Ухвала

від 29.11.2016 по справі 824/676/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/676/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О. П.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

29 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Чернівецької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" (далі - відповідач) про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в серпні 2016 року звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: скасувати, як протиправну, державну реєстрацію договору оренди землі №38 від 30.08.2007 зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА000899 та вчинено запис за №040881300132 проведену Чернівецькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК».

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.08.2016 адміністративний позов залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строків, визначених статтею 99 КАС України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даний адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду і позивачем не наведено (з наданням відповідних доказів) достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка розміром 1,73 га (державний акт серії НОМЕР_1 від 31.01.2007), яка відповідно до договору оренди № 38 від 30.08.2007 передана в користування ТзОВ "Мрія Буковина". Вказаний договір, зареєстровано в Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 24.04.2008 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА000899 та вчинено запис за №040881300132. В листопаді 2015 року позивачу стало відомо, що у договорі №38 відсутня одна з істотних умов, а саме: зменшення в односторонньому порядку орендної плати за користування землею.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про те, що договір оренди не відповідає вимогам законодавства ще в листопаді 2015 року, однак на протязі шестимісячного строку з вказаної дати за захистом з позовом не звернувся та не навів причин неможливості звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що позивач намагався захистити своє порушене право, шляхом подання позову в порядку цивільного судочинства, про визнання недійсним вищезазначеного договору. За результатами розгляду цивільного позову, Заставнівським районним судом Чернівецької області 20.01.2016 було прийнято рішення про відмову в його задоволенні, вказане рішення було залишене в силі рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17.03.2016. При цьому, вказаними судовими рішеннями встановлено, що в оскаржуваному договорі дійсно відсутня одна з істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі". І тільки після набрання законної сили, вказаними судовими рішеннями, якими встановлено факт відсутності істотної умови в договорі, у позивача з'явилися підстави для оскарження дій державного реєстратора в порядку адміністративного судочинства.

Також апеляційний суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

З врахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин та безпідставно залишив позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року - скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.