Постанова

від 22.11.2016 по справі 803/1627/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. К/800/5190/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В. за участю секретаря та представників сторін: від позивача від відповідачаТитенко М.П. не з'явився Сахарчук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Мап Транс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі № 803/1627/15 за позовом Приватного підприємства «Мап Транс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мап Транс» звернулося до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2015 за № 0003961502 та від 10.02.2015 за № 0003971502.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши думку представника відповідача, який проти касаційної скарги заперечував, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 № 1088/15-02/35323205.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2015 за № 0003961502 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39746,25 грн. (в т.ч. 31797,00 грн. - за основним платежем та 7949,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 10.02.2015 за № 0003971502 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 6204 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3102 грн.

Актом перевірки від 27.01.2015 № 1088/15-02/35323205 зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання (рядок 9 декларації) за листопад 2014 року на 39393 грн., та, як наслідок, до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року (рядок 18 декларації) на 28001 грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за наслідками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (рядок 25 декларації) на 31 797 грн.;

пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму 6204 грн.

Відповідач вважає, що порушення позивачем наведених норм закону було зумовлено заниженням бази оподаткування за операцією з поставки вантажного автомобіля Мерседес Бенс (реєстраційний номер НОМЕР_3, 2001 року випуску, номер кузова НОМЕР_4) фізичній особі - ОСОБА_7. Факт реалізації транспортного засобу за 10000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість, підтверджено копією довідки-рахунку серії НОМЕР_5 та копією видатковою накладної від 05.11.2014 № ЛНА-000001.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в листопаді 2014 року позивач зменшив залишкову балансову вартість основних засобів внаслідок продажу вказаного вантажного автомобіля на суму 205298,8 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача по рахунку 10 «основні засоби» та 131 «знос основних засобів» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 початковий залишок по дебету станом на 01.1.2014 становить 1226202,94 грн., оборот по дебету - 0,00 грн., оборот по кредиту - 105298,8 грн., кінцевий залишок по дебету - 1020904,14 грн. Відповідач фактично вважає, що позивач занизив базу оподаткування операції з поставки товару, визначаючи її з договірної вартості цього товару.

Інших обґрунтувань порушень позивачем вимог п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України відповідач в акті перевірки не зазначає.

У позові позивач вказує на те, що бухгалтерський облік по рахунку 10 «Основні засоби» станом на 01.10.2014 відображає: 1226202,94 грн. - «первісну вартість усіх основних засобів на початок періоду; 0,00 грн. - Дебетовий оборот - оборот по Дебету; 205298,80 грн. - Кредитовий оборот - оборот по Кредиту. Станом на 30.11.2014 бухгалтерський облік відображає: 1020904,14 грн. по Дебету - «первісна вартість усіх основних засобів на кінець періоду». У листопаді 2014 року Кредитовий оборот по рахунку 10 в сумі 205298,80 грн. - це знос основних засобів (амортизація) рах. 13, який відображається по рахунку 10 в місяці ліквідації або вибуття основного засобу (реалізація основного засобу - вантажного автомобіля, про що свідчить видаткова накладна від 05.11.2014 № ЛНА-000001).

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 «необоротні активи» за період з 01.09.2007 по 01.11.2014 знос основних засобів станом на 20.11.2014 становить 1055644,55 грн., в тому числі, знос вказаного вантажного автомобіля становить 205298,80 грн., що дорівнює його первісній вартості. У зв'язку з вибуттям (продажем) у листопаді 2014 року основного засобу (вантажного автомобіля) зменшено всю суму нарахованої амортизації - 205298,80 грн. та відповідно зменшено по кредиту рах. 10 на цю суму первісну вартість основних засобів.

Таким чином, податковим органом фактично визначено балансову залишкову вартість транспортного засобу, виходячи з розміру його початкової балансової вартості.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач обґрунтував свою позицію щодо заниження позивачем бази оподаткування тим, що позивач неправильно визначив остаточну нульову вартість необоротного активу - вантажного автомобіля, термін корисного використання якого закінчився у квітні 2013 року, однак, який продовжував використовуватися і обліковувався на рахунку 10 «основні засоби». Зокрема, остаточна нульова вартість визначена позивачем за первісною вартістю без зазначення суми переоцінки, як того вимагає п.17 П(С)БО 7 та п.35 Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561. Також відповідач вважає, що позивач завищив розмір амортизації транспортного засобу, оскільки не вказав метод, за яким нараховувалась амортизація транспортного засобу. Окрім того, позивачем не надано документи про оціночну вартість майна для його подальшої реалізації на митній території України, що унеможливлює визначення реальної вартості транспортного засобу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано документів про оціночну вартість майна для його подальшої реалізації, що унеможливлює визначення реальної вартості транспортного засобу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такої позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, необоротні активи - всі активи, що не є оборотними; оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Таким чином, у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пп.14.1.9 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Підпунктом 145.1.4 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України визначено, що строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509) залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

Згідно бухгалтерського обліку позивача первісна вартість вантажного автомобіля становить 205298,80 грн., балансова (залишкова) вартість - 0,00 грн.; період повної амортизації вантажного автомобіля - квітень 2013 року.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено, що ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Зі встановлених судами обставин даної справи вбачається, що сума коштів, яку підприємство очікувало отримати від реалізації (ліквідації) необоротного активу після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), становила 10000 грн. (в т.ч. податок на додану вартість). Ця обставина підтверджується тим, що договірна ціна, за якою продано вантажний автомобіль, була визначена як 10000 грн., в т.ч. податок на додану вартість у сумі 1666,67 грн.

Податковий кодекс України не містить вимог, які б передбачали визначення бази оподатковування операцій з поставки товарів чи операцій, здійснюваних відповідно до вимог

п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, виходячи з початкової балансової вартості активів.

Як зазначено раніше, пункт 189.1 ст.189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає визначення бази оподаткування за необоротними активами виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Враховуючи наведене, у податкового органу були відсутні підстави визначати базу оподаткування виходячи з початковою балансової вартості транспортного засобу.

Підстави вважати, що позивач порушив вимоги п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, що зафіксовано в акті перевірки та слугувало підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування з цього податку, також відсутні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України до спірних відносин.

Доводи відповідача про завищення позивачем розміру амортизаційних нарахувань є необґрунтованими, оскільки є припущенням. Так, посилання відповідача у запереченнях проти позову на те, що позивач не вказав метод, за яким нараховувалась амортизація транспортного засобу, не є обґрунтованою підставою для висновку, що амортизаційні нарахування визначалися позивачем неправильно, оскільки відповідач не надав інформації щодо витребування у позивача відповідних відомостей під час перевірки, а також не навів розрахунків і належних доказів тому, що розмір амортизаційних нарахувань визначено позивачем не за методом, передбаченим законом.

Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, цей порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Господарська операція позивача з реалізації основного засобу (транспортного засобу - вантажного автомобіля) не є торговельною діяльністю у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, а позивач не є суб'єктом зазначеної діяльності, про якого йдеться у вказаному Порядку.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування з цього податку за оспорюваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції присуджує сплачені позивачем документальної підтверджені судові витрати, а саме: за подання адміністративного позову судовий збір в сумі 182,70 грн. та за подання касаційної скарги - в сумі 401,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мап Транс» задовольнити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Адміністративний позов задовольнити.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 10.02.2015 № 0003961502 про визначення Приватному підприємству «Мап Транс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31797,00 грн. за основним платежем та у сумі 7949,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

6. Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 10.02.2015 про зменшення Приватному підприємству «Мап Транс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 6204,00 грн. за листопад 2014 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3102,00 грн.

7. Присудити на користь Приватного підприємства «Мап Транс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 584,10 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири гривні 10 коп.)

за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді О.А. Веденяпін

І.В. Приходько