апеляційний суд вирішив розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при розгляді справи встановлено, що 24.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА" як постачальником (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" як покупцем (надалі-Відповідач) був укладений договір №61/61 (надалі-Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Додатковою угодою №1 від 26.12.2013р. строк дії Договору був продовжений до 31.12.2014р., а додатковою угодою від 03.12.2014р. - до 31.12.2015р.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов'язався в порядку і терміни, встановлені цим Договором, передати у власність Відповідача продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а Відповідач зобов'язався прийняти продукцію і оплатити її на умовах, визначених у цьому Договорі. Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється (п. 1.2 Договору).

Відповідач розраховується за продукцію згідно умов, що вказуються в специфікаціях. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Відповідача (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Як зазначено Позивачем у позові та підтверджено наданими ним до позовної заяви доказами, між сторонами були підписані наступні специфікації на поставку товару:

1) специфікація №56 від 18.05.2015р. на постачання феромарганцю ФМн-78РБ ГОСТ 4755-91 (1 тонна) ціною 28700,00 грн (з ПДВ), строк постачання - травень 2015 року, умови розрахунків - 100% передплата.

2) специфікація №56/1 від 15.05.2015р. на постачання феросиліцію ФС-45 ГОСТ 1415-93 (5 тон) ціною 136000,00 грн (з ПДВ), строк постачання - травень 2015 року, умови розрахунків - не пізніше 5 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов Договору Позивач у травні 2015 року здійснив поставку продукції (5 тон феросиліцію та 1 тонни феромарганцю) Відповідачу на загальну суму 164700,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №3 від 15.05.2015р. та довіреністю на отримання цінностей №2298 від 15.05.2015р. на ім'я провідного інженера ОСОБА_2, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 20-21). Накладна має підписи з боку Позивача та Відповідача та скріплена печатками обох підприємств. Відповідач отримання товару не заперечує.

Втім, Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару здійснив частково у сумі 156200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №9350 від 02.06.2015р. на суму 40800,00 грн, №9511 від 03.06.2015р. на суму 43682,80 грн, №9659 від 04.06.2015р. на суму 14868,84 грн, №9797 від 09.06.2015р. на суму 29648,36 грн, №10138 від 16.06.2015р. на суму 27200,00 грн із призначенням платежів як оплати за фероматеріали згідно Договору. Заборгованість складає 8500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості за поставлену продукцію та господарських санкцій у сумі 39779,04 грн. вих.№5 від 10.06.2016р. (а.с. 17). Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором не сплатив, що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно неналежного виконання Відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар та наявності правових підстав для стягнення заборгованості у сумі 8500,00 грн, що утворилася внаслідок неповної оплати продукції, отриманої за накладною №3 від 15.05.2015р. на суму 164700,00 грн, строк оплати за якою настав 20.05.2015р.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував всі кошти, сплачені за платіжним дорученням №9350 від 02.06.2015р. на суму 40800,00 грн в оплату спірної поставки та не врахував попередню поставку відповідно до накладної від 15.05.2016р. №2 на загальну суму 272000,00 грн, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав. Предметом позову у даній справі є стягнення боргу за поставлений товар відповідної до однієї видаткової накладної - №3 від 15.05.2015р. на суму 164700,00 грн. Про інші поставки товару позивач не зазначав в позовній заяві, як і не надавав відповідних доказів суду. В позовній заяві ним були перелічені платіжні доручення, якими була частково оплачена спірна поставка товару, копії яких були долучені до позовної заяви, загальна сума яких становить 156200 грн, з чим і погодився відповідач у своєму відзиві. Жодних посилань на те, що спірними коштами оплачувалися інші поставки товару позовна заява не містить. В усіх наданих платіжних дорученнях призначення платежу визначено як оплата за фероматеріали згідно Договору без уточнення, за якою накладною. За видатковою накладною №2 товар поставлено також 15.05.2015р., що і за накладною №3, та позивачем не обґрунтовано, чому спірні кошти повинні бути частково зараховані саме в оплату поставки за накладною №3 від 15.05.2015р.

Позивачем також не обґрунтовано неможливості подачі видаткової накладної №2 від 15.05.2015р., а також доказів згідно клопотання від 28.11.2016р., до суду першої інстанції, тому такі докази в силу ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом не приймаються до розгляду. Втім, апеляційний суд звертає увагу, що Позивач, за наявності заборгованості Відповідача по іншим видатковим накладним, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом подання окремого позову.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до п. 7.4. Договору за невчасну сплату поставленої продукції Відповідач сплачує Позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 21.05.2016р. по 21.11.2015р. на суму боргу 8500,00 грн. Позивач зазначає період нарахування пені з 17.06.2015р. по 03.08.2016р., що не відповідає вище наведеним положенням закону.

Пеня за період прострочення з 17.06.2015р. (дати, визначеної позивачем) до 21.11.2015р. становитиме 1946,45 грн.

21.09.2016р. Відповідачем до суду першої інстанції був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 21.05.2015р. по 03.08.2015р.

За загальним правилом ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення та сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, а також дату звернення із позовом до суду (04.08.2016р.), апеляційний суд вважає правомірним стягнути з Відповідача пеню за період прострочення з 04.08.2015р. по 21.11.2015р. в сумі 1281,76 грн, а до вимог про стягнення пені за період з 17.06.2015р. по 03.08.2016р. в сумі 664,69 грн застосувати позовну давність, відмовивши у задоволенні позову в цій частині. В решті вимоги про стягнення пені також не підлягають задоволенню в зв'язку з її нарахуванням на більшу суму боргу, ніж встановлено судом, та не врахуванням позивачем положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо помилковості розрахунків Позивача, оскільки ним неповністю враховане часткове погашення боргу 02.06.2015р. на суму 40800,00 грн. Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 519,22 грн за період з 20.05.2015р. по 03.08.2016р. та інфляційних втрат у сумі 622,18 грн з врахуванням індексу інфляції з червня 2015 року по червень 2016 року, а в решті позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції під час розгляду справи не були застосовані норми матеріального права (ст. 267 Цивільного кодексу України), що стало наслідком помилкового вирішення спору в частині вимог про стягнення пені. Таке рішення відповідно до п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в частині суми стягненої пені та розподілу витрат у справі.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА", м. Кропивницький залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2016р. у справі № 904/6553/16 змінити в частині суми стягненої пені та розподілу витрат у справі , виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА" (25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, буд. 68, код ЄДРПОУ 36333345) заборгованість за поставлений товар - 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот грн), пеню - 1281,76 грн (одну тисячу двісті вісімдесят одну грн 76 коп), 3% річних - 519,22 грн (п`ятсот дев`ятнадцять грн 22 коп), інфляційні втрати - 622,18 грн (шістсот двадцять дві грн 18 коп), судовий збір за розгляд позовної заяви - 339,95 грн (триста тридцять дев`ять грн 95 коп), про що видати наказ.

В решті позову відмовити».

Витрати по апеляційній скарзі покласти на апелянта.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016р. у справі №904/6553/16.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 02.12.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна