Постанова

від 24.11.2016 по справі 804/14505/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 року справа №804/14505/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

при секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №804/14505/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.09.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015 року: №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині сумі 1020,00 грн.;

№0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1477380,00 грн., з яких основний платіж у розмірі 984920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 492460,00 грн.;

- визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року;

- визнати прийнятою, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року датою її подання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2015 року №0000682202 в частині суми 1020,00 грн..

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року, датою її подання - 20.08.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2015 року №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1477380,00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з іностраними інвестиціями «Роміллена ЛТД» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 14357125), є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом платника ПДВ (а.с.31-33 т.1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 20.07.2015 року по 07.08.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 12.08.2015 року складено акт перевірки №836/04-62-22-02/14357125 (а.с.37-85 т.1).

ОСОБА_4 висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 984920грн. у т.ч. за 2014 рік - 984920,00 грн.;

- пп.49.18.1 п.49.18, п.49.19, п.49.20 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, внаслідок чого порушено граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2014 року та листопад 2014 року, відповідальність платника передбачена п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки 08.09.2015 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2040,00 грн., за яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн. (а.с.105 т.1);

-№0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1477380,00 грн., в тому числі: за основним платежем 984920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 492460,00 грн. (а.с.103 т.1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство оскаржило їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000672202 від 08.09.2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні зазначеного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000682202, за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» засобами електронного зв'язку в електронному вигляді 20.08.2014 року подано до ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2 (а.с.213, 214 т.1).

Податковий орган листом за №23782/10/04-62-18-03-28 від 21.08.2014 року повідомив позивача, що податкову декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року оформлено з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, а саме: 49000, АДРЕСА_1, (не містить даних про країну, область та адміністративний район), у зв'язку з чим вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю (а.с.49 т.2).

Як зазначалось вище, в акті перевірки вказано порушення позивачем пп.49.18.1 п.49.18, п.49.19, п.49.20 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, внаслідок чого порушено граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2014 року та листопад 2014 року, відповідальність платника передбачена п.120.1 ст.120 ПК України.

ОСОБА_4 розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0000682202, розмір штрафу по деклараціям з ПДВ: 1200 грн. за липень 2014 року - граничний строк подання 20.08.2014 - не надано, а також 1200 грн. за листопад 2014 року - граничний строк подання 22.12.2014 року - подано 23.12.2014 року.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

ОСОБА_4 вказаної норми одним із обов'язкових реквізитів податкової декларації є місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно п.«в» п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

ОСОБА_4 п.49.8, п.49.9 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.10 ст.49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно п.49.15 ст.49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Виходячи з наведених норм можливо зробити висновок, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку податковим органом.

Наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звёязку (далі по тексту - Інструкція №233).

Відповідно п.п.7.3-7.6 п.7 розділу ІІІ Інструкції №233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами звёязку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку, зокрема, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 20.08.2013 року засобами електронного зв'язку в електронному вигляді надано до ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2 (а.с.77-80 т.2, а.с. 213,214 т.1).

Листом за №23782/10/04-62-18-03-28 від 21 серпня 2014 року податковий орган повідомив позивача, що податкову декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014 року, оформлено з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, а саме: 49000, АДРЕСА_1, (не містить даних про країну, область та адміністративний район), у зв'язку з чим вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю (а.с.49 т.2).

Відповідно до приписів статті 17 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи.

ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21070313 від 25.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» зареєстроване з 07.12.1992 року, місцезнаходження юридичної особи: 49000, АДРЕСА_2 (а.с.31-33 т.1).

Зазначена податкова декларація містить всі необхідні реквізити, складена у відповідності до Податкового кодексу України та містить: період, за який подається податкова звітність, вид податку, повна назва платника податку, дата подання декларації, підпис керівника, код ЄДРПОУ, місцезнаходження платника податків згідно з реєстраційними документами.

Колегія суддів вважає, що за вказаними реквізитами є можливим ідентифікувати податкову звітність та особу платника податків, яким подано таку звітність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в порушення вимог п.49.11 ст.49 ПК України, відповідачем не було направлено позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків.

Згаданим вище листом зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість за період липень 2014 року, подана позивачем, не вважається податковою звітністю, тобто відповідач не направляв позивачу саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, чим порушив п.49.11 ст.49 ПК України.

До того ж, лист №23782/10/04-62-18-03-28 від 21.08.2014 року про не визнання декларацій з податку на додану вартість за липень 2014 року отримано позивачем лише 16.12.2015 року, що підтверджується відповідним записом представника позивача на вказаному листі. Відповідачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів своєчасного направлення вказаного листа, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до ст.ст.48, 49 ПК України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не вважається податковою звітністю», до того ж вказана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2014 року була прийнята відповідачем, що підтверджується квитанцією №2.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв в порушення п.1 ч.3 ст.2 КАС України, тобто не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Таким чином, невизнання відповідачем податкової декларації та відмова у прийнятті звітної податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п.49.13 ст.49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку податкового органу у даних правовідносинах буде вважати поданою податкову декларацію ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року датою її подання - 20.08.2014 року.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій (повторність вчинених порушень) за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2015 року №0000682202 в розмірі 2040 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_4 розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій по деклараціям з ПДВ: 1200 грн. за липень 2014 року - граничний строк подання 20.08.2014 - не надано, а також 1200 грн. за листопад 2014 року - граничний строк подання 22.12.2014 року - подано 23.12.2014 року.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п.120.1 ст.120 ПКУ, зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме: в розмірі 170 гривень, за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку), зазначеного в одному акті; - в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу щодо повторності порушень граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень, листопад 2014 року та як наслідок застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1020,00 грн. за кожне таке порушення є неправомірним, оскільки перше порушення несвоєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість стосується податкового (звітного) періоду - червень 2014 року, що було встановлено актом податкового органу від 27.08.2014 року, внаслідок чого приймалось податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року №0004561501 на суму 170,00 грн., яка була сплачена позивачем в добровільному порядку. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Отже, якщо за перше порушення зафіксоване у акті від 27.08.2014 року щодо несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170.00 грн. та з урахуванням вищенаведеного обґрунтування щодо відсутності підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за нібито несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за липень 2014 року, порушення позивачем термінів подання податкової звітності з ПДВ, яке може вважатись повторним, є несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ саме за листопад 2014 року та відповідно штрафна (фінансова) санкція має складати 1020,00 грн..

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015 року №0000682202 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн.; визнання протиправними дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, а також вважати поданою таку декларацію датою її подання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1477380,00 грн., з яких основний платіж у розмірі 984920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 492460,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_4 висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 984920грн. у т.ч. за 2014 рік - 984920,00 грн..

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків податковий орган дійшов, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР».

З акту перевірки вбачається, що за даними інформаційних баз ДПС України, встановлено відсутність продажу товару ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» вказаним контрагентам, що свідчить про складення угод, в частині зазначених в акті ланцюгів, без мети настання реальних наслідків.

На думку податкового органу операції з поставок товару не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. Отже, операції з передачі товарів в адресу контрагентів, відображені у податковій звітності позивача, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а грошові кошти, які було отримано позивачем на розрахунковий рахунок від контрагентів, у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення поставки товарів є безповоротною фінансовою допомогою.

З цих підстав, відповідачем зроблено висновок, і з цим погодився суд першої інстанції, про завищення ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» витрат та податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

При цьому в рішенні суду першої інстанції не проаналізовано наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не надано їм правову оцінку та не мотивовано, з яких підстав суд не взяв їх до уваги.

Крім цього, відповідач вказує на порушення ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено доходи, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої за товарно-матеріальні цінності, придбання яких не підтверджено ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відображення позивачем в податковому обліку операцій з переліченими вище контрагентами, поряд із відсутністю належного та допустимого підтвердження існування товару, перевезення його до позивача, відсутності відомостей використання позивачем довіреностей на отримання спірного товару, не підтвердження використання останнім товару в подальшому свідчить про неправомірність проведення податкового обліку на підставі таких документів, оскільки не підтверджує реальність здійснення спірних операцій. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін-контрагентів за цими операціями, звичність цих операцій для цих осіб, не зазначені та не доведені обставини щодо способу, порядку організації та реалізації поставки товарів за договорами контрагентам, не наведено інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність фактів поставки та отримання товару. Суд першої інстанції визнав доведеним факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР», в результаті чого у ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» відсутнє право на формування валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях із зазначеними підприємствами-покупцями, а, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та підлягають виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ОСОБА_4 п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.31-33 т.1).

Треба зазначити, що ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» з 2000 року являється крупним постачальником - імпортером штучних ковбасних оболонок, за офіційними статистичними даними України підприємство визнано ІМПОРТЕРОМ 2014 року, про що свідчить відповідний сертифікат (а.с.3-6 т.2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за перевіряємий період позивач перебував у господарських взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» (постачальник) та ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС» (покупець) 19 березня 2014 року укладений договір поставки №1903/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати її на умовах договору (а.с.112-113 т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури №СФ-0000251 від 19.03.2014 року, №СФ-0000271 від 26.03.2014 року, №СФ-0000332 від 08.04.2014 року, №СФ-0000377 від 17.04.2014 року, №СФ-0000471 від 14.05.2014 року, №СФ-0000475 від 15.05.2014 року, №СФ-0000482 від 19.05.2014 року (а.с.153, 155, 157, 159, 161, 163, 165 т.1);

- видаткові накладні №РН-0000251 від 19.03.2014 року, №РН-0000271 від 26.03.2014 року, №РН-0000332 від 08.04.2014 року, №РН-0000377 від 17.04.2014 року, №РН-0000471 від 14.05.2014 року, №РН-0000475 від 15.05.2014 року, №РН-0000482 від 19.05.2014 року (а.с.154, 156, 158, 160, 162, 164, 166 т.1);

- товарно-транспортні накладні від 19.03.2014 року №38, від 26.03.2014 року №41, від 08.04.2014 року №62, від 17.04.2014 року №67, від 14.05.2014 року №88, від 15.05.2014 року №90, від 19.05.2014 року №92 (а.с.168, 171, 177, 178, 182, 183, 184 т.1);

- платіжні доручення від 20.05.2014 року №77, від 20.05.2014 року №76, від 20.05.2014 року №75, від 22.04.2014 року №30, від 08.04.2014 року №16, від 26.03.2014 року №9, від 27.03.2014 року №10 (а.с.24-30 т.2).

Крім того, між ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» (постачальник) та ТОВ «АЛЮРДА СТАР» (покупець) 25 березня 2014 року укладений договір поставки №2503/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупця товар ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах договору (а.с.114-115 т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивачем позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури №СФ-0000270 від 25.03.2014 року, №СФ-0000276 від 26.03.2014 року, №СФ-0000380 від 18.04.2014 року, №СФ-0000483 від 19.05.2014 року, №СФ-0000520 від 28.05.2014 року, №СФ-0000538 від 02.06.2014 року, (а.с.134, 136, 139, 141, 143, 145 т.1);

- видаткові накладні №РН-0000270 від 25.03.2014 року, №РН-0000276 від 26.03.2014 року, №РН-0000297 від 01.04.2014 року, №РН-0000380 від 18.04.2014 року, №РН-0000483 від 19.05.2014 року, №РН-0000520 від 28.05.2014 року, №РН-0000538 від 02.06.2014 року, (а.с.135, 137, 138, 140, 142, 144, 146 т.1);

- товарно-транспортні накладні від 25.03.2014 року №40, від 01.04.2014 №50, від 18.04.2014 року №70, від 19.05.2014 року №93, від 28.05.2014 року №101, від 02.06.2014 року №103 (а.с.170, 174, 179, 185, 186, 187 т.1);

- платіжні доручення від 04.06.2014 року №183, від 08.05.2014 року №169, від 20.05.2014 року №150, від 22.04.2014 року №97, від 01.04.2014 року №49, від 26.03.2014 року №39, від 27.03.2014 року №42 (а.с.31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 т.2);

Далі, між ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» (постачальник) та ТОВ «ГРОСТОН» (покупець) 17 березня 2014 року укладений договір поставки №1703/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити товар (а.с.118-119 т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури №СФ-0000235 від 17.03.2014 року, №СФ-0000265 від 24.03.2014 року, №СФ-0000330 від 07.04.2014 року, №СФ-0000386 від 22.04.2014 року, №СФ-0000488 від 20.05.2014 року, №СФ-0000544 від 04.06.2014 року (а.с.122 124 126 128 130 132 т.1);

- видаткові накладні №РН-0000235 від 17.03.2014 року, №РН-0000265 від 24.03.2014 року, №РН-0000330 від 07.04.2014 року, №РН-0000386 від 22.04.2014 року, №РН-0000488 від 20.05.2014 року, №РН-0000544 від 04.06.2014 року (а.с.123, 125, 127, 129, 131, 133 т.1);

- товарно-транспортні накладні від 17.03.2014 року №35, від 24.03.2014 року №39, від 07.04.2014 року №60, від 22.04.2014 року №76, від 04.06.2014 року №104 (а.с.167 169 176 180 188 т.1);

- платіжні доручення від 04.06.2014 року №346, від 20.05.2014 року №313, від 22.04.2014 року №250, від 08.04.2014 року №169, від 26.03.2014 року №45, від 17.03.2014 року №24 (а.с.14, 15, 16, 17, 18, 19 т.2).

Крім того, між ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» (постачальник) та ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ» (покупець) 26 березня 2014 року укладений договір поставки №2603/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупця товар ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах договору (а.с.116-117 т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури №СФ-0000275 від 26.03.2014 року, №СФ-0000450 від 08.05.2014 року (а.с.147, 151 т.1);

- видаткові накладні №РН-0000275 від 26.03.2014 року, №РН-0000295 від 01.04.2014 року, №РН-0000315 від 04.04.2014 року, №РН-0000450 від 08.05.2014 року (а.с.148, 149, 150, 152 т.1);

- товарно-транспортні накладні від 26.03.2014 року №45, від 01.04.2014 року №47, від 04.04.2014 року №55, від 08.05.2014 року №85 (а.с.172, 173, 175, 181 т.1);

- платіжні доручення від 08.05.2014 року №330, від 04.04.2014 року №76, від 01.04.2014 року №67, від 27.03.2014 року №56 (а.с.20, 21, 22, 23 т.2).

Крім того, ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «ВЕЙЛЕР».

На підтвердження вказаних господарських взаємовідносин позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- видаткова накладна №РН-0000601 від 16.06.2014 року (а.с.120 т.1);

- товарно-транспортна накладна від 16.06.2014 року №121 (а.с.189 т.1);

- платіжне доручення від 16.06.2014 року №155 (а.с.39 т.2).

- видаткова накладна №РН-0000582 від 12.06.2014 року (а.с.121 т.1);

- товарно-транспортна накладна від 12.06.2014 року №112 (а.с.190 т.1);

- платіжне доручення від 16.06.2014 року №40 (а.с.38 т.2).

На підтвердження отримання від виробників TEXDA GmbH (Німеччина), Naturin Viscofan GmbH (Німеччина), Kalle GmbH сировини: штучна оболонка з текстильних матеріалів, штучна оболонка із затвердилих протеїнів штучна оболонка з целюлозних матеріалів позивачем до матеріалів справи надані:

- митні декларації, (а.с.191-198 т.1)

- розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.203-205 т.1);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних (в тому числі митних декларацій) (206-212 т.1).

Для здійснення господарської діяльності позивачем 01.06.2013 року укладено з ДП «Швейна фабрика «Отава» договір суборенди 000022 нежитлового приміщення (складське приміщення) за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна,74, строком до 31.05.2015 року (а.с.7-9 т.2).

На виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи:

-акт приймання-передачі складського приміщення площею 310,60 кв.м (а.с.10 т.2);

-расчет відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг (а.с.11 т.2).

На час перевірки на підприємстві працювало 7 осіб, що підтверджується штатним розписом (а.с.12, 13 т.2)

Крім того, до матеріалів справи надані документи податкової звітності:

-податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2014 рік (а.с.40-48 т.2).

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і.

При цьому, в акті перевірки будь-яких зауважень до складення первинних документів не зазначено.

Отже, відомості акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, свідчать про наявність документів, які підтверджують факт реалізації товару, транспортування товару покупцем від постачальника, оплату покупцями вартості цього товару, у тому числі і сплата ПДВ. Тобто, в акті перевірки відображені ті обставини, які здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - покупцями.

В акті перевірки не зазначається про випадки ненадання підприємством під час перевірки первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких додаткових документів.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.

Відповідачем не спростовано того факту, що всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та сплачують його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання представника податкового органу на ту обставину, що позивачем деякі документи надані лише в судовому засіданні, а тому такі документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки при перевірці не надавались, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені вище податкові накладні зареєстровані в реєстрі податкових накладних, товарно-транспортні накладні містять відповідні відмітки постачальників та отримувачів, в митних деклараціях наявні відмітки митного органу, банківські виписки містять відмітки банку, податкові декларації містять відмітки податкового органу, тобто зазначені документи існували на час перевірки.

Твердження податкового органу про заниження позивачем інших доходів ґрунтується на відсутності документів на транспортування товарно-матеріальних цінностей покупцям: ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР».

Проте, з наведених вище договорів поставок вбачається, що поставки товару покупцям відбувалась згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року на умовах EXW склад постачальника м.Дніпропетровськ, добто покупець отримував товар на складі постачальника та втранспортування товару здійснював за свій рахунок, а тому наявність у позивача документів, що підтверджують факт транспортування товару від нього до контрагентів, не є обов'язковою.

Натомість, позивачем до матеріалів справи додані відповідні товарно-транспортні накладні , які свідчать про транспортування, тобто рух ТМЦ, з відмітками про їх передачу та отримання покупцями ( а.с.167-190 т.1).

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено реалізацію ковбасних оболонок в асортименті контрагентам-покупцям, а тому реалізація відбулась невстановленим особам на загальну суму 5472777,00 грн., при цьому отримані грошові кошти у якості оплати за отримані товари від нібито невстановлених осіб відповідач вважає фінансовою допомогою у відповідності до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, а тому остання підлягає відображенню у складі інших доходів у 2014 році в сумі 5472777,00 грн., відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Таке посилання податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, які підтверджують здійснення вищезазначених господарських операцій, та не відповідає наявним первинним документам, в яких зафіксовано зміст та обсяг господарських операцій, та які складені під час здійснення таких операцій, а тому таке посилання є помилковим та не обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» та контрагентами-покупцями ґрунтуються на укладених договорах поставки, перехід права власності на ТМЦ зафіксований у видаткових накладних, перевезення здійснювалось у відповідності до умов договорів та підтверджується товарно-транспорнтими накладними, податкові зобов'язання з податку на додану вартість відображено у податкових накладних, оплата поставлених ТМЦ проведено у повному обсязі в безготівковому виглядіґ. Заборгованість відсутня. Вказані обставини податковим органом не заперечувались та не спростовані.

Крім того, відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - це це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, вказаною нормою матеріального права визначено поняття безповоротної фінансової допомоги, але з яких підстав, враховуючи встановлені перевіркою обставини, ДПІ вказує на отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, в акті перевірки не зазначено, як і не зазначено від яких саме осіб позивач отримав таку допомогу.

Більш того, твердження відповідача про заниження позивачем інших доходів на загальну суму 5472777,00 грн. є помилковим та безпідставним, оскільки. Якщо вважати що ТОВ ТОВ «Українсько-Чеська фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» занижено інші доходи, які повинні бути відображені по рядку 03 декларації з податку на прибуток за 2014 рік, таке твердження повинно кореспондуватись з п.86.10 ст.86 ПК України щодо виявлення як завищення так і заниження податкових зобов'язань платника податків. Виходячи з цього відповідач мав відобразити в акті перевірки суму завищення податкових зобов'язань у розмірі 5472777,00 грн. по господарським операціям з контрагентами-покупцями, які податковий орган вважає такими, що не здійснювались та прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України (в редакції за час спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України (в редакції за час спірних правовідносин) до інших доходів включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Колегія суддів вважає, що податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, який суперечить пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України, оскільки позивачем не укладались договори, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості отриманих товарів. Крім того, товарно-матеріальні цінності, які податковий орган вважає не були реалізовані спірним контрагентам-покупцям та поставлені позивачем невстановленим особам, були придбані позивачем за зовнішньоекономічними договорами, тобто є імпортованими, що виключає припущення їх реалізації іншим особам за виключенням контрагентів-покупців.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу про те, що

на підприємствах контрагентах позивача були відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, будь-яких зустрічних звірок таких підприємств не призначалось та не проводилось.

Посилання податкового органу в акті перевірки, з яким погодився і суд першої інстанції, про те, що контрагентами - покупцями позивача не надавались додатки АМ Декларації з податку на прибуток та по податковій декларації з податку на прибуток, як і наявність будь-яких інших порушень податкової звітності, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Висновок суду першої інстанції про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі того, що відносно майже всіх контрагентів позивача згідно бази даних ІС «Податковий блок» внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014 року, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Податковим органом а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо суб'єкта (суб'єктів) вказаного кримінального провадження, змісту об'єктивної сторони, вироку або постанови суду за результатом розслідування, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, податковими органами без належних доказів та підстав в акті перевірки зазначено про відсутність операцій з поставок товару, факту передачі товарів від продавця до покупця, та як наслідок, операції з передачі товарів в адресу контрагентів, відображені у податковій звітності позивача, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а грошові кошти, які було отримано позивачем на розрахунковий рахунок від контрагентів, у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення поставки товарів є безповоротною фінансовою допомогою.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, колегія суддів вважає, що позов в цій частині належить задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000672202 від 08.09.2015 року скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_4 частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття 08.09.2015 року податкових повідомлень-рішень №0000682202 в частині суми 1020,00 грн. та №0000672202.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №804/14505/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №804/14505/15 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з іноземними інвестиціями «Роміллена ЛТД» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2015 року №0000672202 про збільшенння грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1477380,00 грн.;

№0000682202 в частині суми 1020,00 грн..

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року вважати поданою датою її подання - 20.08.2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги всього в розмірі 46601 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 74 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 30 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак