Постанова

від 29.11.2016 по справі 910/13227/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/13227/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Димчук Ю.К. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016

у справі №910/13227/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс»

про стягнення 813 909,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 352 637,19 грн. заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором від 15.11.2013 №MKKU2.173255.002, 192 087,30 грн. простроченої заборгованості за процентами, 269 184,52 грн. пені, а всього 813 909,01 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами Кредитного договору від 15.11.2013 №MKKU2.173255.002 було надано відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту та оплати відсотків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13227/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»: 352 637,19 грн. заборгованості по тілу кредиту; 192 087,30 грн. простроченої заборгованості за процентами; 269 184,52 грн. пені та 12 208,64 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з факту невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту, сплати процентів і пені та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку і задовольнив позов про стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Давтранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13227/16 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не дослідив питання наявності або відсутності рішення суду, яке набрало законної сили про той же предмет і з тих же підстав, оскільки в самому рішенні не викладена така обставина.

Як зазначає відповідач, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №755/11290/15-ц стягнуто солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з ТОВ «Довтранс», ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором від 15.11.2013 №MKKU2.173255.002 у розмірі 381 818,95 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №22-ц/796/3495/2016 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №755/11290/15-ц в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ТОВ «Довтранс» скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. Вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Скаржник наголошує, що з моменту набрання законної сили вказаним рішенням суду про дострокове стягнення з боржника всієї суми кредитної заборгованості, строк дії договору закінчився, а тому нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 27.10.2016.

26.10.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13227/16 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27.10.2016, не з'явився; 26.10.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок участі в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 17.11.2016.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 17.11.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 розгляд справи відкладено на 29.11.2016.

У судове засідання, призначене на 29.11.2016, представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, з огляду на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.11.2013 між Банком та Товариством (позичальник) укладено Кредитний договір №MKKU2.173255.002 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених Договором.

Кредит надається в сумі 500 000,00 грн.; термін користування кредитом до 14.11.2015; процентна ставка за користування кредитом 22 процентів річних (пункти 1.1.1.-1.1.2. Договору).

Згідно пункту 2.4. Договору період сплати кредиту, комісії та відсотків: з першого по п'яте число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на перше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання Договору. При несплаті кредиту, комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на транзитний рахунок, зазначений в пункті 1.3. Договору, згідно із графіком погашення, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.5. Договору).

Згідно пункту 4.2. Договору позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 3.1.9. Договору Банк має право достроково стягнути кредит, проценти і комісії в порядку, передбаченому пунктами 2.10., 2.11., 3.1.5., 3.1.6., а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених пунктом 6.1. Договору.

Згідно пункту 3.1.12. Договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору Банк має право вимагати виконати зобов'язання, строк яких ще не наступив, Товариством з обмеженою відповідальністю «Давтранс».

Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором (пункт 7.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача начальником відділення № 12 ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, та від відповідача - директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було укладено Додаткову угоду від 28.10.2014 №1 до Договору, за умовами якої були внесені зміни, зокрема, щодо графіка погашення кредиту (Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 28.10.2014).

Відповідно до пункту 6.4. Договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк нараховує позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 15.11.2013 позивач на виконання умов Договору видав відповідачу кредит на суму 500 000,00 грн., що не оспорюється сторонами.

Згідно умов Договору строк погашення кредиту встановлено 14.11.2015.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство частково погасило кредит, а саме перерахувало Банку грошові кошти у сумі 147 362,81 грн.

Разом з тим, відповідач решту кредиту Банку у визначений строк (14.11.2015) не повернув. Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача станом на 12.07.2016 утворилась заборгованість по кредитному договору, а саме: прострочена заборгованість по тілу кредиту складає 352 637,19 грн.; прострочена заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами складає 192 087,30 грн., що, зокрема, підтверджується довідкою Банку вих.№13472 від 11.08.2016 (том 1, а.с. 103) та відповідачем не спростовано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 352 637,19 грн. та за процентами за користування кредитом - 192 087,30 грн.

Слід зазначити, що 23.04.2015 Банк надіслав Товариству повідомлення від 23.04.2015 №802/387 (том 1, а.с. 56), в якому вимагав погасити заборгованість за Договором.

Отримання вказаного листа Товариством 25.05.2016 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 57).

Вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування та відповіді.

Водночас, відповідачем не надано суду жодного документального підтвердження погашення заборгованості за Договором.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення: 352 637,19 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів та 192 087,30 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, нормативно та документально доведені, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочку оплати кредиту та процентів за користуванням кредитом у розмірі 269 184,52 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як уже зазначалося, пунктом 6.4. Договору передбачено, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк нараховує позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, сума належної до сплати відповідачем пені складає 269 184,52 грн.

Враховуючи встановленість факту порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом згідно Договору, врахувавши положення статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230, частини 6 статті 231, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 6.4. Договору, колегія суддів, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання наявності або відсутності рішення суду, яке набрало законної сили про той же предмет і з тих же підстав, є безпідставними.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі №910/13227/16 було зобов'язано сторони надати суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем 15.08.2016 було подано через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва супровідний лист, у якому останній повідомив, що у провадженні господарських судів України немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення з такого спору.

Водночас, позивач у супровідному листі зазначив, що в червні 2015 року звертався до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Давтранс» та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 15.11.2013 №MKKU2.173255.002 у розмірі 381 818,95 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №755/11290/15-ц стягнуто солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з ТОВ «Довтранс», ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором від 15.11.2013 №MKKU2.173255.002 у розмірі 381 818,95 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №22-ц/796/3495/2016 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №755/11290/15-ц в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ТОВ «Довтранс» скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2015 було залишено без змін.

В описовій частині оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі 3910/13227/16 зазначено про вказаний супровідний лист позивача від 15.08.2016.

Відтак, питання щодо наявності в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору, належним чином досліджувалось судом першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №22-ц/796/3495/2016 провадження у справі про стягнення Банком з ТОВ «Давтранс» заборгованості за кредитним договором та судових витрат було закрито у зв'язку з тим, що справа у цій частині не підлягала розгляду у порядку цивільного судочинства, її розгляд віднесено до компетенції господарських судів, а в силу вимог статті 16 Цивільного процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Відтак, у відповідача відсутні підстави стверджувати про наявність між сторонами рішення зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Водночас, посилання скаржника на ту обставину, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про дострокове стягнення з боржника (поручителя) всієї суми кредитної заборгованості, строк дії договору закінчився, а тому нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, є безпідставними, оскільки виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником (поручителем), не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Давтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13227/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13227/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/13227/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх