Постанова

від 24.11.2016 по справі 810/3018/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року 810/3018/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141306/194, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2016 №0008041306/195 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2016 №Ф-0005851306/19.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного соціального внеску. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів послуг (робіт).

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Білоцерківською міською радою Київської області 05.07.2007 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.04.2016 по 17.05.2016 посадовою особою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу від 15.04.2016 №440 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено Акт від 24.05.2016 №471/13-03/2779313002/139 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, а саме:

- п.п.139.1.11 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 307615,21 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 196578,05 грн., за 2014 рік на суму 69238,83 грн. та за 2015 рік на суму 41798,33 грн.;

- п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 139133,31 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 71845,35 грн., за 2014 рік на суму 63608,16 грн. та за 2015 рік на суму 3679,80 грн.

Так, перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (загальної суми доходу платника від усіх видів діяльності) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму валового доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в сумі 2919120,00 грн., фактично валовий дохід складає 2919120,00 грн., за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 3738800,33 грн., фактично валовий дохід складає 3740950,33 грн., за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 7284224,08 грн., фактично валовий дохід складає 7352015,83 грн., а саме: згідно наданих до перевірки банківських виписок, квитанцій про сплату, платіжних документів та розрахункових документів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено, що фактично за вищезазначений період надійшло коштів від покупців (замовників) на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 у відділенні АТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Київ на загальну суму 14012086,16 грн. (без ПДВ), тобто розбіжність складає 69941,75 грн. (без ПДВ).

Отже, перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено, що в порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено загальний оподатковуваний дохід на загальну суму 69941,75 грн.

Також, вказані висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік". На думку податкового органу, контрагенти позивача взагалі не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг (робіт).

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" податковим органом використано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1456/26-55-22-08/38544293 від 07.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.01.2013 по 30.09.2013, в якому зазначено, що фактичне місцезнаходження ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" не встановлено. Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" податковим органом було встановлено, що господарські операції між ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Внаслідок цього, відповідач дійшов висновку, що операції ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" з реалізації ТМЦ (робіт, послуг) за лютий - червень 2013 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача" - ФОП ОСОБА_1

Отже, в ході перевірки не підтверджено наявність надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг від підприємств-постачальників ТОВ "Вікторія Трейд Плюс" за період 01.02.2013 по 31.07.2013.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Промтекс Торг" податковим органом використано Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 22.05.2014 №1441/26-55-22-07/38150400 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтекс Торг" (код ЄДРПОУ 38150400) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2013 по 31.12.2013", в якому зазначено, що акт складено з урахуванням висновку ОУ ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві "Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України". Так, згідно аналізу даних реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "Промтекс Торг" до податкового органу, та у зв'язку з не поданням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ "Промтекс Торг" відсутня. Фактично у ТОВ "Промтекс Торг" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно баз даних Міндоходів України не встановлено отримання ТОВ "Промтекс Торг" дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує. Виходячи з наведеного, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Промтекс Торг" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, в ході перевірки не підтверджено наявність надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг від підприємств-постачальників ТОВ "Промтекс Торг" за період 01.12.2013 по 31.12.2013.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Україна Вест Імпорт" податковим органом використано Акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №970/26-59-22-07/34617992 від 03.04.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Україна Вест Імпорт" (код ЄДРПОУ 34617992) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.12.2013 по 31.01.2014", в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно інформаційного ресурсу Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" станом на момент проведення зустрічної звірки стан підприємства 8 - "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Крім того, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 №1043/ДПІ/26-59-07-02 надано висновок "Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділами ГУ Міністерства доходів і зборів України" щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Україна Вест Імпорт". Також, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ "Україна Вест Імпорт", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, наслідком діяльності ТОВ "Україна Вест Імпорт" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Отже, в ході перевірки не підтверджено наявність надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг від підприємств-постачальників ТОВ "Україна Вест Імпорт" за період 01.12.2013 по 31.12.2013.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Леонікс Плюс" податковим органом використано Податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 №257/7/26-59-22-03 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Леонікс Плюс" (код ЄДРПОУ 38934521) за березень 2014 року" та акт №1624 від 17.07.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Леонікс Плюс" (код ЄДРПОУ 38934521) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2014 по 28.02.2014". Відповідно до даної податкової інформації зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою. Встановити та опитати посадових осіб не надалось можливим. Стан платника - 7 "До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей". Інформація щодо кількості працівників на підприємстві та заробітної плати відсутня, підтверджуючі документи штатного розкладу, для встановлення кваліфікації трудових ресурсів та можливості виконання ними фактичних обсягів робіт по договорам не було надано. Інформація щодо використання основних фондів не надана. Згідно єдиного реєстру податкових накладних на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ "Леонікс Плюс" у березні 2014 року не реєструвало податкові накладні в ЄДРПН. Крім того, податковим органом було встановлено, що операції ТОВ "Леонікс Плюс" не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Леонікс Плюс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, в ході перевірки не підтверджено наявність надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг від підприємств-постачальників ТОВ "Леонікс Плюс" за період 01.02.2014 по 31.03.2014.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Голден Дерік" податковим органом використано Податкову інформації від 27.08.2015 №24/10-02-22-05/39607308 щодо ТОВ "Голден Дерік" (код ЄДРПОУ 39607308) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями за звітні періоди березень та квітень 2015 року, та від 30.09.2015 №10/12/17 щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Голден Дерік" за період березень 2015 року. Так, за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Голден Дерік" документально здійснював придбання та реалізацію значного асортименту різносортних та різнопланових товарів. Також, згідно даних ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ "Голден Дерік" за березень та квітень 2015 окремих товарів, по яких підприємством задекларовано реалізацію, тобто встановлено факти підміни номенклатури придбаного та реалізованого товару (пересорт). Враховуючи вищенаведене, за період з 01.03.2015 по 30.04.2015 по ТОВ "Голден Дерік" встановлено формування штучних податкових зобов'язань з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними штучного податкового кредиту, що призводить до заниження їх податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Також, згідно податкової звітності ТОВ "Голден Дерік" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Крім того, ТОВ "Голден Дерік" задекларовано значні обсяги реалізації транспортно-експедиційних послуг на адресу контрагентів-покупців, в той час як придбання даних послуг згідно інформації з ЄРПН у підприємства відсутнє, а власними трудовими ресурсами ТОВ "Голден Дерік" фактично не могло надавати дані послуги на адресу покупців. ТОВ "Голден Дерік" не мало достатньої кількості працівників та кваліфікованого персоналу для виконання робіт та послуг такого виду та обсягу. Також, відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, також і транспортні засоби. Згідно наявної інформації по ТОВ "Голден Дерік" (відсутність декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік) у підприємства основні фонди відсутні. При цьому відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів не придбавались (відповідно до ЄРПН).

Отже, в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Голден Дерік" до ФОП ОСОБА_1

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат на загальну суму 1725033,20 грн.

У зв'язку із заниженням валового доходу на суму 69941,75 грн. та завищення валових витрат на суму 1725033,20 грн., контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 1794974,95 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 307615,21 грн.

Також, податковим органом встановлено, що у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, позивачем було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску, внаслідок чого позивачем не було утримано та перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок у розмірі 139133,31 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141306/194, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 307615,21 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 153807,62 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2016 №Ф-0005851306, згідно з якою позивачу необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 139133,31 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2016 №0008041306/195, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 17505,61 грн.

Однак, не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 мала взаємовідносини з ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій із вказаними контрагентами позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів, а саме: договори на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом; платіжні доручення, податкові накладні; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" відображено позивачем у податковому обліку шляхом визначення валових витрат за перевіряємий період.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" транспортно-експедиційних послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов'язань за перевіряємий період, або невідповідності первинних документів вимогам закону.

В той же час, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" транспортно-експедиційних послуг за вказаними вище договорами.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" не спричиняють реального настання правових наслідків, а лише для збільшення валових витрат.

Перевіряючи такі доводи відповідача, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Крім того, Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля транспортно-експедиційних послуг, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані транспортно-експедиційні послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", та акти перевірок по цим підприємствам.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту вказаної податкової інформації та актів перевірок контрагентів позивача вбачається, що предметом перевірки були господарські відносини ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагентів позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація та акти перевірок по контрагентам позивача не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією та актами перевірок. Вказані ж в податковій інформації та в актах перевірок податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки чи податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати валові витрати лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Більш того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії первинних документів, на підставі яких позивач визначив валові витрати цілком відповідають вимогам, встановленими Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому висновок податкового органу про завищення валових витрат є безпідставним.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат по вказаним господарським операціям.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Вікторія Трейд Плюс", ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна Вест Імпорт", ТОВ "Леонікс Плюс", ТОВ "Голден Дерік", доведеність обґрунтованості визначення позивачем валових витрат на підставі отриманих від вказаних контрагентів первинних документах, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем валових витрат на загальну суму 1725033,20 грн.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем валового доходу в сумі 69941,75 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі - Порядок №395).

Суд зазначає, що розділом І Порядку №395 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, підпунктом 2.3.2.2 Порядку №395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Між тим, з описової частини акту перевірки від 24.05.2016 №471/13-03/2779313002/139 вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства в частині заниження валового доходу в сумі 69941,75 грн. зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи.

Зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків.

В Акті відсутні посилання на конкретні первинні документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблено без дослідження належних документів.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу про заниження позивачем валового доходу в сумі 69941,75 грн.

Таким чином, суд вважає висновки податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 307615,21 грн. безпідставними, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141306/194 підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску в сумі 139133,31 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 24.05.2016 №471/13-03/2779313002/139 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки в сумі 1794974,95 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 139133,31 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято вимогу від 24.05.2016 №Ф-0005851306/19 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 139133,31 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2016 №0008041306/195, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 17505,61 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки в сумі 1794974,95 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141306/194.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2013-2015 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом 24.05.2016 №471/13-03/2779313002/139, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат, доходу та обчислення єдиного внеску.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.06.2016 №0008141306/194.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2016 №0008041306/195.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2016 №Ф-0005851306/19.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 5165 (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.