Рішення

від 28.11.2016 по справі 912/3535/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 рокуСправа № 912/3535/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3535/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд", Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДНК", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 179485,70 грн,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 11.07.2016;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 20.03.2014.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" (далі - ТОВ "Воліс-Трейд") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДНК" (далі - ТОВ "ДНК") заборгованості за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 в сумі 341265,53 грн, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 товару.

Ухвалою від 27.09.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив в судове засідання 18.10.2016 та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.

Ухвалою від 18.10.2016 господарський суд відклав розгляд справи до 10.11.2016.

В судових засіданнях 10.11.2016 та 22.11.2016 господарським судом оголошувалась перерва до 22.11.2016 та 28.11.2016 відповідно в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2016 позивач подав до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 в сумі 179485,70 грн.

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог та продовжив розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "ДНК" проти позову заперечує зазначаючи при цьому, що в позовній заяві позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 341265,53 грн, доказів на підтвердження поставки товару на вказану суму ТОВ "Воліс-Трейд" до суду не надано, крім того відповідач зазначає, що акт виконаних робіт, на який посилається позивач, як на доказ наявності заборгованості відповідача, підтверджує виконання робіт, а саме надання послуг по просуванню товарів, безпосередньо відповідачем, у зв'язку з чим за цим актом саме позивач має перед відповідачем кредиторську заборгованість. Також відповідач зазначив про наявність акта зарахування однорідних вимог на суму 341265,53 грн, підписання якого сторонами 30.12.2015 спростовує наявність заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій сумі.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2013 між ТОВ "Воліс-Трейд" (продавець, позивач) та ТОВ "ДНК" (дистриб'ютор, відповідач) укладено дистриб'юторську угоду № 1-13 (надалі - угода, а.с.19-12).

Відповідно до пункту 2.1. угоди продавець на умовах, визначених угодою, поставляє товар дитриб'юторові, а дитриб'ютор здійснює його пряму дистрибуцію, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Товар поставляється окремими партіями. Продаж товару дитриб'юторові здійснюється по встановленому прайс-листу продавця. Дистриб'ютор здійснює оплату поставленого товару шляхом безготівкового перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця у розмірі вартості поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту постачання, постачанням є факт передачі товару продавцем (або уповноваженою ним особою) у власність дитриб'юторові, з моменту підписання уповноваженим представником дистриб'ютора товарно-транспортної накладної продавця про отримання товару (пункти 5.1. та 5.3. угоди).

Угода діє до 31.12.2015 включно, окрім випадків дострокового припинення угоди відповідно до пункту 7.5. або по додатковій письмовій згоді сторін, а в частині узятих на себе сторонами зобов'язань, згідно умов справжньої угоди, до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 08.10.2014 сторони виклали в новій редакції пункт "Юридичні адреси і банківські реквізити сторін".

Дистриб'юторська угода та додаткова угода від 08.10.2014 підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Вирішуючи спір у даній справі господарський суд виходить з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами в силу вимог пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є дистриб'юторська угода № 1-13 від 08.01.2013.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Відповідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача ним здійснювались поставки товару за дистриб'юторською угодою на користь відповідача, однак останній не оплатив поставлений товар на загальну суму 341265,53 грн.

При цьому, позивач стверджує, що на момент звернення з даним позовом до господарського суду в наявності у останнього є видаткові накладні: №310 від 17.08.2015 на суму 51089,00 грн, №322 від 21.08.2015 на суму 28882,00 грн, №331 від 28.08.2015 на суму 20723,00 грн, №345 від 04.09.2016 на суму 40717,90 грн, №352 від 11.09.2015 на суму 38073,80 грн (а.с.18, 20, 22, 24, 26), а також товарно-транспортні накладні (а.с. 19, 21, 23, 25, 27), які підтверджують поставку товару на користь відповідача лише на суму 179485,70 грн.

Як зазначає ТОВ "Воліс-Трейд", ТОВ "ДНК" не сплатило заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 341265,53 грн, тому позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією № 15-20 від 09.03.2016, в якій зазначив про наявність заборгованості останнього перед ТОВ "Воліс-Трейд" в розмірі 341265, 53 грн, що утворилась на підставі договірних відносин між сторонами та просив сплату провести на відповідний поточний рахунок позивача. Однак, претензія залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідачем, в порушення умов дистриб'юторської угоди не було оплачено поставлений товар, ТОВ "Воліс-Трейд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "ДНК" 341265,53 грн, однак, у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Воліс-Трейд" можливості надати суду докази на підтвердження поставки товару на користь відповідача на суму 341265,53 грн, останнім відповідно було зменшено розмір позовних вимог до 179485,70 грн (а.с.91-93).

Оцінюючи подані сторонами докази, господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо наявності у ТОВ "ДНК" заборгованості за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 в сумі 341265,53 грн, в тому числі заявленої до стягнення суми в розмірі 179485,70 грн згідно заяви про зменшення, спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено господарським судом, в позовній заяві ТОВ "Воліс-Трейд" посилається на акт виконаних робіт №482 від 30.12.2015 (а.с.13), який за твердженням останнього свідчить про факт поставки товару відповідачу на суму 341265,53 грн. Проте, таке твердження позивача є помилковим, оскільки зі змісту акта виконаних робіт №482 від 30.12.2015 слідує, що саме позивачу (як зазначено в акті - Замовнику) було надано послуги по просуванню його товарів відповідачем (в акті - Виконавцем). Тобто, даний акт підтверджує кредиторську заборгованість позивача перед відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт №482 від 30.12.2015 був складений на підтвердження виконання умов додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 про надання відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" оплатних послуг по позиціюванню продукції (маркетингові послуги) в рамках співпраці по дистриб'юції (а.с.62). Відповідно до умов вказаної вище додаткової угоди розмір послуг складає 33,5% від вартості поставленого товару ТОВ "ДНК".

30.12.2015 сторонами було складено та підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 341265,53 грн, на підставі якого сторонами проведено бухгалтерську операцію по взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (а.с.63).

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Виходячи зі змісту акта виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 та акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53 грн, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, в тому числі і ТОВ "Воліс-Трейд", а також беручи до уваги вимоги статті 601 Цивільного кодексу України, господарський дійшов висновку, що розрахунок за поставлений товар відбувся.

Доводи позивача щодо невизнання останнім фактів укладення додаткової угоди №10 від 05.01.2015, підписання акта виконаних робіт №482 від 30.12.2015 та підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 з огляду на відсутність їх оригіналів, а також з огляду на те, що ці документи не підписувались керівником ТОВ "Воліс-Трейд", спростовуються матеріалами справи. Зокрема, господарський суд враховує, що матеріали справи містять належним чином засвідчені копії вищевказаних документів, що в розумінні статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України є належними та допустимими доказами.

До того ж, господарський суд враховує наявну у справі належним чином засвідчену копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2016 (а.с.83-86), відповідно до якого, зокрема, оригінали дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013, додаткової угоди №10 від 05.01.2015 та актів виконаних робіт №482 від 30.12.2015 та зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53 грн вилучені Вознесенською місцевою прокуратурою в рамках кримінального провадження №12015150280000909 відкритого 16.10.2015 слідчим відділом Новоодеського ВП Вознесенського РП ГУНП України в Миколаївській області.

Таким чином оригінали зазначених документів є в наявності, однак вони були вилучені у відповідача в рамках кримінального провадження.

При дослідженні умов додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013, господарський суд враховує правомірність цього правочину в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про те, що ним не складались та не підписувались ні додаткова угода №10 від 05.01.2015, ні акти виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 та зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53 грн, що такі документи є підробленими, у зв'язку з чим не можуть бути доказами на підтвердження відсутності заборгованості відповідача перед позивачем на суму 341265,53 грн, спростовуються також тим, що позивач не надавав суду доказів оспорення дійсності таких правочинів в судовому порядку, вмотивованих та документально підтверджених пояснень, за яких обставин на таких документах була проставлена печатка підприємства позивача суду також надано не було, більш того, належним чином засвідчену копію акта виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 було подано як доказ до господарського суду самим позивачем.

Крім того, досліджуючи факт проведення сторонами господарської операції за актом виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 по податковому обліку, господарський суд прийшов до висновку, що і позивач і відповідач відобразили цю операцію в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані позивачем докази, господарський суд прийшов до висновку, що ТОВ "Воліс-Трейд" не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості ТОВ "ДНК" за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013, відтак позов є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.12.2016.

Суддя О.Б. Шевчук