Ухвала

від 29.11.2016 по справі 820/20223/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/18060/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі № 820/20223/14 за позовом Державного підприємства «Південна залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Південна залізниця» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 року № 0000724900 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій на суму 1043451,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Південна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами постачальниками ТОВ «ПБК «ТЕХНО - ІНЖИНІРИНГ» згідно податкових накладних, включених до складу податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, ТОВ «ТЕХНОЛІНІЇ» згідно податкових накладних, включених до складу податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» згідно податкових накладних, включених до складу податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №360/28-09-49-15/01072609 від 28.11.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, чим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 695634,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000724900 від 11.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1043451,00 грн., з яких: основний платіж - 695634,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 347817,00 грн.

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що правочини, вчинені ДП «Південна залізниця» з контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи, розрахункові, платіжні та інші документи у позивача відсутні.

Зокрема, встановлено, що до перевірки було надано проектно-кошторисну документацію, згідно якої встановлено, що ТОВ «ПБК ТЕХНО-ІНЖИНІРИНГ» було залучено до проведення зазначених вище проектних робіт субпідрядну організацію - ТОВ «Стройконтракт». Однак, встановлено, що протягом періоду з грудня 2013 року по липень 2014 року будь - які господарські взаємовідносини між ТОВ «ПБК ТЕХНО-ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «Стройконтракт» відсутні.

Поряд з цим встановлено, що основним постачальником ТОВ «ПБК ТЕХНО-ІНЖИНІРИНГ» протягом липня 2014 року було ТОВ «Старт-Тап», щодо якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств - постачальників/покупців за перевіряємий період.

За фактом виконання умов договору №П/Л-132056/НЮ від 27.12.2013 року, укладеного між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «ПБК «ТЕХНО-ІНЖИНІРИНГ» (Підрядник), складено ряд первинних документів.

Поряд з чим, встановлені факти свідчать про неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «СТАРТ-ТАП» та контрагентами-постачальниками, а, відповідно, і неможливість здійснення операцій з контрагентами-покупцями, тобто, ДП «Південна залізниця». Як наслідок, вказані факти обумовлюють юридичну дефектність відповідних первинних документів, що складенні за її наслідками.

Щодо взаємовідносин ДП «Південна залізниця» вагонного депо Куп'янськ з ТОВ «ТЕХНОЛІНІЇ», встановлено, що розрахунки за отримані ТМЦ здійснювались за рахунок власних коштів з розрахункового рахунку вагонного депо на підставі рахунків, без укладення договорів, з метою використання в господарській діяльності депо.

До перевірки ДП «Південна залізниця» не було надано документи, що підтверджують транспортування товару.

Таким чином, по результатам проведеної документальної перевірки, з урахуванням наявної податкової інформації по підприємству ТОВ «ТЕХНОЛІНІЇ», та відсутність товарно-транспортних накладних, не підтверджено постачання товарно-матеріальних цінностей для ДП «Південна залізниця».

Стосовно договорів поставки №7 від 27.06.2014 року, №3 від 01.07.2014 року, №НХГ/05 від 14.07.2014 року, укладених між ДП «Південна залізниця» (Покупець) та ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» (Постачальник), апеляційним судом вірно вказано на недоліки первинних документів, а також на невідповідність оформлених первинних документів та відображених у них господарських операціях.

Крім того, відповідно до податкової інформації, наявної в Інформаційній системі «Податковий блок», взаємовідносин ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» з ДП «Південна залізниця» у травні та червні 2014 року не встановлено. ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» у травні та червні 2014 року податкові накладні на ДП «Південна залізниця» не реєструвало.

Також, враховуючи встановлену неможливість придбання ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» товару у ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», відсутність у податковому кредиті ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ» інших, ніж ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», постачальників гальмівних колодок, невідповідність первинних документів зазначеним у них операціям по взаємовідносинам ДП «Південна залізниця» з ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ», не підтверджено придбання товару ДП «Південна залізниця» у підприємства ТОВ «ЦЕНТР ГАЛЬМІВНОГО УСТАТКУВАННЯ».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця» відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі № 820/20223/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Борисенко І.В. підпис Юрченко В.П.