Рішення

від 30.11.2016 по справі 461/13831/13-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/13831/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Скочиляс І.М., Турчин З.В., Думичі Р.М.,

за участю представників

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачів - Красія М.П., Балюєва С.В., Чернобая С.С., Акера І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Продан ЛТД» про визнання незаконним рішення, недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права власності, витребування нежитлових приміщень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи неодноразово уточнювали та остаточно просили: визнати незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №59 від 15.02.2002 р. «Про приватизацію об'єктів комунальної власності м. Львова в частині затвердження п. 16 Додатку щодо включення нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; визнати недійсним Договір №791 купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.01.2003 р., посвідчений Гриником І.Ю., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №175, в частині продажу нежитлових приміщень у підвалі будинку АДРЕСА_1 позначених у технічному паспорті номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ; скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення у підвалі будинку АДРЕСА_1 позначені у технічному паспорті номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ загальною площею 21,2 кв.м., що зареєстровані на праві власності за СП ТзОВ «Продан ЛТД»; скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 1154,0 кв.м., що зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Львова в лиці Львівської міської ради; витребувати із незаконного володіння СП ТзОВ «Продан ЛТД» нежитлові приміщення у підвалі будинку АДРЕСА_1, позначених у технічному паспорті номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ та передати їх власникам квартир у вказаному будинку (а.с. 1-5, т. 1; а.с. 119-121, т. 1; а.с. 158-167, т. 2).

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що є власниками приватизованих квартир №№3, 5, 6, 7, 8 у будинку АДРЕСА_1. Оскаржуваним рішенням суб'єкт владних повноважень - відповідач у даній справі порушив права спільної сумісної власності їх як власників квартир на підвали, що є допоміжними приміщеннями, приміщеннями загального користування, які служать опорними конструкціями будинку, та котрі, на думку позивачів, разом з підвалами перейшли до спільної сумісної власності власників квартир. Зазначають, що всупереч нормам ст.ст. 382, 369 ЦК України, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та офіційного тлумачення положень цих статей у рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 у справі №1-2/2004, Львівська міська рада як суб'єкт владних повноважень оскаржуваним рішенням затвердила серед інших об'єктів нежитлові приміщення у вказаному будинку як такі, що підлягають викупу орендарями. При цьому, право власності територіальної громади району на ці підвали не підтверджується правовстановлюючими документами і не зареєстроване в порядку, визначеному у ст. 182 ЦК України. На приватизацію зазначених підвальних приміщень співвласники, в тому числі позивачі, своєї згоди не давали. На думку позивачів, вказані приміщення не можуть бути об'єктами приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Окрім того вказують на те, що будинок АДРЕСА_1 являється історичною пам'яткою, а згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. На підставі рішення виконавчого комітету міської ради №059 від 15.02.2002 між Управлінням ресурсів ЛМР та СП ТзОВ «Продан ЛТД» 14.01.2003 було укладено Договір №791 купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень шляхом викупу, стосовно котрого позивачі зазначають, що відповідачі в оскаржуваному правочині здійснили підміну понять та вказали, що відчуженню підлягають нежитлові приміщення у підвалі, хоча у підвалі знаходяться лише допоміжні підвальні приміщення і ніхто, жоден компетентний орган не надавав статусу нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 допоміжним підвальним приміщенням. Таким чином, на думку позивачів, укладаючи оскаржуваний договір №791 Управління ресурсів (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР) діяло без належних прав та розпорядилося майном, яке не належало ні йому, ні Львівській міській раді. Враховуючи наведене, позивачі вважають, що спірні приміщення вибули з їх володіння поза їх волею, тому такі мають бути витребувані від відповідача СП ТзОВ «Продан ЛТД», котрий не буде мати правових підстав перебувати у цих приміщеннях та повинен буде їх звільнити, а самі приміщення мають бути передані справжнім власникам.

В судовому засіданні позивач та представники позивачів позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у фабулі позовної заяви і у заяв про збільшення та уточнення позовних вимог. Просять позов задоволити.

Представник відповідачів Львівської міської ради та виконавчого комітету Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечив. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача СП ТзОВ «Продан ЛТД» у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 16, т. 2). Просить у задоволенні позову відмовити з огляду на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, тому, згідно ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №059 від 15.02.2002 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності м. Львова» затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу у встановленому законом порядку (п. 1), до котрого п. 16 Додатку включено нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, покупець - СП ТзОВ «Продан ЛТД» (а.с. 8, т. 1).

На виконання рішення виконкому Львівської міської ради від 15.02.2002 №59 між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (Продавцем) та Спільним підприємством, товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою «Продан Лтд» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.01.2003 №791, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю нежитлові приміщення загальною площею 68,5 кв.м, позначені в технічному паспорті Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (ЛОДКБТІЕО) складеному 26.01.2000 р. номерами 11-1, 11-2 на першому поверсі, номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить територіальній громаді м. Львова на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987 р., зареєстрований 02.02.2000 р. ЛОДКБТІЕО за реєстровим №7048 в реєстровій книзі №8 на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення від 02.02.2000 р. /п. 1.1/ (а.с. 123-126, т. 1; а.с. 211-214, т. 1; а.с. 226-229, т. 1; а.с. 44-46, т. 2).

Із дубліката Реєстраційного посвідчення Серії КММ №008585 від 02.02.2000 р. слідує, що Львівське обласне бюро технічної інвентаризації посвідчувало, що будинок в цілому, який розташований в АДРЕСА_1зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської Ради на підставі Рішення (Ленінського) Галицького райвиконкому від 14.04.1987 року №222, та записано в реєстрову книгу №8 за реєстровим №7048 (а.с. 46, т. 2). Зазначене підтверджується даними Довідки-характеристики 83140 від 31.10.2002 р., виданої Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с. 47, т. 2), та матеріалами інвентаризаційної справи будинку за адресою: АДРЕСА_1, складеної Львівським обласним бюро технічної інвентаризації Львівського обласного управління комунального господарства (довідка про приналежність будівель будинковолодіння АДРЕСА_1, зареєстрованих інвентаризаційним бюро в реєстровій книзі будинковолодінь під реєстровим №7048; аркуші інвентаризаційної справи 109, 110, 114, 129, 130, 146, 147, 157). При цьому, відповідно до примітки до довідки-характеристики, по заяві власника відчужувалися ТзОВ СП «ПРОДАН» нежитлові приміщення на 1-му поверсі площею 47,3 кв.м.; в підвалі площею 21,2 кв.м., загальною площею 68,5 кв.м., які згідно проведеному розрахунку складають 6/100 ідеальну частку.

Ч. 1 ст. 380 ЦК України визначено, що житловий будинок як об'єкт права власності є будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначеною для постійного у ній проживання. Аналогічне визначення міститься в Податковому кодексі України. При цьому, слід враховувати, що житловий будинок квартирного типу згідно зі ст. 188 ЦК України є складною річчю (нерухомим майном), до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі (квартири), речові права на які підлягали та підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду №251 від 18.10.1999 р.). Аналіз фактичних та правових підстав виникнення у територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради права комунальної власності на житловий будинок (в цілому), правового режиму нерухомого майна та документів, якими посвідчується право власності на це майно, дають підстави до висновку, що оскаржувана державна реєстрація права власності була проведена у відповідності до законодавства, що діяло на той момент, а відтак, про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог у зазначеній частині.

Наказом начальника Управління ресурсів Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради від 30.07.2002 року №415 «Про затвердження звіту про оцінку майна, будівель (приміщень), споруд» затверджено звіт про оцінку приміщення, яке орендує СП ТзОВ «Продан» що знаходиться за адресою: м. Львів АДРЕСА_1 (а.с. 49, т. 2). Згідно з наказом начальника Управління ресурсів Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради від 15.11.2002 р. №483 «Про приватизацію приміщень», приватизувати способом викупу нежитлові приміщення загальною площею 68,5 кв.м, позначені в технічному паспорті ЛОДКБТІтаЕО складеному 26.01.2000 р. номерами 11-1, 11-2 на першому поверсі, номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, які орендує спільне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Продан Лтд» (а.с. 50, т. 2).

Актом приймання-передачі №791 від 15.01.2003 р. було засвідчено, що Продавцем виконані зобов'язання щодо передачі Покупцю у власність об'єкта продажу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення загальною площею 68,5 кв.м) (а.с. 53, т. 2).

Із п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_17 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) слідує, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (підпункт 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир (підпункт 1.2). Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності (підпункт 1.3).

Водночас, у мотивувальній частині Ухвали Конституційного Суду України №46-у/2004 від 12.05.2004 року про відмову у задоволенні клопотання народного депутата України Семенюк Валентини Петрівни про роз'яснення Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року встановлено, що у Рішенні від 02.03.2004 року №4-рп/2004 зокрема вирішено питання, коли і на яких підставах виникає право спільної власності на допоміжні приміщення, чим таке право підтверджується та чи потрібно для набуття права спільної власності на допоміжні приміщення здійснити, як це практикувалося, додаткові дії - створити товариство чи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і обов'язково вступити до нього, прийняти будинок на свій баланс, укласти договір з постачальниками комунальних послуг, сплатити збір за користування цими послугами, зареєструвати допоміжні приміщення в бюро технічної інвентаризації тощо (п. ІІ). Таким чином, предметом розгляду Конституційного Суду України були питання, що стосуються набуття громадянами права спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків при приватизації квартир (кімнат у квартирах) (п. ІІ). Саме в цьому аспекті Конституційним Судом України дано офіційне тлумачення відповідних положень Закону. Питання про тлумачення терміна «допоміжні приміщення» Конституційний Суд України не вирішував, оскільки в конституційних поданні і зверненні воно не порушувалося (п. ІІ). Тому наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення перелік допоміжних приміщень «(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.)» не є офіційним тлумаченням терміна «допоміжні приміщення» та інших термінів, що вживаються у законах, які згадані у клопотанні народного депутата України Семенюк В.П. (п. ІІ).

При цьому, слід зауважити, що автор звернення, народний депутат України Семенюк В.П., просила дати відповіді на такі запитання: 1. Чи розуміти визначення у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення «допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.)» як тлумачення терміна «допоміжні приміщення», чи тлумачення цього терміна в Рішенні не давалося, а перелічені в дужках приміщення взято вибірково зі статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 2. Чи віднесені Рішенням до допоміжних приміщень усі, без винятку, підваличи, як випливає зі статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», лише їх частина, яка функціонально призначена для забезпечення експлуатації будинку, а також для побутового обслуговування мешканців будинку? (п. І)

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що на думку Конституційного Суду України конкретизує правову характеристику спільного майна власників квартир (п. 4.3 мотивувальної частини Рішення КСУ № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року), «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, Додатку Б (обов'язкового) ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення, затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80 та котрим надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 року №175, допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Відповідно до п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011 року у справі №1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_19 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

З наведеного вбачається, що Законом встановлено визначальний критерій для віднесення приміщень до допоміжних, а саме функціональне призначення цих приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Тому в кожному конкретному випадку слід оцінювати чи цільово призначене приміщення для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що є визначальним встановленим критерієм для віднесення вказаного приміщення до допоміжного.

Національним стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1442, передбачено, що приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Вказаним Національним стандартом приміщення класифіковано на: вбудовані приміщення - приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі; прибудовані приміщення - приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну; вбудовано-прибудовані приміщення - приміщення, частина внутрішнього об'єму яких є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша частина - прибудованою. У Державних будівельних нормах України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 року №80 (Додаток Б) знайшла відображення класифікація приміщень на житлові та нежитлові.

Згідно ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Будівельними нормами й правилами БНіП 2.08.02-85 та БНіП 2.08.02-89 «Громадські будівлі й споруди», затвердженими відповідно постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 19.12.1985 р. №236 і введеними в дію 01.07.1986 р. та постановою Держбуду СРСР від 16.05.1989 р. №78 (чинними на час ведення вказаної інвентаризаційної справи бюро технічної інвентаризації), було визначено Перелік приміщень, розміщення яких допускається в підвальних і цокольних поверхах громадських будівель (відповідно в Додатку 2 та Додатку 4). Серед них у підвальних поверхах: вестибюль при обладнанні виходу із нього назовні через перший поверх; гардеробні, вбиральні, вмивальні, душові; роздягальні; кабіни особистої гігієни жінок; комори і складські приміщення; приміщення магазинів продовольчих товарів; магазинів непродовольчих товарів торговельною площею до 400 м 2 ; приміщення приймання склопосуду, зберігання контейнерів, прибирального інвентарю; підприємства громадського харчування; санітарні пропускники: дезінфекційні; кабінети праці й техніки безпеки; білизняні; приміщення зберігання речей хворих; розвантажувальні; приміщення зберігання й миття мармитних візків, гіпсу; стерилізаційні суден і клейонок; приміщення дезінфекції ліжок і стерилізації апаратури; приміщення миття й сушіння простирадл, полотен і брезентів; компресорні; кімнати прасування й чищення одягу; приміщення для сушіння одягу і взуття; пральні. У Посібнику по проектуванню установ охорони здоров'я (до БНіП 2.08.02-89), затвердженому директором Державного проектного науково-дослідного інституту по проектуванню установ охорони здоров'я 19.12.1989 р., описані службові й побутові приміщення лікувально-профілактичних установ призначені для роботи адміністрації установи і сприяючих підрозділів, а також для забезпечення нормальних, комфортних умов для роботи персоналу установ(душеві, вбиральні).

Із матеріалів технічного паспорта на будівлю, який був складений Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.02.1969 р. та міститься в інвентаризаційній справі, вбачається, що будинок АДРЕСА_1 - 1888 року побудови.

Як про те вбачається з інвентаризаційної справи, на плані І поверху поверхового плану будинку 1958 р. поряд з іншими позначено: приміщення 1 площею 10,50 кв.м., приміщення 2 площею 17,07 кв.м., приміщення 3 площею 5,40 кв.м., приміщення 4 площею 15,90 кв.м. (аркуш інвентаризаційної справи 8). У Журналі внутрішніх обмірів і підрахунку площ, приміщень, будівлі літер по АДРЕСА_1,призначення вказаних приміщень зазначене як торгове, фактичне використання цих приміщень - лікувальне (аркуш інвентаризаційної справи 14). У Відомості внутрішніх обмірів і підрахунків площ будівлі літер А по АДРЕСА_1,призначення приміщень, розміщених у підвальному поверсі, зазначене як службове (аркуш інвентаризаційної справи 70). У Допоміжній таблиці №1 для визначення зносу будівель за технічним станом конструктивних елементів і переоцінці (оцінці), АДРЕСА_1, власник місцеві ради, складеній 10.12.1971 р. зазначено наявність у будівлі підвалу жилого будівельним об'ємом 104 м 3 та підвалу нежилого будівельним об'ємом 713м 3 (аркуш інвентаризаційної справи 44).

У матеріалах інвентаризаційної справи будинку міститься також Розпорядження Міської адміністрації Львівської міської Ради народних депутатів від 04.08.1993 р. №861 «Про надання в оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_1», згідно з яким: «І. Фонду комунального майна м. Львова в установленому порядку згідно законодавства розірвати з Львівською обласною Радою Товрядвод України договір оренди на нежитлове приміщення в буд. АДРЕСА_1, враховуючи їх згоду. 2. Надати нежитлове приміщення в буд. АДРЕСА_1 загальною площею 66,3 кв.м товариству з обмеженою відповідальністю "Водник" для громадського харчування. 3. Фонду комунального майна м. Львова укласти договір оренди згідно з цим розпорядженням терміном на 2 роки» (аркуш інвентаризаційної справи 104).

Наказом начальника Управління комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради від 23.01.1998 р. №347-С «Про надання в суборенду частини орендованих площ по АДРЕСА_1» Орендарю - СП «Продан - ТзОВ», що орендує нежитлові приміщення 1-го поверху площею 17,1 кв.м. та підвальне - площею 18,2 кв.м. згідно з договором оренди №6820 та приміщення 1-го поверху площею 31,8 кв.м. і підвальне - площею 4,9 кв.м. згідно з договором оренди №6775 в буд. АДРЕСА_1 передати ПП «Аніла» в суборенду частину приміщення 1-го поверху №11-3 (договір №6820) площею 17,1 кв.м. та підвал площею 18,2 кв.м. для торгівлі на термін дії основного договору (аркуш інвентаризаційної справи 125).

Із Поверхового плану підвалу та 1го поверху на будівлю літер «А-4» по АДРЕСА_1, що міститься у матеріалах інвентаризаційної справи, вбачається, що бюро технічної інвентаризації було проведено почну інвентаризацію та проставлено штамп біжучих змін від 15.09.1999 року (аркуші інвентаризаційної справи 78-79).

При цьому, із Довідки-характеристики 17540 від 23.09.1999 року, виданої Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, слідує, що площі аптеки ПП «Аніла» нежитловою площею 35,3 м 2 (літер 11-3 аптеки та ХІІ підвалу площами 17,1 м 2та 18,2 м 2 ) зазначені бюро технічної інвентаризації як нежитлові площі (аркуш інвентаризаційної справи 130).

Із рішення Арбітражного суду Львівської області від 17.09.1999 року у справі №1/1139-4/107 та Договору на оренду нежитлових приміщень №6775 від 28.07.1997 р., світлокопії котрих містяться в матеріалах інвентаризаційної справи (аркуші інвентаризаційної справи 136, 143-144), слідує, що 28.07.1997 р. між Управлінням комунального майна м. Львова (орендодавець) та ТзОВ СП «Продан ЛТД» у м. Львові було укладено договір про передачу останньому в оренду під магазин приміщень загальною площею 72 кв.м., в тому числі: 1-й поверх 48,9 кв.м. (11-1, 11-2, 11-3), підвальні - 23,1 кв.м.(ХІІ, ХІІІ)за адресою: АДРЕСА_1, на термін із 20.06.1997 р. по 20.06.2002 р.(аркуш інвентаризаційної справи 136, 143-144).

Із листа-повідомлення ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 13.11.2014 р. Ю1/1073 від 16.10.2014 р. щодо суб'єктів права власності на підвали будинку АДРЕСА_1 слідує, що згідно архівних матеріалів БТІ станом на 29.12.2012 р. у зазначеному будинку приватизовані: кв. №1: власники: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 15.07.1996р., комора впідвалі площею - 10,0 кв.м.; кв. №2: власник ОСОБА_25 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.07.2003р., комора в підвалі площею - 4,0 кв.м.; кв. №3: власник ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.07.1997р., комора в підвалі площею -14,0 кв.м.; кв. №4: власник ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2006р., комора в підвалі площею 14,2 кв.м.; 7,1 кв.м.;кв. №5: власники: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_9, ОСОБА_28,ОСОБА_29, ОСОБА_30 на підставі свідоцтва про право масності на квартиру НОМЕР_2 від 30.12.1996р., комора в підвалі площею - 4,0 кв.м.;кв. №6: власник ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2004р., без підвалу;кв. №7: власник ОСОБА_11, ОСОБА_31, ОСОБА_32 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_3 від 01.07.1994р., комора в підвалі площею - 10,0 кв.м.; кв. №8: власник ОСОБА_12, ОСОБА_33 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_4 від 27.08.2003р., комора впідвалі площею - 8,0 кв.м.;нежитлове приміщення загальною площею 21,2 кв.м. під номерами XII, ХIIа , XIII - власник СП ТзОВ «Продан Лтд» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.01.2003р. (аркуш інвентаризаційної справи 210). Із реєстраційних справ, складених Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, вбачається, що нежитлові приміщення 12-1 по 12-5 площею 29,7 кв.м у будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_25 на підставі договору дарування Р. №21 від 20.01.2005, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. Нежитлове приміщення (годинникова майстерня)площею 13,2 кв.м. належать на праві приватної спільної часткової власності у частках відповідно 10/100 та 90/100 ОСОБА_35 та ОСОБА_36 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 17.10.2008 р., виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням №1082 від 17.10.2008 р. Згідно з інвентаризацією підвальних приміщень в буд. АДРЕСА_1, проведеною ЛКП «Княже місто» відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (від 20.11.2013 р. №900), «кв. №1 - під літ. IX пл. 12,6 м 2 ; кв. №2 - під літ. X пл. 11,0 м 2 ; кв. №3 - під літ. IV пл. 15,8 м 2 ; кв. №4 - під літ. V пл. 14,2 м 2 ; кв. №5 - під літ. ІІІ пл. 14,0 м 2 ; кв. №6 - під літ. VI пл. 14,7 м 2 ; кв. №7 - пл. 9,0 м 2 , на площі 30,6 м 2 під літ. ІІ; кв. №8 - пл. 9,0 м 2 , на площі 30,6 м 2 під літ. ІІ. Підвальні приміщення під літ. ХІІ пл. 18,2 м 2 ; під літ. XIII пл. 7.9 м 2 - ТзОВ «Продан». Підвальне приміщення під літ. VIII пл. 14,7 м 2 - колишня котельня. Підвальні приміщення під літ. XI пл. 25,2 м 2 ; під літ. І пл. 6,0 м 2 ; під літ. XIV пл. 9,1 м 2 знаходяться в загальному користуванні мешканців будинку. Підвальні приміщення під літ. V пл. 8,9 м 2 ; пл. 9,0 м 2 , на площі 30,6 м 2 під літ. ІІ - вільні». Відповідно до листа ЛКП «Княже місто» від 20.11.2013 р. №313вих, «нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 68,5 кв.м (першого поверху пл. 47,3 кв.м, підвалу пл. 21,2 кв.м) знаходяться в приватній власності ТзОВ «Продан ЛТД» (а.с. 24-25, т. 1).

Відтак, із матеріалів технічної інвентаризації бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки слідує, що приміщення 11-1 площею 30,2 кв.м. і 11-2 площею 17,10 кв.м. (загальною площею 47,3 кв.м.) на першому поверсі будинку та приміщення ХІІ площею 16,80 кв.м., ХІІа площею 1,4 кв.м. і ХІІІ площею 3,00 кв.м. (загальною площею 21,2 кв.м.) у підвальному поверсі будинку (загальна площа приміщень 68,5 кв.м.), відчужені на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №059 від 15.02.2002 та договору №791 купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.01.2003 СП ТзОВ «Продан Лтд»,відносилися, в тому числі на час приватизації мешканцями будинку квартир, та відносяться до нежитлових, а не допоміжних, приміщень, використовуються підприємствами торгівлі та не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців. Тому застосування положень ст.ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 на спірні правовідносини не поширюється, оскільки зазначені приміщення є нежитловими, не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, на них не розповсюджується правовий режим спільної власності мешканців будинку. Зазначені нежитлові приміщення на першому поверсі та у підвальному поверсі належали до комунальної власності міста, тому Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, котрий представляє та приймає рішення від імені територіальної громади міста Львова, як власник мала право ними розпоряджатися.

Окрім того, позивачі - співвласники квартир під №3, 5, 7, 8 реалізували своє право шляхом приватизації належних до їхніх квартир та розташованих у підвальному поверсі будинку допоміжних приміщень квартир (комор), а не допоміжних приміщень будинку (адже в Додатку Б до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» проведено розмежування понять допоміжні/підсобні приміщення квартири та допоміжні/підсобні приміщення багатоквартирної жилої будівлі). При цьому, як вбачається із проведеної інвентаризації, після приватизації приміщень будинку у підвальному поверсі залишаються вільні приміщення, що знаходяться в загальному користуванні мешканців будинку.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними й не приймає до увагидоводи позивачів щодо порушення, на їхню думку,відповідачами їхнього права спільної сумісної власності як власників квартир на підвали як допоміжні приміщення загального користування, власність на котрі територіальної громади міста не підтверджена правовстановлюючими документами. Встановленими судом на підставі фактичних даних обставинами справи повністю спростовуються твердження позивачів про те, що під час підготовки об'єкта до продажу не була проведена інвентаризація об'єкта та що жоден компетентний орган не надавав статусу нежитлових приміщень у будинку по АДРЕСА_1 підвальним приміщенням.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та в оренду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до об'єктів малої приватизації включено окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Як про те зазначено у ч. 4 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ч. 7 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два або більше державних чи заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

У Законі України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», яким Закон України «Про приватизацію державного майна» доповнено статтею 5-1, роз'яснено, що в групі А окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном; майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств.

Ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до способів малої приватизації включено приватизацію об'єктів малої приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»,продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,до виключної компетенції рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Згідно із Додатком 1 («Програмою приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова») до ухвали 12-тої сесії 3-го скликання Львівської міської ради №962 від 22.02.2001 «Про програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова та заходи щодо забезпечення її виконання», органом приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова є управління ресурсів Львівської міської ради (п. 1.5). Продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, та цієї Програми (п. 3.1.1). Орган приватизації має право приймати за власною ініціативою рішення про приватизацію конкурентними способами об'єктів групи А, які створюються на базі майна комунальних підприємств, орендованих будівель (споруд, приміщень), об'єктів групи А, які не були приватизовані (п. 3.1.4).

Як про те визначено п. 2.1 «Положення про управління ресурсів», затвердженого ухвалою 8-мої сесії 3-го скликання Львівської міської ради №529 від 24.02.2000 «Про питання забезпечення управління майном міської комунальної власності» (зі змінами), основними завданнями Управління є: реалізація державної та міської політики в сфері управління майном комунальної власності міста, забезпечення надходження коштів за рахунок приватизації, продажу, надання в оренді майна; управління майном міської комунальної власності; забезпечення приватизації та продажу майна міської комунальної власності; здійснення повноважень орендодавця продавця органу приватизації майна міської комунальної власності. П. 2.2 цього Положення встановлено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень:проводить єдину політику управління міським комунальним майном; виконує усі майнові операції, передає об'єкти міської комунальної власності у користування фізичним або юридичним особам, використовує як заставу, встановлює в договорах умови і порядок користування та фінансування об'єктів, що приватизуються, передаються в користування чи оренду; здійснює облік та інвентаризацію майна, контроль за його використанням і збереженням; формує та подає на розгляд ради переліки об'єктів приватизації, що підлягають продажу на аукціоні за конкурсом чи шляхом викупу; здійснює продаж об'єктів міської комунальної власності; здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених в договорах купівлі-продажу.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає безпідставними й не приймає до увагидоводи позивачів про те, що спірні приміщення не могли бути об'єктами приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», та що Управлінням ресурсів, укладаючи оскаржуваний договір №791, діяло без належних прав та розпорядилося майном, котре не належало ні йому, ні Львівській міській раді. Водночас, на переконання суду, необґрунтовані покликання позивачів на невідповідність вимогам чинного законодавства п. 3.1.5 Додатку 1до ухвали Львівської міської ради №962 від 22.02.2001, оскільки вказаний пункт зазначеного нормативно-правового акта не оскаржувався в судах України, незаконним не визнавався, був чинним на момент здійснення приватизації об'єктів комунальної власності, та відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на період дії був обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами.

Ч. 3 ст. 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» від 13.07.1978 року №3600-ІХ (далі - Закон УРСР №3600) було визначено, що переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Із листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 21.10.2014 №04-2370 слідує, що будинок АДРЕСА_1 включено в перелік пам'яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області, згідно з рішенням Львівського облвиконкому «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність» від 05.07.1985 р. №381 Охоронний №323 (а.с. 122, т. 1).

Згідно із Додатком 1 до ухвали Львівської міської ради №962 від 22.02.2001 «Про програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова та заходи щодо забезпечення та заходи щодо забезпечення її виконання», приватизація пам'яток архітектури здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» (п. 3.1.8). Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками архітектури, крім тих, що занесені до переліку пам'яток, які не підлягають приватизації, можуть бути приватизовані за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (п. 3.1.9). Власник приватизованого об'єкта культурної спадщини зобов'язаний укласти відповідний охоронний договір (п. 3.1.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно із ухвалою 7-мої сесії 2-го скликання Львівської міської ради №558 від 28.11.1996 р. «Про заходи щодо збереження нежитлових приміщень в будівлях, що є пам'ятниками архітектури в м. Львові», доручено управлінню охорони історичного середовища міськвиконкому, Представництву Фонду державного майна України в м. Львові, за погодженням з постійними комісіями комунального майна; законності, прав людини та депутатської етики; землекористування, будівництва і архітектури скласти адресний перелік нежитлових приміщень, що підлягають приватизації /викупу/ і подати на затвердження сесії міської Ради до 1 січня 1997 року (п. 2). Встановлено, що у випадку приватизації /продажу/ будівель-пам'яток архітектури місцевого значення вони зберігають статус «Пам'ятка архітектури місцевого значення м. Львова» (п. 4.1).

Ухвалою 8-мої сесії 2-го скликання Львівської міської ради №698 від 24.04.1997 р. «Про затвердження адресного переліку будинків - пам'яток архітектури місцевого значення, в яких нежитлові приміщення підлягають приватизації» (зі змінами та доповненнями) було затверджено адресний перелік будинків, в яких нежитлові приміщення можуть бути приватизовані згідно з додатком. У вказаний додаток за №1597 включено житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, Охоронний №323, як такий, в котрому дозволяється приватизація (підлягають приватизації) нежитлових приміщень.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №059 від 15.02.2002 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності м. Львова» було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу у встановленому законом порядку, до котрого згідно п. 16 Додатку включено нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, покупець - СП ТзОВ «Продан ЛТД».

Згідно із наказом начальника Управління ресурсів Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради від 15.11.2002 року №483 «Про приватизацію приміщень», приватизувати способом викупу нежитлові приміщення загальною площею 68,5 кв.м, позначені в технічному паспорті ЛОДКБТІтаЕО складеному 26.01.2000 р. номерами 11-1, 11-2 на першому поверсі, номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, які орендує спільне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Продан Лтд».

14.01.2003 року було укладено договір №791 купівлі-продажу нежитлових приміщень, зареєстрований в управлінні ресурсів Львівської міської ради 14.01.2003 р. за реєстр. №207-А, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриником І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №175, за яким Управлінням ресурсів Львівської міської ради продало, а Спільне підприємство, товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Продан Лтд» купило нежитлові приміщення загальною площею 68,5 кв.м, позначені в технічному паспорті Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (ЛОДКБТІЕО) складеному 26.01.2000 р. номерами 11-1, 11-2 на першому поверсі, номерами ХІІ, ХІІа , ХІІІ в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, та стало їх власником.

При цьому, п. 5.5 зазначеного договору №791 було встановлено: протягом 30 календарних днів з дати укладення цього Договору укласти з управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради охоронне зобов'язання на пам'ятку архітектури місцевого значення за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ухвал Львівської міської ради №558 від 28.11.1996 р. та №698 від 24.04.1997 р. (а.с. 124, т. 1; а.с. 44, т. 2).

Статтею 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон №1805) визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення пам'ятки до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Таким чином, об'єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам'ятки із занесенням до Реєстру.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805 передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону УРСР №3600, визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760, прийнятою на виконання Закону №1805, затверджено Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру.

16.12.2004 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» №2245-ІV (далі - Закон №2245), відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень якого об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР №3600, до вирішення питання про їх включення (виключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №2245 Кабінет Міністрів України був зобов'язаний протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення Законів України у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на його виконання.

Ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005 року №2391-ІV (далі - Закон №2391) заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, водночас згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень із дня набрання чинності цим Законом протягом шести місяців Кабінет Міністрів України був зобов'язаний подати до Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Упродовж шестимісячного строку, визначеного Законами №2245 і №2391, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи невключення об'єктів до списків (переліків) пам'яток історії та культури згідно із Законом УРСР №3600 і до Реєстру нерухомих пам'яток України та затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Законом України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23.09.2008 року №574 затверджено перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, до якого нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не внесені, а пунктом 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон №2391.

Відтак, на час прийняття рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради (15.02.2002) щодо включення нежитлових приміщень загальною площею 68,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, та укладення договору купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень між управлінням ресурсів Львівської міської ради та СП ТзОВ «Продан ЛТД» (14.01.2003), - не існувало жодних законодавчих заборон щодо включення цих нежилих приміщень до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, та їхнього відчуження.

Зазначена позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року у справі №3-66гс14 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 40643113), висновки котрого в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначене, на переконання суду, безпідставними видаються покликання позивачів на те, що будинок АДРЕСА_1 являється історичною пам'яткою та ч. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №059 від 15.02.2002 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності м. Львова» прийняте, а Договір №791 купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.01.2003 року укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень органу місцевого самоврядування, не порушили та не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивачів.

Відтак, з'ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому підстав для задоволення позову не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 57-61, 169, 208, 209-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Продан ЛТД» про визнання незаконним рішення, недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права власності, витребування нежитлових приміщень - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М. Городецька